ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2017 р.Справа № 916/3731/15

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ліпчанської Н.В.,

суддів: Лисенко В.А., Ярош А.І.,

за участю секретаря судового засідання Молодова В.С.,

та представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю, ОСОБА_2 за довіреністю, ОСОБА_3 за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський Коровай"

на рішення господарського суду Одеської області від 28.11.2016р.

у справі №916/3731/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Сбербанк";

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Одеський Коровай";

про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

В березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - ОСОБА_5) звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Одеський Коровай" (далі – ПАТ "Одеський Коровай") про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 30.08.2010р. шляхом визнання права власності на нерухоме майно (а.с.3-4, т.1).

А саме позивач просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості перед ПАТ "ОСОБА_5 банк Сбербанку Росії" за договором від 24.06.2010р. №17-В/10, укладеним між ним та ПАТ "Одеський Коровай", в розмірі 266.932.680,72 російських рублів та 27.159.723,57 грн., з яких: заборгованість за кредитною лінією – 226.333.682,00 російських рублів, проценти за користування кредитною лінією – 40.598.998,72 російських рублів, пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом – 24.326.102,51 грн., пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом – 2.833.621,06 грн., та за договором від 24.06.2010р. №18-В/10, укладеним між ним та ПАТ "Одеський Коровай", в розмірі 69.723.056,34 грн., з яких заборгованість за кредитом – 45.972.672,90 грн., проценти за користування кредитом – 9.273.876,52 грн., пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом – 12.641.753,50 грн., пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом – 1.834.753,42 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 30.08.2010р., а саме нежилі будівлі та споруди загальною площею 13.418,3 кв.м за адресою: Одеська область місто Одеса, вул. Петрова генерала, б.14

-          літера "А, А1, А2" за планом земельної ділянки - основні, загальною площею 9388.3кв.м;

- літера "Б" за планом земельної ділянки - майстерня, загальною площею 333,2кв.м;

- літера "В" за планом земельної ділянки - склади, загальною площею 815,8кв.м;

-          літера "Г" за планом земельної ділянки - виробниче, загальною площею 195,3кв.м;

-          літера "Д" за планом земельної ділянки - пральня, загальною площею 327,9кв.м;

-          літера "Е" за планом земельної ділянки - майстерня, загальною площею 183.0кв.м;

-          літера "Ж" за планом земельної ділянки - підсобне, загальною площею 44,6кв.м;

-          літера "З" за планом земельної ділянки - сховище, загальною площею 175,1кв.м;

-          літера "И" за планом земельної ділянки - склад, загальною площею 138,8кв.м;

-          літера "К" за планом земельної ділянки - насосна, загальною площею 117,6кв.м;

-          літера "Д" за планом земельної ділянки - склад, загальною площею 188,8кв.м;

-          літера "М" за планом земельної ділянки - гараж-склад, загальною площею 135,0кв.м;

-          літера "Н" за планом земельної ділянки - бокси, загальною площею 201.1кв.м;

-          літера "О" за планом земельної ділянки - автомайстерня, загальною площею 1017,6кв.м;

-          літера "П" за планом земельної ділянки - прохідна, загальною площею 156,2кв.м, що належить на праві приватної власності ПАТ "Одеський Коровай".

Також позивач просить суд визнати за ним право власності на вказаний комплекс будівель та споруд за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з метою погашення частини заборгованості в розмір ціни майна, визначеної на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач у відзивах на позовну заяву вказує, що обов’язковою та єдиною умовою можливості застосування в судовому/позасудовому порядку способу захисту порушеного права у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності є обов’язкова наявність згоди іпотекодателя на задоволення вимог іпотекодержателя таким способом, яка, в свою чергу, має бути письмовою і обов’язково нотаріально засвідченою.

Також відповідач посилається на відсутність в іпотечному договорі відповідного застереження щодо задоволення вимог іпотекодержателя та про неукладення жодного окремого договору з цього приводу. Разом з тим, вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності можливе лише у позасудовому порядку. З урахуванням викладеного, у задоволенні позову просить відмовити.

Між іншим, відповідач посилаючись на постанови ВСУ від 30.03.2016р. у справі №6-1851цс15 та від 21.09.2016р. у справі №6-1685цс16 вказує, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності в судовому порядку не передбачено ані умовами іпотечного договору, ані приписами Закону України "Про іпотеку" та інших нормативно-правових актів (а.с.1-2, т.2; а.с.179-182, т.3).

Господарським судом Одеської області у справі №916/3731/15 за клопотанням представника відповідача було призначено комплексну судову експертизу (судову економічну експертизу документів фінансово-кредитних операцій та судову оціночно-будівельну експертизу), проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення вказаної експертизи було поставлено наступні питання:

1. Чи підтверджується розмір заборгованості за основною сумою боргу, нарахованим відсоткам, штрафними санкціями за договорами про відкриття кредитної лінії від 24.06.2010р. № 17-В/10 та № 18-В/10, укладеними між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_5 банк Сбербанку Росії" та Публічним акціонерним товариством "Одеський Коровай", умовами вказаних умовами вказаних кредитних договорів та розрахунковими документами щодо видачі та погашення кредиту за цими кредитними договорами станом на 1 жотвня 2015 року?

