ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2009 року                                    Справа №  1803/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   Павловського П.П.  

суддів   Чус О.В. (доповідач), Швеця В.В.,

при секретарі судового засідання  Резніченко С.Ю.

За участю представників сторін:

від відповідача - 1 :  Чеботарь О.М., довіреність № б/н  від  24.09.07 р.

Представники позивача  та відповідача 2,3,4  у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені  належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" м. Київ на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 05.08.09 р. по справі № 1803/17

за заявою:  Публічного акціонерне товариство "Сведбанк" м. Київ

до відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс"  м. Кіровоград

відповідача-2 приватного підприємства "Автомир"  м. Кіровоград

відповідача-3 відкритого акціонерного товариства "Кіровоградське будівельно-монтажне управління № 5"  м. Кіровоград  

відповідача-4приватного підприємства "Балтимор"  м. Кіровоград  

про вжиття запобіжних заходів.

ВСТАНОВИВ:

           В серпні 2009 р.  Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" м. Київ звернулось в господарський суд Кіровоградської області з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс"  м. Кіровоград, приватного підприємства "Автомир"  м. Кіровоград, відкритого акціонерного товариства "Кіровоградське будівельно-монтажне управління № 5"  м. Кіровоград, приватного підприємства "Балтимор"    м. Кіровоград  про вжиття запобіжних заходів.

          Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 05.08.09р. у справі №  1803/17 (суддя –Таран С.В.) в задоволенні заяви Публічного акціонерне товариство "Сведбанк" м. Київ –відмовлено.

При винесені оскаржуваної ухвали господарський суд виходив з того, що процесуальними нормами не передбачено такого виду запобіжного заходу як накладення арешту на грошові рахунки боржника, до того ж заявником не обґрунтовано підстав застосування такого виду запобіжного захисту як накладення арешту на заставлене майно.

          Не погодившись з зазначеною ухвалою господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" м. Київ звернулось в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, вважає її винесеною з неповним з’ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в ухвалі не відповідають обставинам справи та має місце неправильного застосування норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача-1 вважає ухвалу господарського суду відповідною нормам законодавства, при її винесені були враховані всі фактичні обставини справи, висновки суду відповідають цим обставинам, і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить ухвалу господарського суду від 05.08.09р. залишити без змін, а апеляційну скаргу заявника –без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача-1, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга –задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи між заявником та боржником (відповідачем-1) був укладений кредитний договір № 06-32 від 23.05.06р. та додаткова угода до зазначеного договору.

Заявник стверджує, що грошові кошти по договору боржник отримав, що підтверджується платіжними дорученнями.

З метою забезпечення виконання боржником зобов’язання за договором №06-32  між заявником, відповідачем-1 та відповідачем –2  укладено договір застави, між заявником, відповідачем-1  та відповідачем –3 та між заявником, відповідачем-1  та відповідачем –4  договори іпотеки.

Згідно умов договору, погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється до 23.05.09р.

Згідно п.1.1 іпотечних договорів боржник повинен повернути повністю кредит до 23.05.09р. до того ж сплачувати проценти за користування кредитом, пеню та штраф у випадках, передбачених кредитним договором.

 Відповідно до п.8.3 кредитного договору, при непогашенні заборгованості перед банком у строки, передбачені даним договором, заявник має право звернути стягнення на заставлене майно , чи скористатись іншим способом забезпечення виконання зобов’язань.

Згідно п. 10.3. іпотечних договорів у разі невиконання боржником умов основного зобов’язання, заявник має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст.. 589 Цивільного кодексу України, У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За п.2 ст.. 590 вищезазначеного кодексу заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

На забезпечення виконання зобов’язання відповідачем-1 по кредитному договору, між заявником, відповідачем-1, відповідачами –3,4, укладені договори поруки від 10.11.06р.

За зазначеними договорами поруки, поручитель несе солідарну відповідальність з боржником, і у разі невиконання основного боржника умов договору, поручитель зобов’язаний погасити суму коштів, наданих в рахунок кредитної лінії, нараховані проценти та штрафні санкції за несвоєчасну сплату позичальником коштів, відповідно до умов основного зобов’язання та/або забезпечити наявність грошових коштів на рахунках у розмірі, необхідному для погашення заборгованості  за першою вимогою банку.  

Як стверджує заявник, станом на 13.07.09, загальна заборгованість відповідача-1 за кредитним договором склала –4759397, 10 грн.

Згідно умов договорів поруки, заявником 27.07.09р. були направлені листи поручителям з вимогою забезпечити на своїх рахунках, відкритих в Кіровоградському відділенні відкритого акціонерного товариства “Сведбанк” коштів, необхідних для погашення заборгованості боржника, але до цього часу кошти на рахунку відсутні.

Заявник вважає, що при відмові в накладені арешту на майно, господарський суд тим самим порушив його право здійснювати збереження майна, що є забезпеченням виконання зобов’язання за договором боржником.

Стаття 432  Господарського процесуального кодексу України визначає види запобіжних заходів. Суд може застосувати такі запобіжні заходи:

1) витребування доказів;

2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав;

3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Перелік запобіжних заходів, які може застосовувати суд, є вичерпним і розширенню не підлягає.

Така ж думка наведена і у п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.04.2007 р. N 01-8/251 "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів".

Колегія суддів не може погодитись з вимогами заявника, оскільки вважає, що відповідно до ст.. 431 Господарського процесуального кодексу України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.                         

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заявником не було доведено належним чином факту ймовірності реальної загрози порушення боржниками його прав в майбутньому, на час виконання судового рішення, відносно заставленого майна, до того ж заявник не обґрунтував належним чином підстави обрання такого виду запобіжного заходу саме як накладення арешту на заставлене майно, яке окрім іншого внесено до відповідних  реєстрів обтяжень.

В апеляційній скарзі заявник також просить накласти арешт на рахунки боржників.

Ст.. 432 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжних заходів, і знаходиться в неї або в інших осіб, призначене забезпечити відновлення порушеного права під час виконання рішення суду.

Накладання арешту на грошові кошти як запобіжний захід не допускається.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що вимоги викладені в апеляційній скарзі є не обґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству, у зв’язку з чим, ухвалу господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись ст. ст. 101,106 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

           Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" м. Київ –залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 05.08.09 р. по справі № 1803/17 –залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      П.П.Павловський

Суддя                                                                                          О.В. Чус

Суддя                                                                                          В.В. Швець