КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17.04.07 р. № 14/424-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Борисенко І.В.
Шипка В.В.
при секретарі: Дубінкіній Ю.А.
За участю представників:
від прокуратури - Карпенко Н.М. (посв. № 102 від 15.05.2003 р.)
від позивача - Муц Є.Г. (дов. № 722/06 від 10.05.2006 р.)
від відповідача - Бурий В.М. (дов. № 8-7/47-06 від 08.11.2006 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області
на постанову Господарського суду м.Києва від 22.01.2007
у справі № 14/424-А (Калатай Н.Ф.)
за позовом Заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області
до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету міністрів України
про стягнення 121086,38 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позов заявлено про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків Виробничого комплексу „Автоливмаш” Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету міністрів України, в сумі 121086,38 грн., яка сформувалася станом на 20.02.2006 р.
Постановою господарського суду міста Києва 22.01.2007 р. у справі № 14/424-А у позові відмовлено повністю. Приймаючи постанову, суд виходив з того, що відповідно до вимог Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Кодексу законів про працю України, страхові внески до пенсійного фонду сплачуються одночасно зі сплатою заробітної плати, і не можуть бути сплачені раніше за останню.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківськ звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою стягнути з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомрссурси” в особі Виробничого комплексу „Автоливмаш” на користь позивача борг в сумі 271018,26 грн. Підставою для скасування рішення суду позивач зазначив порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник прокуратури апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги не заперечував, вважаючи її обґрунтованою.
Відповідач у письмовому запереченні на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду – без змін, вважаючи постанову законною та обґрунтованою.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши думку представника прокуратури, пояснення представників сторін та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Виробничий комплекс „Автоливмаш” не є юридичною особою, головною організацією для нього є Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомрссурси” - відповідач.
Відповідач входить до переліку страхувальників, визначеного статтею 14 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року.
У відповідності до ч.ч. 5, 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків; страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997 р., збір на державне обов’язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці.
У разі недостатності у платників збору коштів на оплату праці і сплату збору в повному обсязі, видача коштів на оплату праці і сплата збору здійснюються у пропорційних розмірах.
Відповідно до абз. 3 ч. 12 ст. 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, у разі наявності в платника страхових внесків, одночасно із зобов’язаннями із сплати страхових внесків зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Виходячи з наведених норм законодавства, суд першої інстанції вірно зазначив, що зміст п. 5.4.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, який передбачає сплату страхових внесків незалежно від виплати заробітної плати, суперечить змісту ст. 5 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” ст. 5 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. 97 Кодексу законів про працю України.
Оскільки при колізії положень закону та підзаконного нормативного акту застосуванню підлягають положення закону як такого, що має вищу юридичну силу у порівнянні з іншими діючими нормативно-правовими актами, то, з урахуванням вищевказаних норм Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Кодексу законів про працю України, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що страхові внески до пенсійного фонду сплачуються одночасно зі сплатою заробітної плати, і не можуть бути сплачені раніше за останню.
Станом на 20.02.2006 року Виробничий комплекс „Автоливмаш” має заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 540845,78 грн., виходячи з якої і нараховано спірні страхові внески у сумі 121 086 грн. 38 коп.
Факт наявності цієї заборгованості по виплаті заробітної плати учасниками судового процесу не заперечується, що підтвердили представники прокуратури та сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Згідно з п. 3 ст. 72 КАС України, обставини справи, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по страхових внесках до пенсійного фонду у сумі 121086,38 грн. станом на 20.02.2006 року такими, що не підлягають задоволенню.
Посилання в апеляційній скарзі на неправомірність неприйняття до розгляду судом першої інстанції заяви про збільшення позовних вимог, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки з матеріалів справи вбачається, що при поданні цієї заяви заступником прокурора не дотримано вимог ч. 1 ст. 51 КАС України та розділу III КАС України.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваної постанови суду не вбачається.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, п.6 розділу VІІ КАС України, Київський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 22.01.2007 року у справі № 14/424-А - без змін.
Справу № 14/424-А повернути до господарського суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді
Борисенко І.В.
Шипко В.В.