2. Чи відповідає метод нарахування Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_5 банк Сбербанку Росії" процентів, пені за договорами про відкриття кредитної лінії №17-В/10 та №18-В/10 від 24.06.2010р. вимогам нормативно-правових актів Національного банку України, умовам договорів про відкриття кредитної лінії №17-В/10 та №18-В/10 від 24.06.2010р. та Положенню по кредитуванню ПАТ "ОСОБА_5 банк Сбербанку Росії", а також висновкам Верховного суду України, викладеним у постанові від 1.04.2015р. по справі №909/660/14 щодо нарахування пені у разі надання кредиту у іноземній валюті?

3. Яка ринкова вартість об'єкту нерухомості (нежилі будівлі та споруди) загальною площею 13418,3кв.м, а саме:

- літера "А, А1, А2" за планом земельної ділянки - основні, загальною площею 9388.3 кв.м;

- літера "Б" за планом земельної ділянки - майстерня, загальною площею 333,2 кв.м;

- літера "В" за планом земельної ділянки - склади, загальною площею 815,8кв.м;

- літера "Г" за планом земельної ділянки - виробниче, загальною площею 195,3кв.м;

- літера "Д" за планом земельної ділянки - пральня, загальною площею 327,9кв.м;

- літера "Е" за планом земельної ділянки - майстерня, загальною площею 183.0кв.м;

- літера "Ж" за планом земельної ділянки - підсобне, загальною площею 44,6кв.м;

- літера "З" за планом земельної ділянки - сховище, загальною площею 175,1кв.м;

- літера "И" за планом земельної ділянки - склад, загальною площею 138,8кв.м;

- літера "К" за планом земельної ділянки - насосна, загальною площею 117,6кв.м;

- літера "Д" за планом земельної ділянки - склад, загальною площею 188,8кв.м;

- літера "М" за планом земельної ділянки -гараж-склад, загальною площею 135,0кв.м;

- літера "Н" за планом земельної ділянки - бокси, загальною площею 201.1кв.м;

- літера "О" за планом земельної ділянки - автомайстерня, загальною площею 1017,6 кв.м;

- літера "П" за планом земельної ділянки - прохідна, загальною площею 156,2кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса вул. Петрова генерала, 14), та є предметом іпотечного договору №8468 від 30.08.2010р.?

Проте, у висновку №6033/6034 від 29.02.2016р. судово-економічної експертизи судовий експерт зазначив, що з наданих матеріалів не надається можливим надати відповіді на поставлені запитання.

У висновку судової оціночно-будівельної експертизи №1724 від 29.08.2016р. судовий експерт визначив ринкову вартість об’єкту нерухомості.

У судовому засіданні 26.10.2016р. представником позивача було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог (в частині заявленої пені), згідно яких останній просив суд в рахунок часткового погашення заборгованості ПАТ "Одеський Коровай" перед ПАТ "Сбербанк" за договором про відкриття кредитної лінії №17-В/10 від 24.06.2010р., загальний розмір якої станом на 28.08.2015р. становить 266.932.680,72 російських рублів, з яких: заборгованість за кредитною лінією – 226.333.682,00 російських рублів; проценти за користування кредитною лінією – 40.598.998,72 російських рублів, та договором №18-В/10 від 24.06.2010р., загальний розмір якої станом на 28.08.2015р. становить 55.246.549,42 грн., з яких заборгованість за кредитом 45.972.672,90 грн.; проценти за користування кредитом 9.273.876,52 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором, посвідченим 30.08.2010р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованим в реєстрі за №8468, а саме нежилі будівлі та споруди загальною площею 13418,3 кв.м, що належить на праві власності ПАТ "Одеський Коровай" та розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Петрова генерала,14, що складається з:

- літера "А, А1, А2" за планом земельної ділянки - основні, загальною площею 9388.3кв.м;

- літера "Б" за планом земельної ділянки - майстерня, загальною площею 333,2кв.м;

- літера "В" за планом земельної ділянки - склади, загальною площею 815,8кв.м;

- літера "Г" за планом земельної ділянки - виробниче, загальною площею 195,3кв.м;

- літера "Д" за планом земельної ділянки - пральня, загальною площею 327,9кв.м;

- літера "Е" за планом земельної ділянки - майстерня, загальною площею 183.0кв.м;

- літера "Ж" за планом земельної ділянки - підсобне, загальною площею 44,6кв.м;

- літера "З" за планом земельної ділянки - сховище, загальною площею 175,1кв.м;

