Справа № 22ц-1036/09 Головуючий у 1 інстанції - Шумський А.А.
Категорія - 53 Доповідач - Здрилюк О.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2009 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В.А.,
суддів: Здрилюк О.І., Веремчук Л.М.,
при секретарі - Савчук О.В.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
пр-ка позивача - ОСОБА_2.,
пр-ка відповідача - Сміховського М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Павлівський пивоварний завод» про стягнення доплат до мінімальної заробітної плати за апеляційною скаргою відповідача - ВАТ «Павлівський пивоварний завод» на рішення Іваничівського районного суду від 07 липня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. звернулась в суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Павлівський пивоварний завод» про стягнення доплат до мінімальної заробітної плати, який мотивує тим, що відповідач виплачував їй заробітну плату з порушенням вимог ст.ст.95, 97 КЗпП України та Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями, на її звернення з цього приводу не реагував, в зв'язку з чим, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь 9279 грн. 64 коп. недонарахованої заробітної плати за період з січня 2004 року по квітень 2008 року включно та 600 грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням Іваничівського районного суду від 07 липня 2009 року позов в даній справі задоволено.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Павлівський пивоварний завод» на користь ОСОБА_1 9279 грн. 64 коп. доплати до мінімальної заробітної плати та 600 грн. витрат за отриману юридичну допомогу, в доход держави 92 грн. 80 коп. судового збору та на рахунок територіального управління ДСА 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати це рішення та постановити нове - про відмову в позові.
Вважає, що допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду - до зміни в частині визначення розмірів стягнення доплати до мінімальної заробітної плати та судового збору з наступних підстав.
Згідно ст.95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.
Відповідно до вимог ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Генеральною угодою між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004-2005 роки, укладеною відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди», підписаною 19.04.2004 року, яка діяла до звільнення позивача, сторони, що її підписали зобов'язались встановити мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду у розмірі не менше 120% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
На позивача поширюється вказана угода, оскільки відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників торгівлі та громадського харчування, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України та Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України 30.11.1999 року № 918, бармени, буфетники відносяться до категорії робітників.
Враховуючи розміри виплаченої позивачу заробітної плати та вимоги ст.ст.95, 97 КЗпП України, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача недонарахованої заробітної плати.
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що відповідач являється членом Волинського обласного об'єднання організацій роботодавців лише з 17.09.2004 року, а тому до цього часу на нього на поширювались вимоги Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004-2005 роки.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення розміру стягнутої на користь позивача недонарахованої заробітної плати та відповідно зменшення розміру судового збору, який підлягає стягненню в доход держави.
При визначенні розміру заборгованості відповідача перед позивачем суд виходить з наступного розрахунку: від законодавчо мінімально встановлених гарантій щодо заробітної плати відмінусовує фактично виплачену позивачу заробітну плату (а.с.7-9). При цьому вимоги Генеральної угоди враховуються лише з 01.10.2004 року.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню недонарахована заробітна плата в розмірі 8036 грн. 81 коп..
Відповідно і розмір судового збору в даному випадку становить 80 грн. 37 коп..
Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно не взято до уваги надані відповідачем копії табелів обліку використання робочого часу за спірний період (а.с.38-89). При цьому колегія суддів враховує дані в суді першої інстанції покази свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4., які не змогли пояснити, яким же чином ними встановлювалась кількість відпрацьованих позивачем годин.
Крім того, копії наданих табелів не відповідають тій формі табеля обліку використання робочого часу, який встановлено Наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 09.10.1995 року № 253, діючим в період роботи позивача у відповідача. Зокрема, відсутні будь-які дані про присвоєння позивачу табельного номера.
Також, постановою Іваничівського районного суду від 02.06.2008 року на керівника відповідача накладено адміністративне стягнення за порушення трудового законодавства, в тому числі за відсутність обліку виконаної працівниками роботи, відсутність табеля обліку робочого часу щодо позивача та невиплату їй коштів за надурочні роботи (а.с.12-16).
Враховуючи наведене, к олегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини, однак невірно проведено розрахунок заборгованих коштів, а тому рішення підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Павлівський пивоварний завод» задовольнити частково.
Рішення Іваничівського районного суду від 07 липня 2009 року в даній справі в частині визначення розмірів стягнення доплати до мінімальної заробітної плати та судового збору змінити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Павлівський пивоварний завод» на користь ОСОБА_1 8036 грн. 81 коп. (вісім тисяч тридцять шість грн. 81 коп.) доплати до мінімальної заробітної плати за період з січня 2004 року по квітень 2008 року включно.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Павлівський пивоварний завод» в доход держави 80 грн. 37 коп. (вісімдесят грн. 37 коп.) судового збору.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді