ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.09.09           Справа № 3/202-09.

         Господарський суд Сумської області , у складі судді Левченко П.І., за участю секретаря судового засідання  Литвиненко Ю.В., розглянув матеріали справи порушеної

за позовом:  Приватного підприємства «КуДі», м. Львів

до відповідача: Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1, м. Суми

про зобов’язання вчинити дії та стягнення  15 000,00 грн.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3

В судовому  засіданні , розпочатому  о 10 год. 40 хв. 13.08.2009 року оголошувалися  перерви  до 11 год. 30 хв. 14.09.2009 року  та до 10  год. 30 хв.

23.09.2009 року .

Суть спору : позивач просить суд  : 1) визнати використання  знаку для товарів  та послуг «Globo» відповідно  до свідоцтва  НОМЕР_2 суб’єктом підприємницької  діяльності  - фізичною  особою ОСОБА_1 неправомірним ; 2) зобов’язати  суб’єкта підприємницької діяльності – фізичну особу ОСОБА_1  не використовувати  знак  для товарів  та послуг «Globo» відповідно до свідоцтва на знак  для товарів  та послуг НОМЕР_2; 3) стягнути  з суб’єкта  підприємницької  діяльності – фізичної  особи ОСОБА_1  моральні збитки  в розмірі  15 000,00 грн.

Відповідач  проти позову заперечує , оскільки  вважає свої дії  по використанню у своїй  господарській діяльності  тюнерів «Globo 4100 с» правомірними , оскільки ці тюнери знаходилися у вільному  продажу  без будь-яких застережень .Відповідач  вважає  необґрунтованими  розмір  моральної  шкоди , визначений  позивачем .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, господарський  суд встановив:

25.10.2007 року Державним  департаментом  інтелектуальної власності Міністерства освіти  і науки України  громадянину  ОСОБА_2  видано свідоцтво НОМЕР_2 на знак для товарів  та послуг «Globo» для 9,37,38 класів МКТП (зокрема, виробництво та встановлення пристроїв  для приймання супутникового телебачення) .

25.10.2007 року  між громадянином ОСОБА_2 (ліцензіар) та Приватним підприємством «КуДі» ( ліцензіат) було укладено ліцензійний договір , за  яким  позивачеві  було  передано в оплатне  користування  знак  для товарів  та послуг «Globo» , відповідно  до свідоцтва  на знак  для товарів  та послуг  НОМЕР_2.

Відповідно до п. 6.2 згаданого  договору  ліцензіат (позивач) має  право забороняти  іншим особам використовувати  знак  для товарів  та послуг  без дозволу  ліцензіату .

В обґрунтування  своїх позовних  вимог  позивач  посилається на те , що відповідно  до постанови  від 24.09.2008 року  у справі № 3-21416/2008 Ковпаківського  районного суду міста Суми про накладення  адміністративного стягнення,  відповідача притягнуто  до адміністративної відповідальності за порушення  прав на інтелектуальну власність , у зв’язку зі здійсненням останнім  реалізації  тюнерів  для  прийняття  супутникових  каналів із використанням знаку для товарів  та послуг «Globo» , який на правах ліцензіара використовує позивач .

Господарський суд  приймає згадану постанову як належний  і допустимий доказ, що підтверджує факт порушення  відповідачем прав на інтелектуальну власність, що випливають із свідоцтва НОМЕР_2 власником  якого є  громадянин ОСОБА_2

Згідно ст. 418 ЦК України , право інтелектуальної власності – це право  особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності  або на інший  об’єкт  права  інтелектуальної власності , визначений цим Кодексом  та іншим  законом.

Право інтелектуальної власності  становлять  особисті немайнові  права інтелектуальної власності  та (або) майнові права інтелектуальної власності .

Позивач (ліцензіат) отримав від власника свідоцтва  на знак  для товарів і послуг НОМЕР_2 (ліцензіара) майнові  права на використання словесного знака «Globo» (майнові права інтелектуальної власності) за  ліцензійним договором про  передачу прав на використання  знаку для товарів та послуг (торгівельної марки) від 25.10.2007 року , у тому числі право  забороняти іншим особам використовувати  згаданий  знак без  дозволу ліцензіату .

