Справа № 236/169/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Шаньшиної М.В.

за участю секретаря Безорчук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман цивільну справу за заявою окремого провадження представника заявника ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2, заінтересована особа Лиманський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

26.01.2017 року представник заявника ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_3, який є чоловіком заявниці. Представник заявниці повідомляє, що 19 грудня 2016 року у м. Горлівка Донецької області помер її чоловік. Заявниця отримала на підтвердження факту смерті ОСОБА_3 довідку про причину смерті № 866 від 20.12.2016 року, видану «Патологоанатомічним бюро м. Горлівка».

ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою із зони проведення АТО та на теперішній час зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (ОСОБА_4), Донецька область. В січні 2017 року вона звернулась до Лиманського МВ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, із заявою про реєстрацію факту смерті ОСОБА_3, однак територіальним органом ДРАЦС було повідомлено про неможливість здійснити державну реєстрацію факту смерті фізичної особи з причини відсутності у заявника необхідних медичних документів встановленої законодавством України форми.

З огляду на це, ОСОБА_2 була змушена звернутись до суду задля встановлення факту смерті свого чоловіка ОСОБА_3, із заявою в порядку окремого провадження; просить встановити факт смерті фізичної особи у певний час.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 заяву підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у поданій заяві.

Лиманський МВ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судом(а.с.22); заінтересованою особою не направлено свого представника для участі в судовому засіданні, подано заяву про розгляд справи без участі такого представника; заперечень проти задоволення заяви заінтересованою особою висловлено не було(а.с.24).

Суд, вислухавши пояснення представника заявника, допитавши свідка, дослідивши письмові матеріали по справі, встановив наступні обставини і визначив відповідні до них правовідносини.

Відповідно до наданого заявником свідоцтва про реєстрацію шлюбу серії ІІ-НО№ 379580, виданого 30.10.1976 року Палацом укладання шлюбу м. Горлівка, ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_3 (а.с.9).

ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою із зони проведення АТО та на теперішній час зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_4), Донецька область (а.с.7).

ОСОБА_3, народився 21 липня 1953 року у м. Київ; був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3(а.с. 12-13).

З причини тяжкої хвороби ОСОБА_3 помер 19 грудня 2016 року у м. Горлівка; факт смерті відображено в наданій заявником довідці про причину смерті № 866 від 20.12.2016 року, видану «Патологоанатомічним бюро м. Горлівка» (а.с.10). Також заявник отримала свідоцтво про смерть ОСОБА_3, видане 20.12.2016 року Горлівським міським відділом запису актів цивільного стану Державної реєстраційної палати Міністерства юстиції Донецької народної республіки, на території, тимчасово непідконтрольній державній владі України (а.с.11). Суд не сприймає ці документі як допустимі докази з огляду на положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», але звертає увагу на їхній зміст, оскільки викладена в них інформація підтверджується іншими доказами по справі.

Разом із тим, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема висновки у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. The Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на території, контрольованій не визнаним на міжнародному рівні державним утворенням.

ОСОБА_2 зверталася до Лиманського міського відділу ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області в січні 2017 року із заявою про реєстрацію факту смерті свого чоловіка, однак орган ДРАЦС листом від 24.01.2017 року № 136/15.37-94 повідомив про неможливість здійснення реєстрації цього факту через невідповідність поданих медичних документів встановленій законодавством України формі, неможливість прийняття до розгляду документів, виданих підприємствами, установами, організаціями на тимчасово непідконтрольній українській владі території Донецької області (а.с.8).

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що добре знав ОСОБА_3, перебуває з ним у родинних відносинах, є племінником померлого. Свідок пояснив, що ОСОБА_3 хворів на цукровий діабет, про діагноз дізнався у віці близько 50 років. 15.12.2016 року ОСОБА_3 потрапив до лікарні у м. Горлівка, про що свідку та його родині стало відомо з телефонної розмови з ОСОБА_2 19.12.2016 року заявниця повідомила про смерть ОСОБА_3, у зв’язку з чим 21.12.2016 року свідок поїхав до м. Горлівка де цього ж дня відбувся похорон ОСОБА_3

Відповідно до п.8 ч.1 ст.256 ЦПК України встановлення факту смерті особи в певний час провадиться тільки у разі неможливості органом ДРАЦС зареєструвати факт смерті; датою смерті у цих випадках є встановлена судом у рішенні дата фактичної смерті. Суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Так, судом встановлено, що 19.12.2016 року помер ОСОБА_3, про що на тимчасово непідконтрольній українській владі території було видано лікарське свідоцтво про смерть та свідоцтво про смерть.

Загальновідомою та такою, що не потребує доказування, за змістом ст. 61 ЦПК України є обставина проведення антитерористичної операції на території Донецької області та вихід частини території області (в тому числі м. Горлівка) з-під контролю державної влади України.

Нормами ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено період проведення антитерористичної операції як час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; визначено територію проведення антитерористичної операції як територію України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р (зі змінами) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в тому числі м. Горлівка.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» в районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян; на вимогу керівників учасників антитерористичної операції підприємства, установи та організації, що знаходяться в районі проведення антитерористичної операції, частково або повністю припиняють свою роботу.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їхні посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.

Виходячи із засад справедливості та розумності, притаманних цивільному судочинству, суд за таких обставин вважає обґрунтованим твердження заявника про неможливість отримання на території, тимчасово непідконтрольній українській владі, документів, що підтверджують факт смерті ОСОБА_3, за формою, встановленою чинним законодавством України, на теперішній час з об’єктивних причин.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Підрозділом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затв. наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 (зі змінами) передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості відновити втрачені або знищені документи про це.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для заявника ОСОБА_2 від встановлення факту смерті її чоловіка в певний час залежить подальша реєстрація факту смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_2 в порядку окремого провадження про встановлення факту смерті особи в певний час підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене,керуючись ст. ст. 208-223,256-259, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву окремого провадження представника заявника ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, заінтересована особа Лиманський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту смерті задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_3, який народився 21 липня 1953 року у м. Київ; був зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4; який помер 19 грудня 2016 року у м. Горлівка Донецької області у віці 63 роки з причинитяжкої хвороби.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду відповідно до ст. ст. 257-1, 367 ЦПК України підлягає негайному виконанню; оскарження цього рішення не зупиняє його виконання.

Повний текст рішення виготовлено 30 січня 2017 року .

Суддя -