ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

07 жовтня 2009 року                                                                            Справа № 2а-4471/09/2370

12 год. 50 хв.                                                                                                                     м. Черкаси

 

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гаращенка В.В.,

при секретарі: Бондар Т.П.,

за участю:

представників позивача: ОСОБА_1 - директор;ОСОБА_2 - за довіреністю;

представника відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логос» до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005351503/0 від 10.04.2009 року,

 

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Торговий дім «Логос» звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005351503/0 від 10.04.2009 року, яким визначено зобов'язання позивача щодо сплати орендної плати за земельну ділянку та штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач зазначив, що 19 січня 2004 року між ним та Черкаською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки. Позивач звертав увагу, що відповідно до умов названого договору ТОВ «Торговий дім «Логос» сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою площею 15007,27 кв.м землі комерційного використання в розмірі 3% від її грошової оцінки та за земельну ділянку площею 9700,00 кв.м, що відносяться до земель промисловості у розмірі 1% від її грошової оцінки. Далі позивач зазначив, що за результатами перевірки відповідач неправомірно дійшов висновку щодо заниження ТОВ        «ТД «Логос» суми податкового зобов'язання на 25803 грн. 05 коп. та прийняв спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач стверджує, що оскільки сторонами договору від 19.01.2004 року не вносились зміни до нього, у відповідача не було підстав для донарахування орендної плати та відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі наведених обставин позивач просить задовольнити його вимоги та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0005351503/0 від 10.04.2009 року.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала. Заперечуючи проти позову представник відповідача посилалась на зміни, які відбулись в законодавстві, що регулює розмір орендної плати за користування земельними ділянками.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

ТОВ «Торговий дім «Логос» зареєстроване, як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Черкаської міської ради 24 січня 2000 року.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від                 25.06.1991 року № 1251-XII плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) віднесена до загальнодержавних податків і зборів.

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV    (далі - «Закон № 161-XIV») визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

19 січня 2004 року між Черкаською міською радою та ТОВ «Торговий дім «Логос» укладено договір оренди землі, за умовами якого позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 25076,77 кв.м, з них:

•   площею 14637,77 кв.м земель комерційного використання під двоповерхову цегляну будівлю адміністративного корпусу з прибудовою, овочесховище, частину огорожі, частину замощення;

•   площею 739 кв.м - під проїзд в спільне користування з ВАТ «Міськплодоовоч»;

•   площею 9700 кв.м - земель промисловості під картоплесховище (цех № 6), картоплесховище (склад) по вул. Різдвяна, 175 в м. Черкаси, яка відносяться до земель промисловості, при цьому позивач визначив орендну плату на 2009 рік з розрахунку 1% від розміру її грошової оцінки.

Термін оренди встановлено 49 років.

Згідно ст. 21 Закону № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

На період укладення вказаного договору оренди землі ч. 4 ст. 21 Закону № 161-XIV встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю» та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Спеціальним Законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України «Про плату за землю»            від 3 липня 1992 року № 2535-XII (далі - «Закон № 2535-XII»).

Статтею 2 Закону № 2535-XII визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З урахуванням вимог Закону № 161-XIV та Закону № 2535-XII, п. 3.3. договору оренди землі від 19.01.2004 року передбачено, що за користування земельною ділянкою відповідач сплачує орендну плату на рік в розмірі 41980 грн.

Відповідно до ст. 14 Закону № 2535-XII платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на         1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно ст. 17 Закону № 2535-XII податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

На виконання вимог Закону № 2535-XII позивачем подано податкову декларацію орендної плати за орендовані ним земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік.

Згідно даним зазначеної декларації позивач визначив розмір орендної плати, що підлягає сплаті протягом 2009 року в сумі 51909 грн. 35 коп.

 Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»                    від 4 грудня 1990 року № 509-XII (далі - «Закон № 509-XII») передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до вимог вказаного Закону № 509-XII, посадовцями державної податкової служби проведена камеральна перевірка поданої позивачем декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Результат перевірки оформлений актом № 2604/15-3107 від 30.03.2009 року.

За даними зазначеного акту перевірки встановлено, що розмір податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, визначений позивачем в декларації, є меншим, ніж встановлений результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації платником податку не вірно вирахувано розмір орендної плати чим порушено вимоги Закону України «Про оренду землі».

Роблячи такий висновок відповідач виходив з того що, з січня 2008 року законодавством встановлений мінімальний розмір річної орендної плати, яка не може бути меншою 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Законом, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року        № 2181-III (далі - «Закон № 2181-III»).

Стаття 1 Закону № 2181-III визначає податкове зобов'язання, як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 названого Закону податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпункт «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III визначає обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

За приписом абз. 3 підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Крім того, за приписами пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у пп. «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на викладені вище положення Закону № 2181-III, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0005351503/0 від 10 квітня 2009 року, яким визначив податкове зобов'язання позивача із сплати 27093 грн. 20 коп. орендної плати за земельні ділянки, в тому числі 25803 грн. 05 коп. за основним платежем та 1290 грн. 15 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача суд бере до уваги, що пп. 4 п. 8 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI викладено в новій редакції ч. 4 ст. 21 Закону № 161-XIV та встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Суд враховує, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України                            від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення п. 8 розділу II названого Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 3 червня 2008 року № 309-VI до Закону України «Про оренду землі» внесено аналогічні зміни.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 7 Закону № 2535-XII протягом 2009 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Отже, позивач повинен розраховувати річну орендну плату з врахуванням її мінімального розміру, передбаченого ч. 4 ст. 21 Закону № 161-XIV, тобто 3% від грошової оцінки земельної ділянки.

З цих підстав суд звертає увагу, що відповідно до п. 3.4. договору оренди землі від 19.01.2004 року розмір грошової оцінки та орендної плати не є сталим і змінюється в зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства. В таких випадках розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

З огляду на викладене, враховуючи що сторони за договором оренди землі передбачили можливість зміни розміру орендної плати відповідно до вимог законодавства без внесення доповнень до договору, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

 

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

 

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07 жовтня 2009 року.

 

Суддя                                                                                                     В.В. Гаращенко