Статтею 424 ЦК України , яка містить  перелік  майнових прав інтелектуальної  власності , також  передбачене , зокрема, право  забороняти неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної власності , а статтею 427 ЦК України  визначено , що майнові  права інтелектуальної власності  можуть  бути передані  відповідно  до закону  повністю або частково іншій особі , що й  було  здійснено  в даному випадку : власник свідоцтва НОМЕР_2 передав майнові права інтелектуальної власності позивачеві .

Можливість  передачі власником  свідоцтва своїх прав на використання знака будь-якій особі  на підставі  ліцензійного договору передбачена  також  пунктом 8 статті  16 Закону України «Про  охорону прав  на знаки для товарів  і послуг».

Згідно п.4 ст. 16 згаданого Закону, використанням  знака визнається , зокрема: нанесення  його  на будь-якій товар, для якого  знак зареєстровано, упаковку, в якій  міститься  такий товар , зберігання  такого товару  із зазначеним  нанесенням  знака  з метою  пропонування для продажу , пропонування  його для продажу , продаж, імпорт (ввезення)  та  експорт (вивезення) .

Статтею 20 згаданого вище Закону  визначено,  що будь-яке посягання на права власника свідоцтва , передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення  без згоди  власника свідоцтва  дій, що потребують  його згоди , та  готування до вчинення таких дій , вважається  порушенням прав власника свідоцтва , що тягне  за собою  відповідальність згідно з чинним  законодавством України ( п. 1 ст. 20 Закону ) .

На вимогу  власника свідоцтва таке порушення  повинно  бути припинено, а порушник зобов’язаний  відшкодувати  власнику  свідоцтва заподіяні збитки ( п. 2 ст. 20 Закону , абзац перший) .

Вимагати поновлення  порушення  прав власника  свідоцтва  може  за його  згодою також  особа, яка  придбала  ліцензію ( п. 2 ст. 20 Закону , абзац  третій) .

З огляду на все  вищевикладене , обґрунтованими  та підлягаючими  задоволенню  є позовні  вимоги  позивача  щодо визнання  використання  знаку  для товарів  та послуг «Globo» відповідно до свідоцтва НОМЕР_2 суб’єктом  підприємницької  діяльності – фізичною особою ОСОБА_1 неправомірним та щодо  зобов’язання  суб’єкта підприємницької діяльності  - фізичної особи  ОСОБА_1  не використовувати  знак  для товарів  та послуг  «Globo» відповідно  до свідоцтва на знак для товарів  та послуг НОМЕР_2.

Не підлягають  задоволенню позовні  вимоги позивача  щодо  стягнення з відповідача  моральної шкоди в розмірі  15 000,00 грн. у  зв’язку з їх безпідставністю  та необґрунтованість .

Позивачеві  за ліцензійним  договором  був  переданий  в оплатне  користування  знак для товарів  та послуг «Globo», але творцем  об’єкта  права інтелектуальної власності , власником  цього об’єкту  інтелектуальної  власності ( знаку  для товарів та послуг «Globo»), власником свідоцтва  НОМЕР_2 був  і  залишається  громадянин ОСОБА_2, який  передав позивачеві  лише майнові  права інтелектуальної власності, але  не передав і не міг  передати  позивачеві  особисті  немайнові  права  інтелектуальної власності.

У відповідності зі ст. 201 ЦК України  особистими немайновими благами , які охороняються  цивільним законодавством , є : здоров’я, життя , честь , гідність  і ділова репутація ; ім’я ( найменування) ; авторство ; свобода літературної , художньої, наукової і технічної творчості , а також  інші блага , які охороняються цивільним законодавством .

Згідно ст. 423 ЦК України , особистими немайновими  правами інтелектуальної власності є : 1) право  на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об’єкта  права інтелектуальної власності ; 2) право  перешкоджати  будь-якому  посяганню  на право інтелектуальної  власності , здатному  завдати шкоди  честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності ; 3) інші  особисті немайнові  права інтелектуальної власності , встановлені законом .

Особисті  немайнові права  інтелектуальної власності  належать  творцеві об’єкта  інтелектуальної власності ( ч.2 ст. 423 ЦК України ).

Особисті немайнові  права  інтелектуальної власності не залежать  від  майнових прав  інтелектуальної власності ( ч. 3 ст. 423 ЦК України ) .

Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися) , за винятками, встановленими законом ( ч. 4 ст. 423 ЦК України ) .