- літера "И" за планом земельної ділянки - склад, загальною площею 138,8кв.м;

- літера "К" за планом земельної ділянки - насосна, загальною площею 117,6кв.м;

- літера "Д" за планом земельної ділянки - склад, загальною площею 188,8кв.м;

- літера "М" за планом земельної ділянки -гараж-склад, загальною площею 135,0кв.м;

- літера "Н" за планом земельної ділянки - бокси, загальною площею 201.1кв.м;

- літера "О" за планом земельної ділянки - автомайстерня, загальною площею 1017,6кв.м;

- літера "П" за планом земельної ділянки - прохідна, загальною площею 156,2кв.м, шляхом набуття за Іпотекодержателем – ПАТ "Сбербанк" права власності за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, а також визнати за ПАТ "Сбербанк" право власності на вищевказаний комплекс та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору (а.с. 115-118, т.3).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.09.2016р. справу №916/3731/15 було прийнято до колегіального розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Гуляк Г.І., судді: Д'яченко Т.Г., Петренко Н.Д.

Рішенням господарського суду Одеської області (головуючий суддя Гуляк Г.І., судді: Д'яченко Т.Г., Петренко Н.Д.) від 09.06.2016р. позов Банку задоволено (а.с.164-180, т.4).

Задовольняючи позов суд визнав доведеним факт наявності простроченої заборгованості за кредитом та процентами згідно договорів про відкриття кредитної лінії №17-В/10 та №18-В/10 від 24.06.2010р., встановив наявність в даних договорах застережень про задоволення вимог іпотекодержателя, надіслання листів повідомлення у відповідності до вимог іпотечного договору, у зв’язку з чим і прийшов до висновку про визнання за Банком права власності на спірне іпотечне майно. Також суд встановив неможливість іпотекодержателя зареєструвати право власності на спірне майно в позасудовому порядку, оскільки іпотекодатель заперечує цей факт.

Не погоджуючись із даним рішенням господарського суду, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій вважає його незаконним, необґрунтованим, винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без дослідження і встановлення фактів, що мають суттєве значення для розгляду даного спору, без дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у справі.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що можливість виникнення права власності на іпотечне майно саме за рішенням суду Закон України "Про іпотеку" не передбачає. Також не вважає наявні в матеріалах справи листи-повідомлення іпотекодержателя належними та допустимими доказами у справі, оскільки не визнає їх надісланими в порядку п.п.6.4.1,9.10 іпотечного договору.

Скаржник обґрунтовуючи свої вимоги посилається на постанови Верховного суду України від 30.03.2016р. у справі №6-1851цс15, від 02.11.2016р. у справі №359/4092/15-ц, Вищого господарського суду від 07.11.2016р. у справі №916/5073/15.

Разом з тим, ПАТ "Одеський Коровай" вважає, що місцевий господарський суд незаконно розглядав справу №916/3731/15 з огляду на знаходження у провадженні господарського суду міста Києва справи №910/18506/16 про визнання іпотечного договору №8468 від 30.08.2010р. недійсним.

Між іншим апелянт зазначає, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, майно ПАТ "Одеський Коровай", в тому числі спірний об’єкт нерухомості, який є предметом спору у цій справі, обтяжено арештом Малиновського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області 13.09.2016р. за №16350430 (спеціальний розділ), а місцевий суд не встановив у резолютивній частині рішення пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

У відзиві ПАТ "Сбербанк" вважає апеляційну скаргу безпідставною, не обґрунтованою, такою, що не ґрунтується на матеріалах справи та нормах матеріального права, вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи правильно надав оцінку доказам у справі, з урахуванням всіх обставин справи, із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з огляду на що прийнято законне рішення.

У судовому засіданні 24.01.2017р. представник відповідача заявив колегії суддів відвід, зазначивши, що встановлені обставини викликають сумнів у неупередженості суду.

Представник позивача надав до суду заперечення на відвід, вважаючи заяву відповідача зловживанням своїх прав, яке направлення на затягування судового процесу.

Відвід колегії суддів апеляційної інстанції ухвалою суду від 24.01.2017р. був відхилений як такий, що не містить правових підстав для задоволення, об’єктивно не підтверджений, ґрунтується виключно на суб’єктивних твердженнях заявника.

