ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 січня 2017 року 15 год. 35 хв. № 826/3693/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Каротаж-Прайм» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2015 року відмовлено повністю у задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Каротаж-Прайм» (далі - позивач, ПрАТ «Каротаж-Прайм») до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 25 грудня 2013 року №0001512204 та №0001522204 (далі - оскаржувані рішення).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 грудня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з протоколом розподілу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для нового розгляду та вирішення визначено суддю Данилишина В.М.

Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та призначено її до нового розгляду у судовому засіданні. Під час підготовки справи до розгляду судом, згідно з ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач).

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

У відповідному судовому засіданні представниками сторін заявлено письмове клопотання про подальший розгляд та вирішення справи за їх відсутності, у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 грудня 2015 року вбачається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані у зв'язку з тим, що вказаними судами на підставі належних та допустимих доказів не з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору.

Зокрема, при новому розгляді справи вказано на необхідність надати правильну юридичну оцінку правовідносинам сторін, оскільки докази, надані позивачем під час розгляду апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції не оцінено та не з'ясовано реальність господарських відносин позивача із його контрагентами. Крім того, вбачається за необхідне дослідити обставини щодо фактичного руху активу (м'ясопродукції) у процесі виконання розглядуваних операцій з поставки товару та вивозу його на підставі договорів комісії за межі України і встановити дійсну економічну участь позивача у цих операціях. Для цього суду слід встановити: хто є виробником спірного товару, з'ясувати фактичний рух цього товару на шляху до позивача (за якими операціями останній одержав цей товар, чи підтверджується реальність передачі товару позивачеві з урахування умов транспортування, зберігання м'ясопродукції), а також від позивача до подальших покупців продукції; надати оцінку доводам відповідача, які зазначені в акті перевірки, про те, що на певну частину м'ясопродукції не видавалися ветеринарні свідоцтва, а начальник ветеринарного контролю ПАТ «Конотопм'ясо» ОСОБА_1 повідомив про те, що ПрАТ «Каротаж-Прайм» йому не відомо, із службовими особами він не знайомий. Також для правильного вирішення спору необхідно надати оцінку результатам розслідування кримінальної справи, що порушена відносно службових осіб ПрАТ «Каротаж-Прайм», за фактом вчинення порушень передбачених частиною 3 статті 209, частинами 1, 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Враховуючи позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 02 грудня 2015 року, на новому розгляді справи судом першої інстанції, у тому числі додатково, з'ясовано наступі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти внесення до бюджету сум податків та зборів за період із 01 січня 2012 року по 31 серпня 2013 року за результатом якої складено акт від 15.11.2013 №1358/23-56-22-04-21-24942043 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем норм п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 30915029,00 грн.; п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.2, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 28604094,00 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані рішення:

- №0001522204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 46372543,00 грн., з яких за основним платежем 30915029,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15457514,00 грн.;

- №0001512204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 35755104,00 грн., з яких за основним платежем 28604083,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7151021,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом направлено позивачу запит про надання інформації та підтверджуючих документів від 27.09.2013 №5693/10/26-53-22-04-11.

Листом від 21 жовтня 2013 року позивач повідомив податковий орган про відсутність правових підстав для надання витребуваних документів.

Суд звертає увагу, що голові правління позивача під розписку вручено наказ про проведення перевірки та наказ про продовження терміну проведення перевірки, проте позивачем первинних документів щодо господарської діяльності за період, який підлягав перевірки, відповідачу не надано.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано заперечення на акт перевірки, проте правом, визначеним п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України, на подачу первинних бухгалтерських документів на підтвердження реального здійснення фінансово-господарської діяльності позивач так і не скористався.

Отже, на час проведення перевірки позивачем не підтверджено первинними бухгалтерськими документами реального виконання господарських договорів за період, який підлягав перевірки.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПАТ «Конотопм'ясо» укладено договір купівлі-продажу товарів від 03 квітня 2012 року, предметом якого є м'ясо та субпродукти в асортименті.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії податкових накладних та платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

З наданих позивачем копій документів вбачається, що між позивачем та ТОВ «Глобалторг» укладено договір поставки від 26 листопада 2012 року №Г 26/11-2012, предметом якого є поставка яловичини 1-ої категорії, глибокої заморозки та/або охолодженої в напівтушах та/або четвертинках.

Відповідно до п. 1.1 договору кількість товару в партії, ціна та загальна вартість узгоджуються шляхом підписання специфікації на кожну окрему партію.