Згідно абз.1 ч.2 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на  знаки для товарів і послуг» , порушник  прав власника свідоцтва на вимогу  саме власника свідоцтва зобов’язаний відшкодувати  останньому  заподіяні збитки .

В даному випадку позивач  не є власником свідоцтва,  йому  не належать  особисті  немайнові права інтелектуальної власності, але він вимагає  відшкодування йому відповідачем моральної шкоди без належного  обґрунтування , яка саме моральна  шкода  заподіяна  йому як користувачу майнових прав інтелектуальної власності .

Такі блага як ділова репутація автора  знаку , авторство  належать  громадянину  ОСОБА_2

Сам позивач , посилаючись на постанову Луганського апеляційного господарського суду , обґрунтовуючи у своїй позовній  заяві свої позовні вимоги , зазначає , що «факт порушення інтелектуальної власності у вигляді посягання на товарний  знак  розцінюється як завдання власнику моральної  шкоди» .

В обґрунтування  вимог  про стягнення  з відповідача  15 000,00 грн. моральної шкоди  позивач  зазначає , що при визначенні розміру  відшкодування  моральної шкоди він  виходив , зокрема з того, що відповідач  використовував повністю тотожний  знак для товарів  та послуг , однак при цьому  не зазначає  в чому ж саме і в яких  саме розмірах вбачає  він моральну  шкоду для себе  як користувача майнових прав .

Посилається позивач  також  на те , що відповідач здійснював реалізацію несертифікованої продукції , яка  підлягає  сертифікації .

Така  реалізація дійсно є порушенням , однак яким чином і в якому розмірі  цим порушенням завдано   відповідачем моральної  шкоди  позивачеві в позовній заяві  не зазначено, доказів завдання позивачеві  цим порушенням  моральної  шкоди позивач суду  не  надав .

Позивач вважає , що відповідач здійснював реалізацію продукції , яка не відповідає протипожежним вимогам, посилаючись на протокол № 75/7-2008 від 14.05.2008 року  визначення  вогнестійкості друкованих плат , складений дослідно-випробувальною лабораторією Головного управління  МНС України в Львівській області .

Згідно вищезгаданого протоколу , об’єктом  випробувань були друковані плати , що використовуються для  виготовлення цифрового тюнера (ресивера) «Globo 4100 С».

Проте, згаданий протокол № 75/7-2008 від 14.05.2008 року  не може бути прийнятим судом як доказ реалізації відповідачем продукції , яка не  відповідає  протипожежним вимогам, оскільки в протоколі  не зазначено  ні виробника, ні реалізатора (продавця) тих тюнерів , що випробовувались.

Позивач  зазначає, що у кінцевого споживача формується  недовіра  до даного знаку у зв’язку з низькою  якістю продукції , однак не надає  належних  та допустимих доказів того, що продукція, яка реалізовувалась відповідачем , була низької  якості .

Позивач також зазначає, що він не здійснює обслуговування  зазначеної продукції , однак не обґрунтовує, яким чином  це впливає на визначення ним розміру моральної шкоди .

При цьому слід  зазначити, що до предмету діяльності позивача, згідно пункту 2.2 статті 2 його статуту  в редакції 2008 року (а.с. 83-85) , не входить  ні виробництво , ні встановлення , ні обслуговування  пристроїв для приймання супутникового телебачення , а саме : тюнерів (ресиверів) .

Позивач згідно п. 2.2.6 ст. 2 статуту здійснює лише ремонт  і встановлення супутникових  антен , а супутникова антена є лише одним  з пристроїв для приймання   супутникового  телебачення. Іншим окремим пристроєм для приймання супутникового  телебачення є тюнер (ресивер) для прийняття  супутникових каналів , але  щодо таких пристроїв позивач згідно свого статуту  здійснює лише торгово-посередницьку діяльність , гуртову  та роздрібну торгівлю .

Матеріалами даної справи   підтверджується лише  факт  реалізації відповідачем двох цифрових  ресиверів  марки  «Globo 4100 С». Крім того , встановлено факт зберігання  ним  20 таких  ресиверів з метою реалізації , які були  конфісковані  Ковпаківським  районним судом м. Суми в доход держави  і  таким чином , не  реалізовувались  відповідачем .