23 січня 2017 року ПАТ "Одеський Коровай" подав до канцелярії апеляційного суду клопотання про зупинення провадження у справі №916/3731/15 до розгляду пов’язаної господарської справи №910/18506/16 за позовом ПАТ "Одеський Коровай" до ПАТ "Сбербанк" про визнання договорів недійсними, посилаючись на те, що між тими ж самими сторонами існує спір з приводу тих саме договорів про відкриття кредитної лінії від 24.06.2010р. №17-В/10 та №18-В/10 та іпотечного договору від 12.06.2014р. №3007. Зокрема, як вказує відповідач, господарським судом міста Києва прийнято рішення від 28.11.2016р. у справі №910/18506/16, яким, в тому числі, іпотечний договір від 30.08.2010р. №8468 визнано недійсним. Проте, Київським апеляційним господарським судом порушено провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Сбербанк" на вказане рішення суду у справі №910/18506/16 про визнання вказаного іпотечного договору недійсним. Таким чином, відповідач зазначає, що вирішення питання стосовно того, чи є ПАТ "Одеський Коровай" зобов’язаною особою перед ПАТ "Сбербанк" за іпотечним договором, чи є такий іпотечний договір дійсним, є суттєвим і воно впливає на правовідносини між сторонами, учасниками судового процесу в рамках даної господарської справи. З огляду на вищевикладене, відповідач вказує, що розгляд даної господарської справи по суті є неможливим до закінчення розгляду спору пов’язаної господарської справи №910/18506/16, а провадження в рамках господарського спору підлягає зупиненню.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

У пункті 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Відтак, з огляду на не набрання рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2016р. у справі №910/18506/16 законної сили та відсутність будь-яких обґрунтувань щодо неможливості розгляду справи №916/3731/15 до розгляду справи №910/18506/16, апеляційний суд відхиляє клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №916/3731/15.

Між іншим, 24.01.2017р. відповідач надав до суду клопотання про призначення додаткової судової економічної експертизи щодо визначення заборгованості за основною сумою боргу, нарахованим відсоткам, штрафними санкціями за договорами №17-В/10 та №18-В/10, вказане клопотання судовою колегіє відхилено, оскільки матеріали справи містять висновок експерта №5339/5340-15 проведений Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз від 02.08.2016р. щодо наявності заборгованості за договорами про відкриття кредитної лінії №17-В/10 від 24.06.2010р. та №18-В/10 від 24.06.2010р.

Також ПАТ "Одеський Коровай" не наведено жодних доказів, які б вказували на недостатністю ясність чи неповноту висновку експерта №6033/6034 від 29.02.2016р., про що зазначає апелянт у заяві, як передбачено вимогами ч.3 ст.42 ГПК України.

24 січня 2017 року відповідач звернувся до апеляційного суду із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв’язку з неотриманням відзиву позивача на апеляційну скаргу.

На забезпечення норм Закону України "Про судоустрій і статус суддів" усі учасники судового процесу мають вільний доступ до правосуддя та отримують повну інформацію про стан справи і документи, що залучені до матеріалів справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції надала можливість представнику відповідача у судовому засіданні ознайомитись із відзивом позивача за вих.№128/4/28-2 від 19.01.2017р. на апеляційну скаргу.

У зв’язку із зазначеним, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача від 24.01.2017р. про відкладення розгляду справи з огляду на усунення підстав щодо такого відкладення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно зі статтями 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту кредитодавець має право відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором. Також позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцеві у термін, встановлений договором. Відповідно до п.1 ст.1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як встановлено місцевим господарським судом, 24.06.2010р. між ПАТ "ОСОБА_5 банк Сбербанку Росії" (згодом змінено на ПАТ "Сбербанк") та ВАТ "Одеський Коровай", правонаступником якого є ПАТ "Одеський Коровай", як позичальником, було укладено договір про відкриття кредитної лінії №17-В/10 (далі – Кредитний договір №17-В/10; а.с.8-25, т.1) та договір про відкриття кредитної лінії №18-В/10 (далі – Кредитний договір №18-В/10; а.с.56-64, т.1).

Нормами статті 345 ГК України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, який укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За умовами Кредитних договорів №17-В/10 та №18-В/10 Позичальнику було відкрито невідновлювальну кредитну лінію в російських рублях та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) було надано кредитні кошти, Позичальник, в свою чергу, зобов’язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати Банку проценти за користування Кредитом, а також повернути Банку Кредит у терміни, встановлені договорами та виконати інші його умови (п. 1.1 Кредитних договорів №17-В/10 та №18-В/10).

Сторони неодноразово вносили зміни до Кредитного договору №17-В/10 шляхом укладення додаткових угод та договорів про внесення змін, а саме: додаткових угод №1 від 04.08.2010р., №2 від 13.08.2010р., №3 від 30.08.2010р., а також договорів про внесення змін №4 від 20.12.2010р., №5 від 08.02.2011р., №6 від 12.09.2011р., №7 від 05.01.2012р., №8 від 21.03.2012р., №9 від 22.05.2012р., №10 від 07.08.2012р., №11 від 15.11.2012р., №12 від 21.06.2013р., №13 від 03.12.2013р., №14 від 19.02.2014р. (а.с.29-55, т.1).

