РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року

Справа № 414/100/17

Провадження № 2-о/414/23/2017

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

при секретарі Реутовій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінної Луганської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Кремінський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, про встановлення факту народження дитини,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2017 ОСОБА_1 звернулася до Кремінського районного суду Луганської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, відповідно до якої просить суд встановити факт народження її сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Луганську, вказавши матір'ю дитини ОСОБА_1, а батьком - ОСОБА_3. В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 о 09:25 год. вона народила доношеного хлопчика вагою 3600 грамів у «Луганській республіканській клінічній лікарні» так званої «ЛНР», розташованої за адресою: м. Луганськ, кв. 50 років Оборони Луганська, 14. Отримати свідоцтво про народження дитини у відділі державної реєстрації актів цивільного стану вона не має можливості, оскільки місце народження дитини є тимчасово окупованою територією України. Встановлення цього факту необхідно заявнику для реєстрації народження дитини та отримання державних пільг та допомоги, тому вона змушена звернутися до суду для встановлення факту народження.

В судове засідання заявниця не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що підтримує заявлені вимоги.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, начальниця відділу надала суду заяву про розгляд заяви без участі представника Кремінського районного відділу ДРАЦС ГТУЮ у Луганській області, проти задоволення заявлених вимог не заперечувала.

Суд, розглянувши цивільну справу, оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно ч. 1 ст. 2571 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, уклала шлюб з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, який було зареєстровано 05 квітня 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 119, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, а також копіями паспортів громадян України заявниці ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_3 (а.с. 6, 7, 8).

Відповідно до копії довідки Комунальної установи «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» № 61 від 04.04.2016 ОСОБА_1 була оглянута лікарем акушером-гінекологом і в неї була встановлена вагітність на 30-му тижні (а.с. 11).

Згідно з довідкою № 150/16.17.-94 від 24.01.2017 Кремінського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_1 було відмовлено у реєстрації народження дитини, оскільки заявницею для підтвердження факту народження пред'явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (а.с. 16).

Відповідно п. 7 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від 16.09.2014 тимчасово, на три роки з дня набрання цим Законом чинності, запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України (окремі райони Донецької та Луганської областей).

Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» від 17.03.2015 до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року.

Таким чином, місто Луганськ розташоване на тимчасово окупованій території Луганської області.

Як вбачається з копій медичного свідоцтва про народження № 519 від 18.11.2016, обмінної карти пологового відділення лікарні від 09.06.2016 та виписки з історії розвитку новонародженого № 663 від 09.06.2016, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 народила о 09:25 год. доношеного хлопчика вагою 3600 грамів у «Луганській республіканській клінічній лікарні» м. Луганська (а.с. 9, 10, 12).

Відповідно пп. «а» п.п. 2, 3, 22, 23 гл. 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/2 від 18.10.2000, підставами для проведення державної реєстрації для народження дитини є медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), що видається закладом охорони здоров'я, незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. Державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до наведеного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території є обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.

Неможливість отримати у місті Луганську необхідні документи для реєстрації факту народження дитини заявниці виникла в зв'язку з розташування цього міста на тимчасово окупованій території України.

Факт, який просить встановити заявниця, має для неї юридичне значення, оскільки необхідний для проведення державної реєстрації акту народження дитини і, в подальшому, отримання державних пільг та допомоги.

Згідно з ч. 3 ст. 257-1 ЦПК у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 СК якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що суд вважає за необхідне встановити факт того, що громадянка України ОСОБА_1, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 народила у Державному закладі «Луганська республіканська клінічна лікарня» у місті Луганську доношену дитину - хлопчика вагою 3600 грамів, батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 згідно зі ст. 14 ЦПК України рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.

В той же час, суд вважає за необхідне відмовити заявниці в частині зазначення у судовому рішенні імені дитини, оскільки ім'я дитини може бути зазначене батьками безпосередньо під час державної реєстрації народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Такий висновок узгоджується з частиною другою статті 259 ЦПК України, згідно з якою рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 58-60, 212-215, 234, 256, 257-1, 259, 367 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа - Кремінський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, про встановлення факту народження дитини - задовольнити частково.

Встановити факт того, що громадянка України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з громадянином України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 народила у «Державному закладі «Луганська республіканська клінічна лікарня» у місті Луганську доношену дитину - хлопчика вагою 3600 грамів, батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити за необґрунтованістю.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Кремінський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.Г. Безкровний