ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
21.09.09 Справа № 16/216-09.
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції
до відповідача Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3, м. Суми
про стягнення 283 496,52 грн.
СУДДЯ Моїсеєнко В.М.
За участю представників сторін:
від позивача Гриценко Б.М., довіреність від 23.11.2006р.
від відповідача не з’явився
Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 283 496 грн.52 коп. заборгованості по кредитному договору № 012/15-12/3217 від 23.01.2008р., а також стягнути судові витрати, пов’язані з розглядом справи.
Відповідач відзив на позов не подав, його представник в судове засідання жодного разу не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвала суду про порушення провадження у справі повернута відділенням поштового зв’язку з відміткою «нет такого дома».
В судове засідання 13.08.представник позивача подав належним чином завірене Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця , в якому зазначається, адреса відповідача : м. Суми, АДРЕСА_1 . За зазначеною адресою направлена ухвала суду від 13.08.2009р. про відкладення розгляду справи, яка повернута відділення поштового зв’язку з відміткою « за истечением срока хранения» .
Оскільки, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв‘язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» вважаються належними доказами виконання господарським судом обов‘язку щодо повідомлення учасників судового процесу. Таким чином , відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній документами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне:
23.01.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 012/15-12/3217. відповідно до п.1.1 зазначеного кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 334 583 грн., зі сплатою 15,75% річних терміном до 20.01.2013р.
Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, відповідачем не виконуються зобов’язання по кредитному договору - не сплачується основний борг по кредиту та відсотки по ньому, що являється порушенням п.6.1 кредитного договору, згідно якого позичальник ( відповідач) зобов’язаний забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах передбачених кредитним договором.
Тому, відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач направив відповідачу претензію від 05.06.2009р. з вимогою погасити прострочену заборгованість за кредитом та відсотками , зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді, заборгованість погашена не була.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Пунктом 10.2 кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями договору, позичальник ( відповідач) сплачує кредитору ( позивачу) пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період існування заборгованості, за кожний день прострочення.
Тому, оскільки відповідач прострочену заборгованість за кредитом та відсотками не погасив , позивач був вимушений звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості.
Тобто, на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача по кредитному договору № 012/15-12/3217 склала 283 496 грн. 52 коп., а саме: 263 550 грн.31 коп. – сума заборгованості за кредитом, в т.ч.: 2367 грн.71 коп. - сума простроченого кредиту , 17 228 грн.50 коп. – сума несплачених прострочених відсотків, 1587 грн.78 коп. - сума несплачених строкових відсотків, 206 грн.96 коп. – пеня на суму простроченого кредиту, 922 грн.96 коп. – пеня на суму прострочених відсотків.
Згідно ст.526 та ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлений договором строк.
Відповідач доказів сплати заборгованості в сумі 283 496 грн.52 коп. не подав, не подав і аргументованого заперечення, тому вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2835 грн. витрат по сплаті державного мита та 315 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 ( м.Суми, АДРЕСА_1, іден.номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції ( 40030, м.Суми, пл.Незалежності,1, код 21125295) 263 550 грн.31 коп. – заборгованості за кредитом, 19 946 грн.21 коп. – штрафних санкцій, 2835 грн. витрат по сплаті державного мита та 315 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ В.М. МОЇСЕЄНКО
Повний текст рішення складений та підписаний 21.09.2009 року.
З оригіналом згідно
Помічник судді Л.М.Сорока