ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
28.09.09 Справа № 16/271-09.
за позовом: Управління Сумською єпархією Української Православної Церкви Київського Патріархату
до відповідача : Регіонального відділення Фонду державного майна України в Сумській області
про визнання права власності
СУДДЯ МОЇСЕЄНКО В.М.
Представники:
від позивача Шеремет Є.М., довіреність від 28.09.09. Б № 09/28-д-2 ; Перепуст П.М., довіреність від 28.09.09р.Б № 09/28-д-1; Попадинець П.Я., довіреність від 28.09.09р .Б № 09/28-д-3;
від відповідача Фролова О.П., довіреність від 30.12.08р.№ 55
Суть спору: позивач просить визнати за ним право власності на нерухоме майно – будинок, позначений на плані літерою А-1, площею 412,9 кв.м. з підвальним приміщенням, літера А, площею 56,9 кв.м., який розташований по вулиці Холодногорській,6, в м.Суми.
Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що спірне нерухоме майно було передано позивачу відповідно до акту приймання-передачі від 08.06.99р. ВАТ СМНВО ім. М.В.Фрунзе. Листом від 22.07.09р. № 10-24-10490 Фонд державного майна України підтвердив відсутність будівлі, розташованої за адресою м. Суми, вул. Холодногірська,6 в переліку державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ СМНВО ім.. М.В.Фрунзе.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши наявні в справі докази, суд встановив наступне:
В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що ним впродовж більш ніж 13 років використовується приміщення, яке розташоване по вулиці Холодногірській, 6 в м. Суми , діючого храму різдва Богородиці однойменної парафії Сумської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 103779 від 30.05.1996р.зі змінами від 28.09.2009р.).
Відповідно до ст.18 Статуту Управління Сумської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, затвердженого Патріархом Київським і Всієї Руси- України 20.03.1996р. зі змінами та зареєстрованого Державним комітетом України у справах релігії від 30.05.1996р., зазначається що рухоме й нерухоме майно єпархіальних підрозділів ( парафій, монастирів, духовних шкіл та ін.) , є власністю єпархії чи її структурних підрозділів, якщо їх власними статутами не визначено інше ( тобто, коли не є зі статусом ставропігії – підпорядковані безпосередньо Патріарху Української Православної Церкви Київського Патріархату ( далі- УПЦ КП ). П.3 Указу керуючого архієрея від 01.07.2004р. № 07/01-У-1 передбачено, що все церковне майно – рухоме й нерухоме, в тому числі предмети культу є власністю єпархії , тобто позивача, а користування цим майном здійснюється з благословення ( розпорядження) керуючого архієрея з урахуванням необхідності оперативного його використання на місцях.
Таким чином, позивач є власником та розпорядником всього рухомого й нерухомого церковного майна, яке знаходиться на його канонічній території, а також він здійснює заходи з задоволення потреб віруючих.
Як свідчать матеріали справи та пояснення представників позивача в судовому засіданні, 28.04. 1999 р. релігійна громада УПЦ КП звернулася з проханням до керівництва Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім..М.В.Фрунзе» про надання парафії будівлі для відродження духовності та організації богослужінь.
ВАТ«Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе» було надано дозвіл позивачу на використання будинку за адресою м. Суми, вул. Холодногірська,6 та який знаходився на балансі ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе». Актом від 08.06.1999р. ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. В.Фрунзе» було оформлено і передано на баланс релігійної громади УПЦ КП - позивача вищезазначене майно, балансовою вартістю 2153,81 грн.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи спірне нерухоме майно було передано ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе» позивачу відповідно до акту приймання-передачі від 08.06.1999р.Крім того, Фонд державного майна України підтвердив відсутність будівлі, розташованої за адресою м. Суми, вул.Холодногірська.6 в переліку державного майна, яке не увійшло до статутно фонду ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе».
Однак, Комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації” на заяву позивача щодо реєстрації права власності нерухомого майна, що було передано згідно акту передачі від 08.06.99р. у власність Управління Сумською єпархією Української Православної Церкви Київського Патріархату, відмовило позивачу в реєстрації права власності на приміщення , що знаходиться в м. Суми, вул. Холодногірська,6, посилаючись на те, що зазначене майно не числиться в реєстрі БТІ.
Отже , право власності на вказану вище будівлю належним чином не оформлено та не зареєстровано в органах БТІ, як того вимагає чинне законодавство, зокрема ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» , згідно якої право власності (право господарського відання) на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Питання державної реєстрації прав на нерухоме майно в Україні врегульовані Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. зі змінами та доповненнями (далі - Тимчасове положення).
Пунктом 1.1. Тимчасового положення передбачено, що дане Положення визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні та спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав.
Відповідно до п.6.1 Тимчасового положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться органами місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності, а п. 6.2. передбачено, що підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити БТІ.
Відповідно до Конституції України держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» також спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість. Положення ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України забезпечують можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, шляхом визнання відповідного права, а ст.392 Цивільного кодексу України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до ч.З ст.136 Господарського кодексу України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Пунктом 2 статті 328 Цивільного кодексу України встановлено принцип добросовісного (правомірного) набуття права власності - право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, підтвердженням права власності можуть бути документи, що фіксують, підтверджують і оформлюють самі юридичні факти, на підставі яких у власника виникає (або до нього переходить) право власності.
Зокрема в даному випадку доказами приналежності нежитлового приміщення позивачу є Статут Управління Сумської єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату, Свідоцтво № 21 про реєстрацію статуту релігійної організації від 30.05.1996р., Акт приймання-передачі від 08.06.1999р., наказ Фонду державного майна про виключення цього нерухомого майна з переліку об’єктів державної власності, що підлягають приватизації, генеральний план садиби по вул. Холодно гірській ,6 в м Суми.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
Згідно ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За таких обставин, враховуючи те, що позивач правомірно володіє вказаними вище нежитловим приміщенням , та те, що у позивача маються достатньо документів, які підтверджують приналежність йому цього об'єкту нерухомого майна, тому, суд вважає , що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підтягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи, що спір виник не з винних дій відповідачів , судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В:
1.Позов задовольнити.
2.Визнати за Управлінням Сумською єпархією Української Православної Церкви Київського патріархату ( 40030, м. Суми, вул. Холодногірська,6, код 23638225) право власності на нерухоме майно – будинок позначений на плані літерою А-1, площею 412,9 кв.м. з підвальним приміщенням, літера А, площею 56,9 кв.м., який розташований по вулиці Холодногорській,6, в м.Суми.
СУДДЯ В.М.МОЇСЕЄНКО
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення. Повний текст рішення підписано 28.09.2009року.