Також сторони неодноразово вносили зміни до Кредитного договору №17-В/10 шляхом укладення додаткових угод та договорів про внесення змін, а саме: додаткових угод №1 від 04.08.2010р., №2 від 30.08.2010р., договорів про внесення змін №3 від 20.12.2010р., №4 від 08.02.2011р., №5 від 12.09.2011р., №5 від 14.06.2011р., №6 від 16.06.2011р., №7 від 03.10.2011р., №8 від 05.01.2012р., №9 від 21.03.2012р., №10 від 28.04.2012р., №11 від 22.05.2012р., №12, №13, №14 від 21.06.2013р., №15 від 03.12.2013р. (а.с.68-101, т.1).

Розмір процентної ставки за користування кредитами, наданими відповідно до Кредитних договорів №17-В/10 та №18-В/10, визначено в п.1.3 вказаних договорів (зі змінами від 21.03.2012р.).

Як встановлено судом та вбачається з виписок по особовим рахункам ПАТ "Одеський Коровай" в АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", на виконання умов вищевказаних Кредитних договорів відповідачу було надано кредит у передбаченій договорами сумі (а.с.137-139, т.1).

Згідно з п.8.1 Кредитних договорів №17-В/10 та №18-В/10 Позичальник зобов'язався повертати Банку кожен із траншів Кредиту у термін, визначений у відповідній додатковій угоді до цього Договору.

Відповідно до п.8.2 Кредитних договорів Позичальник має право достроково повернути закрити ліміт Кредитної лінії або повернути частину загальної заборгованості за Кредитною лінією за умови, що не пізніше, ніж за 3 (три) робочих дні до дострокового закриття ліміту Кредитної лінії або повернення частини загальної заборгованості за Кредитною лінією, він повідомив про це ОСОБА_5.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 на адресу позичальника ПАТ "Одеський Коровай" 24.02.2015р. за вих. №277/28 та №278/28 надіслав повідомлення-вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості за Кредитними договорами №17-В/10 та №18-В/10 із попередженням

про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї

вимоги, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.120-128, т.1).

Однак, відповідачем вимоги Банку не виконано, доказів до суду не надано.

Між іншим, господарським судом Одеської області було призначено судову економічну експертизу, за результатами проведення якої надано висновок, за яким судовий експерт вказав, що з наданих матеріалів не надається можливим надати відповіді на поставлені запитання.

Проте, Банк надав до матеріалів справи №916/3731/15 висновок судового експерта №5339/5340-15 за результатами проведення судової економічної експертизи за матеріалами справи №916/3730/15 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, де предметом іпотеки є інший об’єкт нерухомого майна, а укладений між сторонами іпотечний договір забезпечує виконання одних і тих же грошових зобов’язань (а.с.126-140, т.3).

Відповідно до ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Разом з тим, відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

З огляду на висновки Вищого господарського суду України (постанова Пленуму ВГСУ №4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи") та з урахуванням проведення експертного дослідження у відповідності до Закону України "Про судову експертизу" кваліфікованим судовим експертом, місцевий господарський суд, оцінивши експертний висновок №5339/5340-15 судової економічної експертизи у справі №916/3730/15 за правилами ст. 43 ГПК України, не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи. У зв’язку з чим правомірно прийняв вказаний експертний висновок у якості належного та допустимого доказу у справі.

Так, згідно висновку №5339/5340-15 судової економічної експертизи за матеріалами справи №916/3730/15, складеного 02.08.2016р. судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлено, що наданими для дослідження документами підтверджується заборгованість за основною сумою боргу, нарахованим відсоткам, штрафними санкціями за Кредитними договорами №17-В/10 та №18-В/10, укладеними між ПАТ "ОСОБА_5 банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Одеський Коровай" в розмірі:

1) за договором №17-В/10 від 24.06.2010р.:

- по поверненню тіла кредиту в сумі 226.333.682,00 руб.;

- по сплаті процентів станом на 27.08.2015р. в сумі 40.598.998,73 руб.;

- по сплаті пені за прострочення повернення заборгованості по тілу кредиту станом на 28.08.2015р. в сумі 19.543.780,70 грн. (з врахуванням нарахування пені згідно п. 6 ст. 232 ГК України);

- по сплаті пені за прострочення повернення заборгованості по процентам станом на 28.08.2015р. в сумі 2.436.758,83 грн. (з врахуванням нарахування пені згідно п. 6 ст. 232 ГК України);

2) за договором №18-В/10 від 24.06.2010р.:

- по поверненню тіла кредиту в сумі 45.972.672,90 грн.;

- по сплаті процентів станом на 27.08.2015р. в сумі 9.273.876,49 грн.;

- по сплаті пені за прострочення повернення заборгованості по тілу кредиту станом на 28.08.2015р. в сумі 12.241.892,85 грн. (з врахуванням нарахування пені згідно п. 6 ст. 232 ГК України);

- по сплаті пені за прострочення повернення заборгованості по процентам станом на 28.08.2015р. в сумі 1.638.886,36 грн. (з врахуванням нарахування пені згідно п. 6 ст. 232 ГК України).

Відтак, позивачем належними доказами доведена наявність у ПАТ "Одеський Коровай" основної заборгованості та заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом перед Банком у визначених експертом сумах за Кредитними договорами №17-В/10 та №18-В/10.

Разом з тим, положенням ч.1 ст.546 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Так, 30.08.2010р. сторони з метою забезпечення виконання зобов’язань відповідача, зокрема, за Кредитними договорами №17-В/10 та №18-В/10 уклали іпотечний договір (далі – Договір іпотеки; а.с.102-110, т.1).

Предметом іпотеки за Договором іпотеки зазначено низку нежитлових будівель та споруд загальною площею 13.418,3 кв.м по вул. Петрова генерала, буд.14 у м.Одеса Одеської області (що належать на праві власності відповідачу згідно свідоцтва про право власності на нежилі будівлі та споруди від 23.05.2003р.) та складається з таких будівель та споруд:

- літера "А, А1, А2" за планом земельної ділянки – основні, загальною площею 9.388,3 кв.м,

- літера "Б" за планом земельної ділянки – майстерня, загальною площею 333,2 кв.м,

- літера "В" за планом земельної ділянки – склади, загальною площею 815,8 кв.м,

- літера "Г" за планом земельної ділянки – виробниче, загальною площею 195,3 кв.м,

- літера "Д" за планом земельної ділянки – пральня, загальною площею 327,9 кв.м,

- літера "Е" за планом земельної ділянки – майстерня, загальною площею 183,0 кв.м,

- літера "Ж" за планом земельної ділянки – підсобне, загальною площею 44,6 кв.м,

- літера "З" за планом земельної ділянки – сховище, загальною площею 175,1 кв.м,

- літера "И" за планом земельної ділянки – склад, загальною площею 138,8 кв.м,

- літера "К" за планом земельної ділянки – насосна, загальною площею 117,6 кв.м,

- літера "Л" за планом земельної ділянки – склад, загальною площею 188,8 кв.м,

- літера "М" за планом земельної ділянки – гараж-склад, загальною площею 135,0 кв.м,

- літера "Н" за планом земельної ділянки – бокси, загальною площею 201,1 кв.м,

- літера "О" за планом земельної ділянки – автомайстерня, загальною площею 1017,6 кв.м,

- літера "П" за планом земельної ділянки – прохідна, загальною площею 156,2 кв.м.

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №8468 зі змінами від 20.12.2010р., від 08.02.2011р., від 12.09.2011р., від 21.03.2012р., від 28.03.2012р., від 05.12.2013р.

Сторони вносили зміни до Договору іпотеки шляхом укладання договорів про внесення змін (№1 від 20.12.2010р., №2 від 08.02.2011р., №3 від 12.09.2011р., №4 від 21.03.2012р., №5 від 28.03.2012р., №6 від 05.12.2013р. (копії договору зі змінами – а.с.111-119, т.1).

Згідно п. 4.2.3 та п. 4.2.7 Договору іпотеки Іпотекодержатель має право за рахунок предмету іпотеки задовольнити свої вимоги у відповідності з цим договором, в тому числі шляхом прийняття предмета іпотеки у власність або продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу; вимагати дострокового виконання зобов’язань, зазначених в ст.2 цього договору, забезпечених предметом іпотеки у випадках, передбачених чинним законодавством України та/або цим договором.

За рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги, що забезпечені іпотекою, згідно ст.2 цього договору у повному обсязі, що визначається на момент фактичного відшкодування (задоволення), (п. 6.1 Договору іпотеки).

Відповідно до п. 6.2 Договору іпотеки Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо в момент настання терміну (строку) виконання Боржником будь-якого із зобов’язань, зазначених в ст. 2 цього договору, вони не будуть виконані або будуть виконані неналежним чином.

Іпотекодержатель набуває право вимагати дострокового виконання зобов’язань, зазначених в ст.2 договору, а якщо його вимога не буде задоволена в 30-денний строк – звернути стягнення на предмет іпотеки у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання Боржником будь-якого із зобов’язань за основним договором 1,2, а також з інших підстав, передбачених основним договором 1,2, які дають право Іпотекодержателю на дострокове стягнення заборгованості Боржника за основним договором 1,2 (п.6.3 Договору іпотеки).

Згідно пункту 6.4 Договору іпотеки встановлено, що у разі настання випадків, передбачених в п.п.6.2-6.3 цього договору, Іпотекодержатель реалізує предмет іпотеки, на який звернено стягнення на підставі рішення суду, вчиненого виконавчого напису нотаріуса. Також у разі настання випадків, передбачених в п.п.6.2-6.3 цього договору, Іпотекодержатель може звернути стягнення шляхом позасудового врегулювання між сторонами шляхом:

- передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому чинним законодавством України;

- права Іпотекодержателя продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність, Іпотекодержатель повідомляє Іпотекодавця в письмовій формі у вигляді листа–повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність. До Іпотекодержателя переходить право власності на предмет іпотеки на 31 календарний день з дати, яка підтверджує вручення Іпотекодавцю повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність, за умови, що до цього терміну Іпотекодержателю не буде повернено (сплачено) заборгованість за усіма зобов’язаннями, зазначеними в ст.2 цього договору в повному обсязі на дату повернення (сплати) заборгованості (п. 6.4.1 Договору іпотеки).