Згідно з п. 5.2 договору приймання товару проводиться уповноваженими представниками сторін шляхом підписання акту прийому-передачі товару.

На підтвердження виконання умов спірного договору позивачем надано суду: копії податкових накладних, копії платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Церус» укладено договір поставки №Ц 2611-2012, предметом якого є поставка яловичини 1-ої категорії, глибокої заморозки та/або охолодженої в напівтушах та/або четвертинках.

На підтвердження факту виконання вказаного договору позивачем надано суду копії податкових накладних та платіжних доручень.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Союзторгінвест» укладено договір комісії від 28 листопада 2012 року №5, відповідно до якого останній зобов'язується від свого імені за дорученням і за рахунок комітента (позивача) за грошову винагороду здійснювати заходи спрямовані на реалізацію за межі території України м'ясопродукції.

На підтвердження факту виконання вимог договору від 28 листопада 2012 року №5 позивачем надано копії податкових накладних, платіжних доручень, вантажно-митних декларацій, які долучено до матеріалів справи.

Також, між позивачем та ТОВ «Комерційна фірма «Агроексім» укладено договір комісії від 03 квітня 2012 року №03-04/12К, на підтвердження виконання якого позивачем надано копії вантажно-митних декларацій, актів виконаних робіт, платіжних доручень.

Суду пред'явлено висновок за результатом проведення комісійної судово-економічної експертизи від 31 жовтня 2014 року №5928/5929/12769-12772/14-45, яка призначена ухвалою суду від 06.05.2014 року у даній справі.

Зі змісту експертного висновку вбачається, що висновки акту перевірки від 15 листопада 2013 року №1358/23-56-22-04-21/24942043 щодо завищення ПрАТ «Каротаж-Прайм» витрат в сумі 147211938,38 грн. документально не підтверджуються і, як наслідок, документально не підтверджується заниження податку на прибуток в розмірі 30914507,06 грн. з урахуванням первинних бухгалтерських документів товариства. Підтвердити чи спростувати заниження податку на прибуток не видається за можливе, оскільки в акті перевірки відсутні посилання на відповідні документи.

Також, експерти вказують, що висновками акту перевірки від 15 листопада 2013 року №1358/23-56-22-04-21/24942043 щодо заниження ПрАТ «Каротаж-Прайм» податку на додану вартість з урахуванням первинних бухгалтерських документів товариства документально не підтверджується в розмірі 27854727,79 грн. Підтвердити чи спростувати заниження ПрАТ «Каротаж-Прайм» податку на додану вартість в сумі 749355,00 грн. не вдається за можливе у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні та додатково на дослідження не надано податкові накладні за операціями з ТОВ «Єврофокс Україна» в січні 2012 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

З огляду на викладене суд зазначає, що вид експертизи, яку проведено та висновку якої судом надано оцінку, не спрямований на встановлення факту чи його відсутності щодо наявності реальних господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентами.

Як з'ясовано у ході судового розгляду справи, під час перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції вказаному суду надано, зокрема, ветеринарні свідоцтва ПАТ «Конотопм'ясо», сертифікати походження товару, висновки Сумської ТПП про походження товару, платіжні доручення про здійснення оплати ПрАТ «Каротаж-Прайм» на рахунки ТОВ «Церус», ПАТ «Конотопм'ясо», податкові накладні, договір поставки №Ц 2611-2012 від 26 листопада 2012 року, укладений між ТОВ «Церус» та ПрАТ «Геофізична компанія надра» про купівлю-продаж яловичини І-й категорії, глибокої заморозки та/або охолоджена, в напівтушках та/або четвертинах тощо.

Оцінивши докази, які долучені до матеріалів справи судом апеляційної інстанції, суд прийшов до висновку, що ними все одно не підтверджується реальність господарських операцій за участю позивача.

Інших доказів, які б переконливо свідчили про реальність господарських операцій, у яких приймав участь позивач, суду не надано, у тому числі і у ході нового розгляду справи.

Зокрема, на вимогу суду про надання додаткових письмових доказів, на які звернута увага в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 грудня 2015 року, сторонами додаткових доказів не надано.

Таким чином, підсумовуючи викладені норми та обставини, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, оскільки у ході судового розгляду справи зроблені відповідачем висновки позивачем, шляхом надання відповідних письмових доказів, не спростовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов приватного акціонерного товариства «Каротаж-Прайм» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволені позову приватного акціонерного товариства «Каротаж-Прайм».

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин