ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2017 року Справа № 904/2032/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Чус О.В., Білецької Л.М.,

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

за участю прокурора Оксенюк М.М., посвідчення № 036681 від 11.12.2015 р.,

та сторін:

арбітражний керуючий: Андросова В.Є., посвідчення №1058 від 04.07.2013 р.,

від Дніпропетровської обласної державної адміністрації: Погорелий І.С., представник, довіреність №б/н від 31.12.2016 р.,

від ТОВ "Торгова Аграрна Компанія": Андрощук Т.О., представник, довіреність №18 від 28.02.2016 р.,

від ДП ДГ "РУНО": Страшко А.О., представник, довіреність №б/н від 30.12.2016 р.,

від ДП "ДГ "Затишне" Миронівського інституту пшениці ім.В.М.Ремесла НААН України": Проскурін Д.О., представник, довіреність №16/12-16 від 16.12.2016 р., Федорова О.М., представник, довіреність №16/12-16 від 16.12.2016 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства "Дослідне господарство "Затишне" Миронівського інституту пшениці ім.В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" та Національної академії аграрних наук України на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016 р. (про визнання правочину недійсним) у справі

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія", м.Київ

до Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" с.Затишне, Криничанський район, Дніпропетровська область

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016 р. у даній справі (суддя Владимиренко І.В.) заяву голови комітету кредиторів та членів комітету кредиторів від 15.09.2016 р. про визнання правочину недійсним та спростування майнових дій боржника задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано пункт 4 постанови Президії Національної академії аграрних наук України від 23.12.2015р. (протокол № 16) щодо передачі з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" на баланс Державного підприємства "Дослідне господарство "Затишне" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" земельних ділянок загальною площею 8943,4 га та іншого майна, необхідного для господарської діяльності Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" згідно з додатком та актом приймання - передачі майна від 19.02.2016 р. Повернуто майно та земельні ділянки загальною площею 8943,4 га за актом приймання - передачі від 19.02.2016 р., яке перелічено в акті приймання - передачі на виконання постанови Президії Національної академії аграрних наук України від 23.12.2015р. (протокол № 16) від Державного підприємства "Дослідне господарство "Затишне" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" до Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України".

Згадана ухвала обґрунтована посиланням на те, що пунктом 7 Статуту Національної академії аграрних наук України не передбачено право органу управління державним майном, а саме Національній академії аграрних наук України вилучати при наявності чинного державного акту на постійне користування земельною ділянкою державної форми власності та передавати її у користування іншому підприємству.

Національна академія аграрних наук України не є власником майна, яким користується Державне підприємство "Дослідне господарство "РУНО" НААН України, а тому, відповідно п. 2 постанови Президії Верховної ради Української РСР № 1370-ХІІ від 29 липня 1991 р. "Про статус Української академії аграрних наук України" вказана установа не має права вільно розпоряджатися ні землями, ні приміщеннями боржника, які передані у користування цьому підприємству.

Стаття 141 ЗК України визначає вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянки, будь-якої форми власності та цільового призначення, але жодний пункт з переліку не врахований Національною академією аграрних наук України при вилученні земельної ділянки у боржника та передачі її до Державного підприємства "Дослідне господарство "Затишне" Миронівського інституту пшениці ім.В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України".

У відповідності до положень ст.ст.122, 149 ЗК України правом прийняття рішень щодо припинення постійного землекористування державної форми власності наділений Кабінет Міністрів України або уповноважений на те орган виконавчої влади обласного рівня, як представник українського народу в питаннях власності земельними ділянками державної форми власності (стаття 13 Конституції України).

Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначено про відсутність доказів звернення Національною академією аграрних наук України до Кабінету Міністрів України або інших органів, яким надано право вилучення та передачі земельних ділянок та майна боржника, а також доказів прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення щодо передачі цього майна.

Згідно ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.

Не погодившись з даною ухвалою, Національна академія аграрних наук України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу господарського суду скасувати.

Скаржник зазначає, що майнові дії боржника - це вид юридичних дій, як-то вчинки, що здійснені боржником або від імені боржника і мають матеріальний вираз у формі документу будь-якого правочину (угоди, договору), розпорядчого документу (платіжного доручення, накладної), тощо, тобто акту пов'язаного з волевиявленням боржника як суб1єкта правовідносин на відчуження майнових активів боржника або відмову від них.