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності, якого призначає Іпотекодержатель. У разі набуття права власності на предмет іпотеки Іпотекодержатель зобов’язаний відшкодувати Іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених даною іпотекою вимог Іпотекодержателя. При цьому розмір забезпечених іпотекою вимог Іпотекодержателя на момент набуття права власності на предмет іпотеки.

А пунктом 6.4.2 Договору іпотеки ціна продажу предмета іпотеки встановлюється на підставі оцінки предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності, якого призначає Іпотекодержатель, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Як зазначено вище, господарським судом Одеської області було призначено комплексну судову експертизу, за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №1724 від 29.08.2016р. судовим експертом було складено висновок, згідно якого ринкова вартість об’єкту нерухомості (нежитлові будівлі та споруди) загальною площею 13418,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Петрова генерала, 14, та є предметом Договору іпотеки, визначена порівняльним підходом та складає 3.019.118,0 доларів США або 75.953.338,0 гривень (з урахуванням ПДВ, по курсу НБУ на дату оцінки: 100 доларів США = 25,488686 гривень), що значно перевищує вартість, визначену сторонами у п.3.1 Договору іпотеки (а.с.60-77, т.3).

Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України №01-06/1666/14 від 27.10.2014р. доведено до відома правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за положеннями ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст.ст. 33, 36, ч.1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором (постанова від 19.08.2014р. №5011-32/10471-2012).

За змістом ст.33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов’язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов’язання як такого, що вважається виконаним згідно зі ст.599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов’язання має похідний характер, а не альтернативний основному, тому задоволення вимог за дійсним основним зобов’язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не має наслідком подвійне стягнення за основним зобов’язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов’язанням відсутня (постанова від 09.09.2014р. №922/3658/13);

Між тим, оскільки кредитний договір та іпотечний договір, за яким провадиться звернення стягнення на спірне майно, укладено до набрання чинності Законом України від 22.09.2011р. № 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", то до таких правовідносин підлягають застосуванню положення ст.49 Закону України "Про іпотеку" в редакції, що діяла на момент укладення цих договорів (постанова від 23.09.2014р. №5004/612/11);

Відтак, позивач вірно обрав спосіб захисту своїх прав у вигляді звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності.

Разом з тим, у п.4.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014р. зазначено, що у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання.

Невиконання зазначеної передумови відповідно до ч.2 ст.35 Закону України "Про іпотеку" є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Господарським судам слід також враховувати, що виконання основного зобов'язання виключає можливість задоволення вимог за рахунок забезпечувального зобов'язання.

Разом з тим, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання грошових сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

Поміж іншого, судова колегія апеляційного суду зауважує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).

Постанови Верховного Суду України в силу положень ст. 111-28 ГПК України є обов’язковими для застосування для всіх суб’єктів владних повноважень.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на Постанови Верховного Суду України №6-1851цс15 від 30.03.2016р., №6-1685цс16 від 21.09.2016р., де вказано, що для правильного вирішення справ зі спорів даної категорії суду слід з'ясувати чи звертався ОСОБА_5 до державного реєстратора для реєстрації права власності на іпотечне майно, або до нотаріуса для здійснення виконавчого напису, чи наявні у державного реєстратора підстави для відмови в державній реєстрації, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", чи встановлено його теперішню ринкову вартість, тощо.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, умови Договорів кредиту відповідач не виконував, у в зв’язку з чим утворилась заборгованість, а положеннями Договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (п.6.4 Договору іпотеки) в порядку, встановленому, зокрема, п.6.4.1 вказаного договору, згідно якого право власності переходить на 31 календарний день з дати, яка підтверджує вручення Іпотекодавцю повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність, за умови, що до цього терміну Іпотекодержателю не буде повернено (сплачено) заборгованість за усіма зобов’язаннями, зазначеними в ст. 2 цього договору в повному обсязі на дату повернення (сплати) заборгованості.

