КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29.09.2009                                                                                           № 25/217

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Рєпіної  Л.О.

 суддів:            Євграфової  Є.П.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 позивача – Матвєєва В.П.;

відповідача – Тхорик С.М.;

третьої особи 1 – Бондаренко А.О.;

третьої особи 2 – Нечепорук Н.О.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Укртелеком"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.06.2009

 у справі № 25/217 (суддя  

 за позовом                               Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

 до                                                   Київської міської ради

 третя особа відповідача           ТОВ "Укртелеком"

          Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

 про                                                   визнання права, зобов"язання припинити дії, визнання незаконними та скасування в частині рішення, зобов"язання вчнити дії

ВСТАНОВИВ:

 Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» (далі – АЕК «Київенерго») звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про:

- визнання за позивачем права володіння та користування нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 10, загальною площею 138,9 кв. м.;

- зобов’язання відповідача припинити дії щодо односторонньої зміни умов угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001;

- визнання незаконним та скасування пункту 9 додатку до рішення Київської міської ради № 1073/3906 від 25.10.2007 “Про передачу в користування на умовах оренди нежилих приміщень, продовження термінів дії договорів оренди нежилих приміщень, надання дозволів на встановлення пільгових ставок оплати та про зміни орендних ставок”;

- зобов’язання Київської міської ради скасувати пункт 9 додатку до вищевказаного рішення.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.05.2008 порушено провадження у справі № 25/217.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.07.2008 до участі у справі було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртелеком» (далі – ТОВ «Укртелеком») як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.09.2008 до участі у справі було залучено як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі – ГУКВ м. Києва).

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.06.2009 у справі № 25/217 частково задоволено позов АЕК «Київенерго» до Київської міської ради, треті особи ТОВ «Укртелеком» та ГУКВ м. Києва про визнання права, зобов’язання припинити дії, визнання незаконними та скасування в частині рішення, зобов’язання вчинити дії.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 12.06.2009 Київська міська рада, ТОВ «Укртелеком» та ГУКВ м. Києва подали апеляційні скарги, в яких просять рішення суду скасувати.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права.

Розглянувши доводи, наведені в апеляційних скаргах, заслухавши пояснення учасників судового процесу дослідивши матеріали справи, суд встановив:

27.09.2001 р. на підставі рішень Київради від 21.12.2000 р. № 128/1105 “Про передачу майна в управління акціонерній енергопостачальній компанії “Київенерго”та №129/1106 “Про передачу майна в управління акціонерній енергопостачальній компанії “Київенерго” між Київською міською державною адміністрацією (Адміністрацією) та акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (Енергопостачальником) було укладено угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва (далі - Угода).

Відповідно до п. 1.1 Угоди ( в редакції додаткової угоди від 30.04.2007 р. до Угоди) за цією Угодою з метою реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, вирішення питань підвищення надійності енергопостачання споживачів м. Києва, проведення єдиної тарифної та технічної політики, забезпечення стабільних надходжень до бюджету, відновлення, реконструкції та ефективного використання основних фондів, створення нових потужностей та впорядкування існуючих у місті систем енергопостачання, створення єдиного технологічного циклу та системи розрахунків за спожиті енергоносії, забезпечення соціальної захищеності та гарантованої зайнятості працівників енергетичного комплексу, адміністрація передає енергопостачальнику, а енергопостачальник приймає майно, що відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Києва, перелік якого наведено у додатку 1, додатку 2 та додатку 3 до цієї Угоди (далі - Майно) у володіння та користування з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов цієї Угоди та вимог діючого законодавства. Майно, що є предметом цієї угоди, обліковується на балансі енергопостачальника. Енергопостачальнику забороняється здійснювати відчуження Майна та будь-яким чином розпоряджатися Майном без попередньої письмової згоди Київської міської ради, окрім випадків, передбачених п. 2.2.3. цієї Угоди”.

Пунктом 2.1.14 Угоди (в редакції додаткової угоди від 30.04.2007 р. до Угоди) передбачено, що за використання Майна енергопостачальник зобов’язується здійснювати на користь територіальної громади м. Києва щороку платіж, в розмірі, який дорівнює 10 відсотків від чистого прибутку Енергопостачальника, отриманого ним за попередній бюджетний рік, але не менше ніж 2 мільйони грн.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.3 Угоди енергопостачальник має право самостійно ухвалювати рішення з питань щодо Майна, які виникають в ході його експлуатації та списання з балансу застарілих та непридатних основних фондів.

Згідно з п. 2.2.4 Угоди енергопостачальник за згодою власника має право передавати нежитлові приміщення в оренду, при цьому доходи від оренди є комунальною власністю територіальної громади м. Києва.

Пунктом 2.2.5 договору визначено порядок використання амортизаційних відрахувань.

Термін дії Угоди, відповідно до п. 5.1 (в редакції додаткової угоди від 30.04.2007 р. до Угоди), встановлено до 31.12.2017 р..

Згідно з додатком 1 Угоди до складу майна, що передано у володіння та користування, входять нежитлові приміщення, у тому числі будівля котельні за адресою м. Київ, вул. Бастіонна, 10, загальною площею 138,9 кв. м. (далі - Котельня).

Майно було передано позивачу відповідно до акту приймання-передачі основних засобів товариства з обмеженою відповідальністю СВП “Академтеплоенерго” до акціонерного товариства “Київенерго” на 01.07.2001 р. згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.03.2001 р.

Як правильно зазначено судом першої інстанції за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним, оскільки містить у собі елементи різних цивільно-правових зобов’язань, що регулюються різними інститутами зобов’язального права, у тому числі інститутом оренди та інститутом управління майном.

