ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 348/2200/16-а

24 січня 2017 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.

секретаря: Буратчук О.В.

з участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Грицак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Надвірнянської РДА Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій.

В обгрунтування посилається на те, що він є учасником бойових дій і відповідно до ст. 12 ч. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», йому гарантовано виплату щорічної разової державної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, що станом на 2016 рік становить 5650 грн. Проте всупереч вказаним приписам йому було нараховано і виплачено 920 грн., тобто недоплата склала 4730 грн. На його звернення стосовно виплати йому у 2016 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, управління соціального захисту населення Надвірнянської РДА листом № 3114/07 від 09.11.2016 р. відмовило у проведенні перерахунку. Дії відповідача в частині невиплати разової грошової допомоги в встановленому законом розмірі вважає протиправними, оскільки вони порушують його право на користування законодавчо встановленими пільгами, компенсаціями та гарантіями.

Позивач та його представник в судовому засіданнні підтримали позов в повному об»ємі з пістав зазначених в позові та просять визнати бездіяльність відповідача щодо перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік протиправною; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити йому недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат.

Представник відповідач в судовому засіданнні позовні вимоги не визнала з посиланням на п. 8 ст. 7, ст. 22, ч. 1 ст. 23, п. 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, ст. 47 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», стверджує, що виплата позивачеві допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 141, не є порушенням ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідач, виплативши ОСОБА_1 вищезазначену допомогу в розмірі 920 грн., діяв обґрунтовано, в межах наданих повноважень та в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Вказала, що норми п. 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, якими надано право Кабінету Міністрів України визначати розмір допомоги до 5 травня в залежності від бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет, не були визнані неконституційними, та підлягають застосуванню до спірних відносин. Зазначила, що відповідач не є головним розпорядником коштів, оскільки згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України головним розпорядником вказаних коштів є Міністерство соціальної політики України. З огляду на викладене, вважає, що відповідач при виплаті позивачеві разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік діяв правомірно, і не вбачає підстав для перерахунку позивачеві розміру вказаної допомоги. Просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст. 71 КАС України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та зясувавши фактичні обставини справи, прийшов до наступного висновку.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданим 14.03.2016 року (а.с. 3).

У квітні 2016 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року «Деякі питання виплати в 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», позивачу була нарахована разова грошова допомога до 05 травня у розмірі 920 грн. (а.с. 7).

Позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги відповідно до положень вказаного закону. Спору про право на отримання щорічної разової грошової допомоги між сторонами немає, спір виник про розмір вказаних виплат у 2016 році.

В кінці жовтня 2016 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Надвірнянської РДА з проханням провести доплату одноразової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виходячи з розміру 5 мінімальних пенсій за віком, що станом на 2016 рік становить 5650 грн., з врахуванням вилаченої суми 920 грн. недоплата склала 4730 грн. (а.с. 6).

Листом від 09.11.2016 р. за № 3114/07 Управлінням соціального захисту населення Надвірнянської РДА повідомлено позивача з посиланням на Постанову КМ України № 141 від 02.03.2016 р. «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги», передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою встановлено виплату разової грошової допомоги учаснику бойових дій до 5 травня за 2016 р. у розмірі 920 грн. (а.с. 7).

Вирішуючи спір суд виходитьз наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

З ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Законом України від 28.12.2014 року N 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01.01.2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, із набуттям чинності Закону України від 28.12.2014 року N 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вищенаведені положення Закону від 28.12.2014 року N 79-VIII не були визнані неконституційними та є чинними.

В межах реалізації наданих повноважень Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 02.03.2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Відповідно до п. 1 цієї постанови з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій - 920 гривень (п. 1 1.1 Постанови).

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

В рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

З огляду на наведене, суд зазначає, що застосування до спірних відносин положень ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням п. 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України в даному випадку не є підставою вважати неправомірними дії УСЗН Надвірнянської РДА щодо виплати позивачеві щорічної разової допомоги до 5 травня за 2016 рік.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем цілком обґрунтовано виплачена позивачу ОСОБА_1 щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2016 рік у розмірі, встановленому вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України - 920,00 грн.

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що до спірних відносин повинні застосовуватись норми ч. 5 ст.1 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не положення Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014 року N 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», враховуючи також наступне.

Закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України.

Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України в п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 р. по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та залишається чинною на час перебігу правовідносин.

Враховуючи, що Закон України від 28.12.2014 р. N 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» прийнятий пізніше Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то у даному випадку, при визначенні розміру щорічної разової допомоги до 5 травня, слід враховувати норми Закону України від 28.12.2014 р. N 79-VIII «Про несення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин».

Суд також не приймає до уваги доводи позивача на необхідність застосування правової позиції, викладеної упостанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі № 21-6508а15, оскільки спірні правовідносини у цій адміністративній справі виникли у квітні 2014 року, за інших фактичних обставин, встановлених судом, тому підстав для висновку про застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.

Таким чином, з урахуванням приписів наведених законів, виплата позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня повиннна здійснюватись у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 141, що і було зроблено відповідачем по справі.

З огляду на встановлені у справі обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 920,00 грн., встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Бюджетним кодексом України, з дотриманням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання УСЗН Надвірнянської РДА здійснити позивачеві перерахунок вказаної допомоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.95 Конституції України, Бюджетним Кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року у справі № 3-рп/2012, ст.ст. 2, 5-11, 69-72, 158-163, 183-2, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст. 186 КАС України через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Міськевич О.Я.

Повний текст постанови виготовлено 26.01.2017 р.