ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.2009 року Справа № П32/2360-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М. –доповідача
суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.,
при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.
Представники сторін:
від позивача: Горкуша Вікторія Василівна, представник,
довіреність №71/09 від 11.09.09.
від відповідача: Фірсова Світлана Василівна, представник,
довіреність №20.1.3.2/6-1693 від 19.05.09.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Технополіс-1”, с.П.Борщагівка Київської області, на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2009р. у справі №П32/2360-09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Технополіс-1”,
с.П.Борщагівка Київської області
до відповідача закритого акціонерного товариства комерційного банку
“Приватбанк”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 1 097 810,59 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2009р. (суддя Васильєв О.Ю.) у справі №П32/2360-09, позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Технополіс-1”, с.П.Борщагівка Київської області, повернуто без розгляду.
Підставами повернення позовної заяви без розгляду визначено порушення правил поєднання вимог, сумісний розгляд яких суттєво утруднить вирішення спору, а також, відсутність у позовній заяві обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, тощо.
Не погодившись з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2009р., скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій називає дану ухвалу необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та, відповідно, підлягає скасуванню.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як видно, із матеріалів справи, між сторонами був укладений договір про співробітництво №ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006р. та договір щодо надання інформаційно-консультаційних послуг в рамках спільної програми споживчого кредитування №300606/4 від 30.06.2006р./а.с.12-45, том 1/.
За умовами договору №300606/4 від 30.06.2006р. компанія (позивач у справі) зобов’язується через своїх представників (продавців) доводити до потенціальних клієнтів інформацію щодо програми споживчого кредитування, надавати інформацію про перелік необхідних документів для отримання кредиту на покупку товару, тощо. Банк (відповідач у справі), в свою чергу, за умовами даного договору, з урахуванням додаткових угод, що є його невід’ємними частинами, зокрема, п.1 додаткової угоди №2 від 01.12.2006р., зобов’язується щомісячно перераховувати компанії (позивач) за надані послуги оплату в розмірі 6% (у тому числі ПДВ) від загальної суми наданих клієнтам кредитів для придбання ними товарів у магазинах компанії (позивача) протягом календарного місяця.
В свою чергу, за договором про співробітництво №ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006р. позивач реалізовував товари за рахунок надання банком (відповідачем) споживчого кредиту клієнтам (покупцям) на передбачених даним договором умовах.
Згідно додаткової угоди №7 від 01.09.2007р., що є невід’ємною частиною договору про співробітництво №ПБ-ТП 01/12/2006 01.12.2006р., сторонами проводилась спільна акція “0% кредит” на придбання клієнтами (покупцями) товарів у магазинах роздрібної торгівлі “Технополіс”. За умовами зазначеної додаткової угоди, у разі оформлення банком (відповідач) кредиту за акцією “0% кредит” у період з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. на термін від 6 (шести) до 10 (десяти) місяців, позивач надає знижку на товар у розмірі 7 (сім) відсотків, а банк (відповідач), в свою чергу, укладає з клієнтом (покупцем) кредитний договір за наступних умов: перший внесок клієнта (покупця) –0%, процентна ставка за користування кредитом –0,01% на місяць від вартості покупки. Комісія банку дорівнює розміру знижки продавця (позивача) на товар, додаткові платежі - відсутні. При цьому, згідно п.5 додаткової угоди №7 від 01.09.2007р., на отримані за цією акцією кредити щомісячна плата за надання інформаційно-консультаційних послуг у розмірі 6% (у тому числі ПДВ) від їх загальної вартості, що передбачена зазначеним вище договором №300606/4 від 30.06.2006р., не розповсюджується./а.с.27-28, том 1/.
За умовами аналогічної додаткової угоди №9 від 14.09.2007р., що є невід’ємною частиною договору про співробітництво №ПБ-ТП 01/12/2006 01.12.2006р., сторонами проводилась ще одна спільна акція “0% кредит” на придбання клієнтами (покупцями) товарів у магазинах роздрібної торгівлі “Технополіс-1”. У разі оформлення банком (відповідач) кредиту за акцією “0% кредит” у період з 18.09.2007р. по 18.10.2007р. строком на 25 (двадцять п’ять) місяців, позивач надає знижку на товар у розмірі 11 (одинадцять) відсотків, а банк (відповідач), в свою чергу, укладає з клієнтом (покупцем) кредитний договір за наступних умов: перший внесок клієнта (покупця) –0%, процентна ставка за користування кредитом –0,01% на місяць від вартості покупки. Комісія банку дорівнює розміру знижки продавця (позивача) на товар, додаткові платежі - відсутні. Щомісячна плата за надання інформаційно-консультаційних послуг у розмірі 6% (у тому числі ПДВ) від їх загальної вартості, що передбачена договором №300606/4 від 30.06.2006р., відповідно до положень п.5 додаткової угоди №9 від 14.09.2007р., на отримані за цією акцією кредити також не розповсюджується. /а.с.30-31, том 1/.
Отже, позивачем умови договорів №ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006р. та №300606/4 від 30.06.2006р. виконувались належним чином, доказів зворотного в матеріалах справи немає.
Проте, відповідачем при виконанні зазначених договорів були допущені певні порушення. Зокрема, як стверджує позивач, у жовтні місяці 2007р. до нього почали звертатись клієнти (покупці), які з 12.09.2007р. отримували кредити у відповідача за умовами вищезгаданих акцій, з заявами про невідповідність укладених з ними кредитних договорів умовам, запропонованим їм під час придбання товару за акцією “0% кредит” в магазинах позивача. Як-то, в наданих банком (відповідач) покупцям кредитних договорах було зазначено щомісячну комісію у розмірі 1% від суми виданого кредиту, тоді як у додаткових угодах та запропонованих покупцям умовах акції процентна ставка за користування кредитом сягала лише 0,01% на місяць від вартості покупки, а додаткові платежі були відсутні.
Тобто, предметом спору є неналежне виконання умов договорів про співробітництво та надання інформаційно-консультаційних послуг.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Дійсно, згідно п.п.3,5 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, а також, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Проте, на підтвердження викладених в апеляційній скарзі заперечень, позивачем надано належним чином засвідчені копії договорів, рахунків-фактур, листів-підтверджень, відповідні листи покупців з проханням розібратись у даній ситуації, обґрунтований розрахунок позовних вимог, тощо.
Окрім того, з огляду на зміст спірних договорів, колегія суддів погоджується зі скаржником у тому, що ці договори є взаємопов’язаними, а тому вважає за доцільне зауважити, що сумісний розгляд позовних вимог не тільки не утруднить вирішення спору, а більш того, об’єктивний та всебічний розгляд позовних вимог за кожним договором окремо взагалі є неможливим.
Отже, враховуючи викладене вище, на думку судової колегії, висновки суду першої інстанції суперечать наявним у справі матеріалам, є помилковими, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2009р. у справі №П32/2360-09 –скасувати, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Технополіс-1”, с.П.Борщагівка Київської області, –задовольнити.
Справу №П32/2360-09 направити до Дніпропетровського господарського суду для розгляду по суті.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя О.В. Голяшкін