Однак, згідно матеріалів справи 28.01.2015р. Київським районним судом міста ОСОБА_3 було прийнято рішення у справі №520/543/15-ц за первісним позовом ПАТ "Кримхліб", ПАТ "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" до ОСОБА_7, ПАТ "Одеський Коровай", ПАТ "ОСОБА_5 СБЕРБАНКУ РОСІЇ" про стягнення неустойки, розірвання додаткової угоди (далі - Первісний позов), та за зустрічним позовом ПАТ "Одеський Коровай" до АТ "Крмихліб", АТ "СКХ", ПАТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", ОСОБА_7 про стягнення штрафу, визнання припиненими зобов'язання, визнання припиненими іпотек, визнання припиненими порук, визнання припиненими застав, виключення записів про обтяження нерухомого та рухомого майна з Державного реєстру речових прав, виключення записів з Державного реєстру іпотек, виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, виключення записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. За вказаним рішенням зустрічний позов ПАТ "Одеський Коровай" було задоволено та припинено дію Договору іпотеки та виключено з Державного реєстру прав, Державного реєстру іпотек і Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про обтяження об'єктів нерухомого майна, що є предметом цього позову, іпотекою (а.с.155-216, т.1).

Проте, апеляційним судом Одеської області від 02.06.2015р. (номер провадження 22-ц/785/3424/15) рішення Київського районного суду міста ОСОБА_3 від 28.01.2015р. скасовано. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подав касаційну скаргу, яка на даний час не розглянута.

Як вбачається із наведеного, ПАТ "Одеський Коровай" оспорював Договір іпотеки, що свідчить про невизнання ним за ПАТ "Сбербанк" можливості набути право власності на предмет іпотеки та наявність заборони Державній реєстраційній службі України вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і, відповідно, позивач не мав можливості набути право власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, яке перейшло до нього згідно Договору іпотеки в порядку ст.37 Закону України "Про іпотеку".

Окрім того, позасудовий порядок визнання права власності виключає наявність спору між сторонами відносно об’єкту іпотеки.

Щодо посилання ПАТ "Одеський Коровай" на правову позицію Постанови Верховного суду України від 30.03.2016р. у справі №6-1851цс15, то воно є помилковим, оскільки дана постанова викладена з урахуванням аналізу умов конкретного договору іпотеки, який передбачав обов’язкову згоду іпотекодавця на звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття на нього права власності іпотекодержателем, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя. Оскільки відповідно до умов Договору іпотеки, згода іпотекодавця на звернення стягнення на предмет застави не вимагається, висновки постанови Верховного суду України від 30.03.2016р. у справі №6-1851цс15 не можуть застосовуватися до даної господарської справи.

Також посилання відповідача на постанову Верховного суду України від 21.09.2016р. у справі № 6-1685 цс16 не може бути прийняте до уваги, оскільки у даному випадку обставини справи не є аналогічними та судом було з’ясовано обставини, про які зазначав Верховний суд, направляючи справи на новий розгляд.

Відтак, позивач не мав іншого ефективного засобу юридичного захисту своїх прав, оскільки обмеження способу такого захисту суперечить ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, постановами Верховного Суду України, зокрема, від 28.09.2016р. у справі №6-1243цс16, від 14.09.2016р. у справі №6-1219цс16, від 26.10.2016р. у справі № 6-1625цс16, від 26.12.2011р. у справі №3-139гс11 та від 19.08.2014р. у справі №3-43гс14 підтверджується позиція щодо можливості у випадку невиконання позичальником грошових зобов’язань за кредитним договором захисту порушених прав кредитодавця щодо виконання позичальником грошових зобов’язань, забезпечених іпотекою, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно.

За висновками Верховного Суду України, у разі встановлення в договорі такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки як набуття іпотекодержателем права власності на обтяжене іпотекою майно, останній вправі вимагати застосування такого способу звернення стягнення у судовому порядку.

Приписами ч.1 ст.37 Законом України "Про іпотеку" спростовуються доводи апелянта щодо неможливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності в судовому порядку, наявністю відповідного застереження, що міститься в п.п.6.3, 6.4 спірного Договору іпотеки. Крім того, позивачем направлено листи-повідомлення з вимогою дострокового повернення кредитних коштів та попередженням про звернення стягнення на заставне майно у разі непогашення заборгованості, про які було зазначено вище.

Між іншим, судова колегія додатково наголошує, що позасудовий порядок визнання права власності у даному випадку є неможливим, у зв’язку з арештом предмету іпотеки в рамках цивільної справи №520/543/15-ц та оспорюванням відповідачем спірного Договору іпотеки.

Стосовно посилань скаржника щодо невстановлення всупереч імперативному припису ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 39 названого Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

Як вище згадувалось, все нерухоме майно ПАТ "Одеський Коровай", до якого відносяться спірні об’єкти нерухомого майна, перебуває під арештом згідно постанови про арешт майна Малиновського ВДВС м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Будь-яких інших доказів обтяження предмета іпотеки іншими зобов’язаннями на час розгляду спору у господарському судах першої та апеляційної інстанції, як вказує скаржник, ним не надано.

Так, з огляду на невиконання відповідачем основного зобов’язання за Кредитним договором та визначену позивачем суму заборгованості, яка перевірена судом, позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський Коровай" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 28.11.2016р. у справі №916/3731/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий Н.В. Ліпчанська

Суддя В.А. Лисенко

Cуддя А.І. Ярош