а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2009 р. Справа № 2-а-1780/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Гонтарука Віктора Миколайовича,
При секретарі судового засідання: Зелінській Ірині Василівні
За участю:
Позивача: ОСОБА_1
Представника позивача: ОСОБА_2.
Представника відповідача: ОСОБА_3.
розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1, громадянки Вірменії
до: Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області
про: скасування рішення про видворення за межі України
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду заявлено позов гр. Вірменії ОСОБА_1 до Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області про визнання неправомірним рішення про видворення за межі України.
Ухвалою суду від 01.04.2009 року провадження по справі відкрито.
Позивач та її представник в судовому засіданні свої вимоги змінили, які остаточно виклали в заяві про зміну позовних вимог від 23.04.2009 року за вх.№5754, і згідно яких просили суд скасувати рішення про видворенняОСОБА_1. за межі України.
Позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, а тому зміна позовних вимог була прийнята судом на підставі ч.1 ст.51, ст.137 КАС України.
Остаточні позовні вимоги мотивовані тим, що начальником Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області винесено рішення від 30.01.2009 року щодо видворенняОСОБА_1. за межі України із забороною в"їзду в Україну терміном на 6 місяців. Однак батьки позивача живуть на території України, повертатись у ВірменіюОСОБА_1. не має до кого, а відтак позивач вважає, що відсутні підстави для її примусового видворення за межі України.
За таких обставин, позивач змушена була звернутися до суду із зазначеними позовними вимогами.
Позивач та її представник в судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що рішення начальника Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області винесено з дотриманням чинного законодавства та відповідає дійсним обставинам справи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Гр. Вірменії ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, в 1991 році разом з батьками, сестрою та братом прибула в Україну. З того часу територію України не покидала.
Водночас судом з"ясовано, що гр.ОСОБА_1., знаходячись на території України, 09.07.2008 року у посольстві Вірменії в Україні документована паспортом громадянки Вірменії. Термін перебування в Україні в ОВС не продовжувала жодного разу. Самостійно на батьківщину не виїхала, перейшовши фактично на нелегальне становище.
Однак 19.11.2008 року гр.ОСОБА_1. була виявлена працівниками СГІРФО Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області за адресою:вул.АДРЕСА_1. При цьому було встановлено, що законних підстав для її подальшого перебування на території України немає, а тому позивач за порушення міграційного законодавства була притягнута до адміністративної відповідальності згідно ч.1 ст.203 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, та з з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підставі положень статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" начальником Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області було прийнято рішення від 30.01.2009 року про видворення гр. ВірменіїОСОБА_1. в добровільному порядку з території України із забороною подальшого її в"їзду строком на 6 місяців та обмежено строк її перебування на території України до 01.03.2009 року.
Проте позивач у визначений термін територію України не залишила, ухиляється від добровільного виїзду з України, продовжує злісно порушувати положення ст. 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 04.02.1994 року.
Відповідно до Конституції України іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, наділені такими ж правами та обов'язками, як і громадяни України. Тобто основною умовою щодо прав іноземців є легітимність та законність їх перебування на території України.
Таким чином, держава вправі встановлювати умови “законності”перебування іноземців та осіб без громадянства на її території, у зв'язку з чим перебування визначається законним до того часу, поки особа виконує ці умови. При настанні певних підстав у відповідних випадках до іноземців або осіб без громадянства можуть застосовуватися примусові заходи, такі як видворення за межі України. Застосування такого примусового заходу передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення та Законом “Про правовий статус іноземців”.
Статтею 32 вказаного Закону визначено, що іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.
Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Відповідно статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Протилежністю верховенства права є свавілля. Держава не може діяти свавільно, вона обмежена правом. І не тільки створеним нею законодавством, а й правом, яке існує апріорі, незалежно від її розсуду - природним правом, або природними правами кожної людини.
Судом проведено аналіз статей 31 та 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, за наслідками чого дійшов висновку, що видворення -це примусовий захід, спрямований на припинення протиправних або запобігання таким діям з боку іноземців та осіб без громадянства на території України. Застосування адміністративного видворення можливе у випадках вчинення адміністративного правопорушення або грубого порушення правопорядку.
Норми частини 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з пояснень представника відповідача, він не погоджується з вимогами позову. Водночас ним надані суду докази порушення позивачем міграційного законодавства, а саме рішення начальника Ленінського РВ ВМУ УВМС України у Вінницькій області від 30.01.2009 року, від добровільного виконання якого позивач ухилилась. Окрім того, представник відповідача неодноразово звертав увагу суду на те, що на час розгляду справи позивач документована паспортом громадянки Вірменії, хоча відповідно до чинного законодавства України про громадянство у неї була змога отримати паспорт громадянки України. Однак позивачем зазначеного зроблено не було. Окрім того, позивач не зверталась до ОВС з приводу продовження реєстрації перебування на території України.
З приводу зазначеного позивач суду пояснила, що про відсутність реєстрації перебування на території України вона не знала, оскільки питанням реєстрації займались її батьки.
Судом береться до уваги, що в процесі розгляду даної адміністративної справи позивачем був підтверджений факт постійного місця проживанняОСОБА_1. на території України, зокрема суду надана ухвала Староміського районного суду м. Вінниці від 15.06.2009 року, винесеній по цивільній справі №2о-38-2009 за заявоюОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про встановлення факту проживання на території України, відповідно до якоїОСОБА_1. з березня 1991 року по квітень 2004 року проживала в с. Стрижавка Вінницького району Вінницької області та з квітня 2004 року по березень 2009 року включно проживала в м. Вінниці. Дане судове рішення набуло законної сили 26.06.2009 року.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, судом з"ясовано, що позивач постійно проживала на території України на момент прийняття Закону України "Про громадянство України" від 08.10.1991 року №1636-ХІІ, однак 09.07.2008 року у посольстві Вірменії документована паспортом громадянки Вірменії, обравши при цьому громадянство вищезазначеної держави. Порядок набуття громадянства України та його припинення чітко визначені у вищевказаному Законі. Водночас судом зазначається, що рішення Староміського суду м. Вінниці щодо встановлення факту проживанняОСОБА_1. на території України має юридичне значення та дає можливість отримати паспорт громадянина України. В судовому засіданні встановлено, що на час розгляду справи позивач не зверталась з приводу отримання паспорту громадянина України, водночас позивачем не доведено факт звернення до посольства Вірменії щодо припинення громадянства Вірменії, а відтакОСОБА_1. перебувала на території України станом на 30.01.2009 року, зокрема на час винесення рішення щодо її видворення за межі України, на нелегальному становищі, порушуючи при цьому ст.32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб"єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
При дослідженні рішення начальника Ленінського РВ ВМУ УВМС України у Вінницькій області від 30.01.2009 року про добровільне видворення гр. ВірменіїОСОБА_1. судом не встановлено будь-яких порушень при його винесенні, позивач не зверталась до ОВС з приводу продовження реєстрації перебування на території України, встановила факт постійного проживання на території України вже після винесення рішення про видворення, а отже судом приймається позиція відповідача щодо правомірності винесення даного рішення саме станом на 30.01.2009 року.
Згідно вимог ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд, згідно зі ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача не є обґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 50, 70, 71, 79, 86, 121, 128, 158, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області про скасування рішення від 30.01.2009 року про видворення за межі України відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 15.09.09
Суддя Гонтарук Віктор Миколайович