Скаржник вважає, що передача земельної ділянки з користування Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" та передача її в користування Державного підприємства "Дослідне господарство "Затишне" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" відбувалася на підставі рішення Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном та жодним чином не залежало від волевиявлення боржника.

Національна академія аграрних Наук України у відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду залишити без змін, як законну та таку, що не підлягає скасуванню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" зазначає, що постанова Президії Національної академії аграрних наук України в частині передачі приміщень та земельних ділянок загальною площею 8943,4 га, якими користується боржник, до іншого підприємства, яке входить до структури Національної академії аграрних наук України, прийнята без жодної законної підстави.

Державне підприємство "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Національної академії аграрних наук України залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду залишити без змін.

Державне підприємство "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України зазначає, що спірні землі були надані не Національній академії аграрних наук України, а безпосередньо боржнику, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серія І-ДП № 003432 від 16.02.2001 р.

Державне підприємство "Дослідне господарство "Затишне" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" у поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок неповного з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, просить ухвалу господарського суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви голови комітету кредиторів та членів комітету кредиторів від 15.09.2016 р. про визнання правочину недійсним та спростування майнових дій боржника.

На думку скаржника, судом першої інстанції залишено поза увагою, що перерозподілення майна між підвідомчими підприємствами в структурі Національної академії аграрних наук України відноситься до компетенції президії Національної академії аграрних наук України, та яким воно розпоряджається від імені власника згідно наданих повноважень, і, відповідно, будь-яке майно та майнові права не належать підприємствам, органом управління яких є Національна академія аграрних наук України, а лише перебуває на їх балансі.

Також, судом не враховано вимог ч.3, ч.8 ст.42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", про те, що індивідуально визначене майно, яке належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не може бути включене до складу ліквідаційної маси, майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

Відповідно до приписів ст.ст.1,4,8 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Національна академія аграрних наук України є органом, уповноваженим управляти майном скаржника та боржника.

За ч.2 ст.2 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу "Об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об'єкти майнового комплексу національних галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та національним галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання національних галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Скаржник вважає, що в обґрунтування оскаржуваної ухвали суд першої інстанції послався на положення п.7 ч.1 ст.12 ГПК України та ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", виклавши в оскаржуваній ухвалі їх зміст, який не відповідає їх точному змісту. Так, ці норми законодавства України, не місять частини речення, вказаного судом, а саме: "а також визнання недійсними рішень державних органів, пов'язаних із майновими вимогами до боржника".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити ухвалу господарського суду без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Затишне" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" без задоволення, оскільки вважає, що господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду без змін, як законну та обґрунтовану.

Державним підприємством "Дослідне господарство "Затишне" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" подано клопотання про витребування додаткових доказів, в якому просило витребувати у боржника оригінал державного акту на право постійного користування землею І-ДП № 003432 від 16.02.2001 р.

Колегія суддів вважає, що зазначене вище клопотання не підлягає задоволенню, оскільки обставини справи, які входять у предмет доведення в даному випадку, підтверджуються іншими доказами, наявними в матеріалах справи. Так, матеріали справи містять лист відділу Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області від 30.05.2016 р. № 33-414-99.1-2635/2-16 про те, що згідно державного акта на право постійного користування землею І-ДП № 003432 від 16.02.2001 р. за Державним підприємством "Дослідне господарство "Руно" на території Затишнянської сільської ради Криничанського району обліковуються земельні ділянки загальною площею 11 443,4004 га.

16.01.2017 р. в судовому засіданні взяли участь прокурор, арбітражний керуючий Андросова В.Є., представники Дніпропетровської обласної державної адміністрації, товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія", боржника та Державного підприємства "Дослідне господарство "Затишне" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України", інші учасники провадження у справі про банкрутство не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що неявка інших учасників провадження у справі про банкрутство не перешкоджає розгляду справи по суті. При цьому, колегія суддів враховує, що строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, встановлений ст.102 ГПК України, збігає 18.01.2017 р.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України".

Ухвалою господарського суду від 28.03.2016 р. зазначену вище заяву прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання суду.

Ухвалою господарського суду від 05.04.2016 р. порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України"; визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" в загальній сумі 7 265 579,37 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів, розпорядником майна призначено Андросову Вікторію Євгенівну; кандидатури арбітражного керуючого Горб В.А. та арбітражного керуючого Вербицького О.В. - відхилено; призначено попереднє засідання суду.

05.04.2016 р. на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення про порушення справи про порушення справи про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України".