Разом з тим, можливість поєднання в одній угоді норм, що характерні для різних цивільно-правових інститутів зобов’язального права, не суперечить як цивільному законодавству України, діючому на час укладення Угоди, так і з набуттям чинності нового Цивільного Кодексу України.

В силу ст. 4 ЦК УРСР (ст. 11 ЦК України) Угода між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” від 27.09.2001 р. є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків, а  отже, у позивача, як у сторони цієї Угоди,  виникли відповідні права та обов’язки з управління та користування щодо майна розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 10, загальною площею 138,9 кв. м, яке було передано позивачу відповідно до акту приймання-передачі основних засобів товариства з обмеженою відповідальністю СВП “Академтеплоенерго”. Як вірно зазначено судом першої інстанції, внаслідок укладення Угоди позивач набув право на чуже майно, а саме: право володіння та право користування Майном, що є комунальною власністю.

Як підтверджується матеріалами справа, 25.10.2007 р. внаслідок проведення конкурсу на право оренди комунального майна,  відповідачем було прийнято рішення № 1073/3906 “Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду переможцям конкурсу”. Пунктом 9 додатка до рішення Київської міської ради від 25.10.2007 р. № 1073/3906 передбачено передати будівлю котельні в Печерський район, НС-1-поверхова будівля ліквідованої котельні, площа 138,90 кв. м., в оренду переможцю конкурсу - товариству з обмеженою відповідальністю “Укртелеком” строком на 2 роки 364 дні. При цьому, орендодавцем визначено акціонерну енергопостачальну компанію “Київенерго”.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендодавцем нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м., є підприємство балансоутримувач. П. 2.2.5 Угоди право передавати нежитлові приміщення в оренду за згодою власника належить енергопостачальнику.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

З огляду на наведені положення Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що можливість орендаря виступити суборендодавцем майна є наслідком реалізації його права, тобто наявності його волевиявлення, яке погоджене з власником майна. Чинним законодавством не передбачено виникнення у орендаря обов’язку передачі майна у суборенду внаслідок вольового рішення власника майна.

Статтею 398 Цивільного кодексу України передбачено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про місцеве самоврядування” відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають в комунальній власності будуються на договірній основі.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, в основу формування відносин з володіння чужим майном покладено договір, який є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Право власника (відповідача) на передачу Майна в оренду третім особам без згоди балансоутримувача (позивача) виникає лише після зміни або розірвання Угоди.

Оскільки на час розгляду справи сторонами не заперечується чинність Угоди, рішення Київської міської ради № 1073/3906 від 25.10.2007 р. “Про передачу в користування на умовах оренди нежилих приміщень, продовження термінів дії договорів оренди нежилих приміщень, надання дозволів на встановлення пільгових ставок оплати та про зміни орендних ставок” в частині передачі Котельні в оренду порушує права позивача.

З огляду на наведені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення, всупереч вищевказаним актам цивільного законодавства України, спрямовано на дострокове припинення володіння, користування та управління позивачем Котельною в позадоговірному порядку.

Частиною 2 статті 1037 ЦК України передбачено, що управитель майна має право вимагати усунення будь-яких порушень його права на майно, передане в управління, відповідно до ст. 396 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 (Захист права власності) цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що передача в оренду приміщення котельні по вул. Бастіонній, 10 в м. Києві без згоди позивача є порушенням його права на чуже майно, яке підлягає захисту шляхом визнання даного права та визнання незаконним та скасування рішення № 1073/3906 “Про передачу в користування на умовах оренди нежилих приміщень, продовження термінів дії договорів оренди нежилих приміщень, надання дозволів на встановлення пільгових ставок оплати та про зміни орендних ставок” від 25.10.2007 р. щодо передачі в оренду будівлі котельні в Печерському районі, НС - 1-поверхова будівля ліквідованої котельні площа кв. м. –138,90, переможцю конкурсу товариству з обмеженою відповідальністю “Укртелеком” строком на 2 роки 364 дні (п. 9 додатку до рішення № 1073/3906 від 25.10.2007 р.).

У той же час, як правильно зазначено судом першої інстанції, правові підстави для задоволення вимоги позивача про зобов’язання Київської міської ради припинити дії щодо односторонньої зміни умов Угоди задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не наведено, які дії, про припинення яких заявлена позовна вимога, вчиняються відповідачем на даний час. Рішення суду, як правозахисний акт щодо наявних порушень прав та інтересів позивача, не може бути спрямовано на захист останнього від не вчинених посягань на його права та інтереси.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов’язання Київської міської ради скасувати п. 9 додатку до рішення № 1073/3906 від 25.10.2007 р, оскільки чинним процесуальним законодавством не передбачено повноважень суду щодо встановлення змісту нормативних актів та актів індивідуальної дії, і,  відповідно, правил поведінки, у зв’язку з чим у суду відсутні повноваження на спонукання органу місцевого самоврядування викладати акт у тій чи іншій редакції.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Позивачем відповідно до зазначених вимог були надані належні докази на підтвердження наявності права користування майном та доведено факт його порушення.

Отже, судом першої інстанції повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а відповідно підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.

Доводи наведені в апеляційних скаргах, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, не спростовують обставин, з якими закон пов’язує наявність підстав для захисту права користування майном, як речового права, та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані та безпідставні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртелеком», Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 12.06.2009 у справі № 25/217 - без змін.

2. Матеріали справи № 25/217 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам та третім особам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Євграфова  Є.П.

 05.10.09 (відправлено)