Зважаючи на вищевикладене , єдиним беззаперечним фактом  щодо реалізації відповідачем тюнерів ( ресиверів)  з  використанням знаку для товарів та послуг «Globo» є факт  реалізації ним 24.07.2008 року двох цифрових  ресиверів марки «Globo».

За таких обставин , твердження позивача, що відповідачем  була  перекреслена кількалітня робота  та задумка позивача «по створенню  гарного враження  покупців від продукції , яку  виготовляє позивач  під  зазначеними  знаками для товарів та послуг , а саме ресиверів  для  прийняття  супутникових каналів та інших супутникових товарів» є необґрунтованим  та безпідставним , оскільки реалізація відповідачем двох ресиверів «Globo 4100 С» не може перекреслити кількалітню роботу та задумку  позивача, тим більше , що відсутні будь-які  докази неякісності реалізованих відповідачем 24.07.2008 року  двох ресиверів  «Globo 4100 С», докази негарного враження  покупців відповідача від тієї продукції .

У відповідності  зі статтею  23 ЦК України  особа має  право  на  відшкодування моральної шкоди , завданої внаслідок  порушення  її прав . Для юридичної особи моральна шкода полягає у приниженні  її ділової репутації .

Згідно  з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода , завдана  фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю , відшкодовується особою, яка її завдала , за  наявністю її вини , крім випадків , встановлених  частиною другою  цієї статті .

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України  від 31.03.1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди » зазначено, що відповідно до загальних підстав  цивільно-правової відповідальності  обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової)  шкоди підлягають : наявність такої  шкоди , протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд , зокрема , повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань  або  втрат немайного характеру , за яких  обставин чи якими діями ( бездіяльністю ) вони  заподіяні , в якій грошовій сумі  чи в якій  матеріальній формі  позивач оцінює заподіяну йому шкоду  та з чого він при цьому  виходить , а також інші обставини , що мають  значення  для вирішення спору.

Для настання  цивільно-правової  відповідальності  відповідача за заподіянні  моральної шкоди позивачеві  необхідно встановити  наявність  усієї сукупності згаданих  ознак складу цивільного правопорушення (протиправність діяння , факт заподіяння моральної шкоди , причинний зв'язок між протиправним діянням і моральною  шкодою , вина заподіювача шкоди). Відсутність  хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності .

Позивач не довів  суду факту заподіяння  відповідачем моральної шкоди Приватному підприємству «КуДі» взагалі та  зокрема у визначеному ним розмірі – 15 000,00 грн., який  позивач навіть не намагався обґрунтувати.

Сам факт порушення прав позивача на знак для товарів  і послуг  «Globo» не свідчить  про одночасну його дискредитацію як юридичної особи (ліцензіара за  ліцензійним договором про передачу йому невиключних прав  на використання знаку  для товарів  і послуг), про приниження  його ділової  репутації  як ліцензіара, про  заподіяння йому моральної шкоди.

Згідно ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати  покладаються  на сторони пропорційно задоволеним позовним вимога , а саме : на відповідача покладаються  витрати по держмиту в сумі  85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  156,25 грн., на позивача покладаються  витрати по держмиту в сумі  150,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в сумі  156,25 грн.

        На підставі  викладеного, керуючись  ст.ст. 16, 23, 201, 418, 421- 427, 494, 495, 1167 ЦК України , ст.ст. 16, 20 Закону України «Про охорону прав  на знаки  для  товарів  та послуг», ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України , господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати  використання знаку  для товарів  та послуг «Globo» відповідно до свідоцтва НОМЕР_2 суб’єктом підприємницької  діяльності – фізичною  особою ОСОБА_1 неправомірним.

3.          Зобов’язати  суб’єкта підприємницької діяльності – фізичну особу ОСОБА_1 не  використовувати  знак  для товарів  та послуг  «Globo» відповідно  до свідоцтва  на знак  для товарів  та послуг НОМЕР_2.

4.          В іншій  частині позову відмовити .

5.          Стягнути з  суб’єкта  підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м. Суми, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «КуДі» (м. Лівів, вул.Виговського,67, код ЄДРПОУ 32712685) витрати по держмиту  в сумі  85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 156,25 грн.

6.          Копію рішення надіслати сторонам по справі .

Повний текст рішення оголошено та підписано суддею 23.09.2009 року .