Ухвалою господарського суду від 25.07.2016 р. визнані грошові вимоги кредиторів, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника. Заяву розпорядника майна № 01-34/02-30/207 від 13.07.2016 р. про скасування заборони на збирання урожаю задоволено.

16.09.2016 р. до господарського суду надійшла заява голови комітету кредиторів та членів комітету кредиторів від 15.09.2016 р. про визнання правочину недійсним та спростування майнових дій боржника, в якій заявники просили: визнати правочин недійсним та спростувати майнові дії боржника та органу управління боржника Національної академії аграрних наук України щодо передачі з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України" на баланс Державного підприємства "Дослідне господарство "Затишне" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" земельної ділянки площею 8943,4 га та іншого майна, згідно переліку; визнати незаконною та недійсною частину 4 постанови Президії Національної академії аграрних наук України (протокол №16) від 23.12.2015 р. щодо передачі з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України" на баланс Державного підприємства "Дослідне господарство "Затишне" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" земельної ділянки загальною площею 8943,4 га, з них сільськогосподарських угідь 8 456,7 га, у тому числі ріллі 7 383,6 га та інше майно необхідне для його діяльності згідно з додатком; визнати незаконним та недійсним акт приймання-передачі майна та земельних ресурсів від Державного підприємства "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України" ні підпорядкування Державного підприємства "Дослідне господарство "Затишне" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" від 19.02.2016 р., який затверджено Президентом Національної академії аграрних наук України академіком НААН Гадзало Я.М., та додатки до нього, а саме передавальні акти нерухомого майна (будівель та земельних ділянок) Державного підприємства "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України" на баланс Державного підприємства "Дослідне господарство "Затишне" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" станом на 19.02.2016 р., який затверджено Президентом Національної академії аграрних наук України Гадзало Я.М.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення зазначеної заяви, колегія суддів враховує наступне.

Згідно ч. 2 ст. 41 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство; сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут); кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника, інше.

Спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, заявлені такі вимоги з підстав невідповідності правочинів спеціальним нормам (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") чи загальним, встановленим цивільним законодавством. Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч.9 ст. 16 ГПК України). Такі майнові спори, за винятком спорів боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (абз.4 ч.8 ст. 23 Закону), розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ. За наслідком розгляду зазначених майнових спорів по суті господарський суд виносить ухвалу (задоволення заяви, відмова у задоволенні заяви (повністю або частково).

Правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав наведених у ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому, слід зауважити на тому, що відповідна заява може бути розглянута на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Відповідно до абз.3 ч.8 ст.26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до компетенції комітету кредиторів в тому числі належить прийняття рішення про звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь якій стадії процедури банкрутства.

13.09.2016 р. на засіданні комітету кредиторів боржника, по першому питанню денного, комітетом кредиторів одноголосно було прийнято рішення звернутися до господарського суду з вимогою про визнання правочину недійсним та спростувати майнові дії органу управління боржника щодо передачі з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" на баланс Державного підприємства "Дослідне господарство "Затишне" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" земельної ділянки загальною площею 8943,4 га. та іншого рухомого та нерухомого майна (протокол засідання комітету кредиторів ДП "ДГ "РУНО" НААН України" від 13.09.2016 р.) (а.с. 85-89 т.6).

Підставою для прийняття комітетом кредиторів боржника вищезазначеного рішення стало наступне.

23.12.2015 р. постановою Президії Національної академії аграрних наук України (Протокол №16) передано з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" на баланс Державного підприємства "Дослідне господарство "Затишне" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" земельну ділянку загальною площею 8943,4 га, з них сільськогосподарських угідь 8456,7 га, в тому числі риллі 7383,6 га та майно (а.с.92-101 т.6).

19.02.2016 р. Президентом Національної академії аграрних наук України Гадзало Я.М. затверджено передавальний акт нерухомого майна (будівель та земельних ділянок) Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" на баланс Державного підприємства "Дослідне господарство "Затишне" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України", який в тому числі було підписано боржником - Державним підприємством "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" (а.с.102-107 т.6).

На підставі рішення сесії Затишнянської сільської Ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області України від 28.12.2000 р. Державному підприємству "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" передано в постійне користування земельну ділянку на території Затишнянської сільської ради Криничанського району в розмірі 11443,4004 га., про що свідчить державний акт на право постійного користування землею серія І-ДП №003432 від 16.02.2001 р. (а.с. 109-112 т.6).

