СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
21.09.2009 Справа № 2-а-318/09/2704
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Ілюхіної Г.П. ,
Кучерука О.В.
секретар судового засідання Петрашова Ю.Б.
ОСОБА_2,
представник позивача: ОСОБА_1,
представник відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Нахімовського районного суду міста Севастополя (суддя Єзерський П.О.) від 05.02.2009
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніні, 2, місто Севастополь, 99011)
про прийняття рішення по земельним питанням
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Нахімовського районного суду міста Севастополя від 05.02.2009 заяву ОСОБА_2 до Севастопольської міської державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії повернуто заявнику у зв'язку з непідсудністю Нахімовському районному суду міста Севастополя в порядку пункту 6 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 05.02.2009 та направити справу до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не прийнято до уваги, що згідно позовним вимогам позивач звернувся до Нахімовського районного суду міста Севастополя за місцем свого проживання.
У судовому засіданні, призначене на 21.09.2009 позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги з викладених в ній мотивів.
У судове засідання 21.09.2009 представник відповідача не з`явився, про час, дату і місце слухання справи був повідомлений належним чином та своєчасно.
Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Нахімовського районного суду міста Севастополя від 05.02.2009 заява ОСОБА_2 до Севастопольської міської державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії повернута заявнику у зв'язку з не підсудністю Нахімовському районному суду міста Севастополя. В ухвалі також зазначалося, що повернення заяви не позбавляє ОСОБА_2 права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Підставою для повернення заяви - непідсудність Нахімовському районному суду міста Севастополя, було те що ОСОБА_2 не врахував територіальну підсудність адміністративних справ, які згідно з частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, або Окружним адміністративним судом міста Севастополя. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позовна заява не відповідає вимогам частини першої, другої, третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: в ній замість позивача вказаний -заявник, замість відповідача - зацікавлена особа, тобто, вступна частина суперечить змісту адміністративного позову.
Із такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів через наступне.
Як свідчать матеріали справи, позивач, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вересні 2008 року звернувся до Нахімовського районного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії, а саме: зобов'язати Севастопольську міську державну адміністрацію прийняти рішення щодо організації робіт по установленню меж земельних ділянок, визначених в проекті землеустрою з організації території земельних часток (паїв) під №491 і №114 в натурі (на місцевості) в межах ЗАТ "С.Перовської". Зобов'язати Севастопольську міську державну адміністрацію прийняти рішення щодо оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку №491 для ведення особистого селянського господарства і на земельну ділянку №114 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ім'я позивача, як власнику вказаних земельних ділянок в межах ЗАТ "С.Перовської" з дотриманням Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю" від 20.01.2005 №2375-ІV та Закону України "Про землеустрій".
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до частини другою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
Також, в ухвалі про відкриття провадження у справі суд може запропонувати особам, які беруть участь у справі, надати додаткові документи та пояснення. Додаткові пояснення, документи щодо змісту вимог та доводів сторін суд може отримати в ході попереднього судового засідання. Суд має використати всі надані йому процесуальні можливості в ході підготовчого провадження для забезпечення збору доказів, яких бракує для розгляду справи.
Судова колегія вважає, що при виборі способу захисту свого права позивач не обмежений тим переліком, який міститься у частині третій статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України. Частина четверта даної статті визнає за ним право вимагати захисту його права будь-яким іншим придатним, на його думку, способом.
У статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України містяться вимоги до позовної заяви, зокрема, в ній мають бути зазначені позовні вимоги. Зміст цих вимог залежить від уявлення позивача про зміст суб'єктивного права, свободи чи інтересу, які були порушені (чи знаходяться під загрозою порушення) відповідачем. Така можливість позивача випливає із принципу диспозитивності адміністративного процесу.
Тому суд при прийнятті позовної заяви не має права вирішувати питання про те, чи відповідають сформульовані особою вимоги обставинам у справі.
Позивач не зобов'язаний додавати до позовної заяви всі докази, на які він посилається при обґрунтуванні своїх доводів.
Частина друга статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що від позивача необхідно лише "зазначити" відомі йому докази. До того ж відсутність у заяві вказівки на такі докази ще не свідчить про порушення вимог до змісту позовної заяви, адже особа може і не знати про них.
Після відкриття провадження, суд може запропонувати особу у справі, а саме - позивача, надати докази, які не були додані до заяви (частина шоста статті 71, частина перша статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для повноти захисту прав позивача суд може вийти за межі позовних вимог і визначити у постанові той спосіб захисту, який, на його думку, буде найбільш придатний.
Належність способу захисту може бути встановлена лише після того, як суд з'ясує права (обов'язки) особи-позивача та повноваження відповідача, тобто, на стадії розгляду і вирішення справи.
Питання про зміст порушеного права суд з'ясовує в ході підготовчого провадження та судового розгляду. У статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України не має вказівки на те, що зміст порушеного права, свободи чи інтересу має бути вказано позивачем у позовній заяві. Так само не вимагається вказівки на норму закону, яка порушена відповідачем.
Фактично вказані обставини не перешкоджають відкриттю провадження у справі, якщо звернення містить публічно-правові вимоги, які особа заявляє в порядку адміністративного судочинства.
У даному випадку повернення позовної заяви є порушенням Конституції України щодо звернення до суду позивача для захисту його конституційних прав і свобод.
Відповідно до частини четвертої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач, якій проживає за адресою: АДРЕСА_1, звернувся правильно до Нахімовського районного суду міста Севастополя із адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення позову.
Колегія суддів вважає, що викладені в ухвалі суду першої інстанції висновки щодо повернення позовної заяви у зв'язку з непідсудністю позову Нахімовському районному суду міста Севастополя, такими, що не відповідають закону.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Разом з тим, колегія суддів відмічає, що під час апеляційного розгляду скарги змінилась предметна підсудність, оскільки з 27.02.2009 почав діяльність Окружний адміністративний суд міста Севастополя, тому справа підлягає направленню до Окружного адміністративного суду міста Севастополя для розгляду по суті.
Таким чином, ухвала Нахімовського районного суду міста Севастополя від 05.02.2009 підлягає скасуванню з направленням справи до Окружного адміністративного суду міста Севастополя для розгляду по суті.
Керуючись статтями 22, 24, 195, пунктом 3 частини першої статті 199, пунктом 4 частини першої статті 202, статтями 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Нахімовського районного суду міста Севастополя від 05.02.2009 скасувати.
Направити справу до Окружного адміністративного суду міста Севастополя для розгляду по суті.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статі 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в прядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статі 160 цього Кодексу -з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис Г.П.Ілюхіна
підпис О.В.Кучерук
Повний текст судового рішення
складено та підписано 28 вересня 2009 р.