Пунктом 4.4 Статуту Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" передбачено, що "вилучення земельних ділянок Господарства може здійснюватись лише за згодою Президії Національної академії аграрних наук України відповідно до Земельного кодексу України".

Відповідно до п. 4.5 Статуту Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" землі дослідних полів Господарства та ділянки з цінними ґрунтами відносяться до особливо цінних земель і їх вилучення для суспільних потреб не допускається, крім випадків, визначених Земельним кодексом України (а.с. 118 т.6).

Згідно п. 4.6 Статуту господарство здійснює користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства (а.с.118 т.6).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 р. № 315 затверджено Статут Національної академії аграрних наук України, який діяв станом на 23.12.2015 р.

Пунктом 7 Статуту Національної академії аграрних наук визначено перелік дій, які виконує Академія з метою виконання покладених на неї завдань.

Зазначеним пунктом Статуту не передбачено право органу управління державним майном, а саме Національній академії аграрних наук України вилучати при наявності чинного державного акту на постійне користування земельною ділянкою державної форми власності та передавати її у користування іншому підприємству, навіть якщо це підприємство входить до її структури, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1089 від 21.06.1999 р. "Про затвердження Про перелік установ, організацій та підприємств, які входять до складу Української академії аграрних наук", Національній академії аграрних наук України надано право лише надання згоди для вилучення та передачі земельних ділянок.

Відповідно до п. 2 постанови Президії Верховної ради Української РСР № 1370-ХІІ від 29 липня 1991 р. "Про статус Української академії аграрних наук України" за Національної академії аграрних наук України було закріплено землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходяться в розпорядженні її установ. Водночас, Президії Академії надано тільки право володіння та користування цим майном.

Пунктами 92-95 Статуту Національної академії аграрних наук України передбачено, що академія користується основними фондами, переданими їй державою у безстрокове користування, а також земельними ділянками, що надаються їй у постійне користування відповідно до земельного законодавства і їхнє вилучення здійснюється тільки за згодою останньої, а земельні ділянки, віднесені до особливо цінних земель, які перебувають у постійному користуванні наукових та інших установ, підприємств і організацій, що перебувають у віданні академії, вилученню не підлягають, крім випадків, передбачених земельним законодавством України.

Відповідно до ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель; в) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом; г) координація проведення земельної реформи; ґ) розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель; д) організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою; е) встановлення порядку проведення моніторингу земель; є) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Державні органи приватизації здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації. Земельні ділянки, що вилучаються, викуповуються або примусово відчужуються для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, надаються у користування для таких потреб органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які прийняли рішення про їх вилучення, викуп або примусове відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Статтею 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтею 149 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті. Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті. Київська, Севастопольська міські державні адміністрації вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті. Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, у межах сіл, селищ, міст та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті, а також погоджує вилучення таких земель районними державними адміністраціями на їх території для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо). Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" дія цього Закону не поширюється на управління об'єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України, а саме земельними ділянками державної форми власності, розпорядження якими є компетенцією Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України має право розпоряджатися об'єктами державної форми власності, до яких відносяться і земельні ділянки, якими користується Державне підприємство "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України.

Матеріали справи не містять доказів звернення Національною академією аграрних наук України до Кабінету Міністрів України або інших органів, яким надано право вилучення та передачі земельних ділянок та майна Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України на час прийняття постанови Президій Національної академії аграрних наук України (протокол № 16), а також доказів прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення щодо передачі спірних земельних ділянок та майна боржника.

Згідно ст.ст. 316-319 ЦК України що право власності - це право особи на річ (майно), яким вона вільно володіє, користується і розпоряджається.

Національна академія аграрних наук України не є власником майна, яким користується Державне підприємство "Дослідне господарство "РУНО" НААН України, а тому, відповідно п. 2 постанови Президії Верховної ради Української РСР № 1370-ХІІ від 29 липня 1991 р. "Про статус Української академії аграрних наук України" вказана установа не має права вільно розпоряджатися ні землями, ні приміщеннями боржника, які передані у користування цьому підприємству.

Крім того, відповідно до п.п. 14, 16 ч. 7 розділу І Статуту Національної академії аграрних наук України Академія з метою виконання покладених на неї завдань: порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо створення, реорганізації та ліквідації наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у її віданні; здійснює повноваження з управління державним майном, забезпечує його ефективне використання та розпоряджається ним у межах, визначених законодавством, виступає головним розпорядником бюджетних коштів.

Згідно з п. 8 ч. 59 розділу VІ Статуту Національної академії аграрних наук України Президія в установленому порядку: ухвалює рішення про порушення перед Кабінетом Міністрів України питання про утворення, реорганізацію, ліквідацію наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у віданні Академії, виступає засновником підприємств змішаної форми власності.

В абз. 8 п. 10 ч. 59 розділу VІ Статуту Національної академії аграрних наук України зазначено, що президія в установленому порядку веде облік об'єктів майнового комплексу Академії, здійснює управління ними і контроль за ефективністю їх використання та збереженням, зокрема: погоджує вилучення та надання земельних ділянок, закріплених за Академією, науковим та іншим установам, підприємствам та організаціям, що перебувають у її віданні, в установленому законодавством порядку.

Всупереч наведеному, Національна академія аграрних наук України при прийнятті постанови Президії Національної академії аграрних наук України від 23.12.2015 р. (протокол 16) не врахувала та порушила вимоги статуту Національної академії аграрних наук України, статуту Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" та вимоги чинного законодавства.

Наведені обставини, на думку колегії суддів, є підставою для спростування майнових дій в порядку ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, місцевий господарський суд вирішив цей спір у відповідності до вимог ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суду дійшов обґрунтованого висновку про те, що пункт 4 постанови Президії Національної академії аграрних наук України від 23.12.2015р. (протокол № 16) "Про впорядкування діяльності Експериментального державного підприємства "Бурякотехніка", про передання з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" на баланс Державного підприємства "Дослідне господарство "Затишне" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" земельну ділянку загальною площею 8943,4 га, з них сільськогосподарських угідь 8456,7 га, в тому числі риллі 7383,6 га та майно є таким, що прийнятий з порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню, а тому правомірно задовольнив заяву голови комітету кредиторів та членів комітету кредиторів від 15.09.2016 р. в частині визнання правочину недійсним та спростування майнових дій боржника задовольнити частково, а саме визнав незаконним та скасував пункт 4 постанови Президії Національної академії аграрних наук України від 23.12.2015р. (протокол № 16) щодо передачі з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України" на баланс Державного підприємства "Дослідне господарство "Затишне" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" земельної ділянки загальною площею 8943,4 га. та іншого майна, необхідного для його діяльності згідно з додатком та актом приймання - передачі майна від 19.02.2016 р. та повернення майна за актом приймання - передачі, яке перелічено в акті приймання - передачі на виконання постанови Президії Національної академії аграрних наук України від 23.12.2015р. (протокол № 16) від Державного підприємства "Дослідне господарство "Затишне" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України".

Судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги, що зазначене вище рішення суттєво вплинуло на фінансово-економічний стан господарства боржника, що підтверджується у висновках, які містяться у експертному аналізі фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України, що був проведений експертами відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Міністерства юстиції України на виконання вимог ухвали господарського суду від 06.07.2016 р. у даній справі.

Так, у вказаному аналізі зазначено, що дані бухгалтерського обліку підприємства та результати проведеної інвентаризації від 01.06.2016 р. не підтверджують фактичну наявність значної частини активів підприємства, а також є місце рішення органу управління підприємства Національної академії аграрних наук України щодо безоплатної передачі значної кількості активів боржника іншому підприємству, при цьому залишено на Державне підприємство "Дослідне господарство "Руно" борги, працівників, об'єкти соціального призначення та тварин, що свідчить про наявність ознак доведення до банкрутства.

Аналогічні висновки містяться у звіті про проведений аналіз фінансово-господарської діяльності господарства арбітражного керуючого - розпорядника майна Андросової В. Є.

Крім того, колегія суддів враховує, що Національна академія аграрних наук України при прийнятті постанови Президії Національної академії аграрних наук України від 23.12.2015 року (протокол 16) "Про впорядкування діяльності Експериментального державного підприємства "Бурякотехніка" не врахувала та порушила вимоги статуту Національної академії аграрних наук України, статуту Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" та вимоги чинного законодавства.

Колегія суддів також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), в якому зазначено, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

За таких обставин, доводи скаржників зазначені в апеляційних скаргах, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105,106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державного підприємства "Дослідне господарство "Затишне" Миронівського інституту пшениці ім.В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" та Національної академії аграрних наук України залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016 р. (про визнання правочину недійсним) у справі № 904/2032/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

Л.М.Білецька