УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/611/16-ц Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.

Категорія 50 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Якухно О.М.

суддів: Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря

судового засідання: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути на його користь з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку з 15.03.2016 року до досягнення позивачем 23-річного віку, тобто до 14.03.2021 року. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є сином відповідача і навчається у Житомирському автомобільно-дорожньому коледжі Національного транспортного університету, перебуває на утриманні матері та потребує допомоги, яку батько може надавати, а тому просить стягнути аліменти.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до закінчення навчання, а саме до 30 червня 2017 року, починаючи з 15 березня 2016 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 551,2 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про стягнення аліментів у розмірі 500 грн., щомісячно. Зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким, що не відповідає нормам чинного законодавства та ухваленим з порушенням норм матеріального права. Судом не враховано його майновий стан та стан його здоров’я, а саме, що він є пенсіонером, сплачує кошти на утримання іншої дитини та на оплату комунальних послуг, потребує лікування, тому не може надавати допомогу у розмірі, визначеному судом.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечує у задоволенні скарги і вважає, що присуджений розмір аліментів буде достатнім для забезпечення потреб позивача з урахуванням отримуваної ним стипендії, витрат на проїзд та придбання їжі, одягу і взуття.

Розглянувши справу в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітня дитина потребує матеріальної допомоги у зв’язку із навчанням, а відповідач може її надавати, однак період стягнення аліментів обмежується строком навчання.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає вказаним вимогам.

Згідно із ч.1 ст.199 СК, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані їх утримувати до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (на даний час Мудра) Л.І.

Позивач навчається в Житомирському автомобільно-дорожньому коледжі Національного транспортного університету на денній формі навчання з 01 вересня 2013 року по червень 2017 року.

З урахуванням наведеного суд встановив, що позивач потребує матеріальної допомоги у тому розмірі, що вказаний у позовній заяві.

Однак даний висновок зроблено на неповно з’ясованих обставинах справи, що мають значення для вирішення спору.

Так, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язковою сукупністю таких юридичних фактів: продовження навчання після досягнення повноліття; недосягнення дочкою, сином 23 років; потреби в матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Матеріальне становище повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, визначається з врахуванням вартості навчання, навчального обладнання, навчальних матеріалів, проїзду, проживання за місцем розташування навчального закладу тощо.

Відповідно до ст.60 ЦПК України доведення обставин у справі покладається на сторони. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, при розгляді справ даної категорії позивач повинен довести продовження навчання, потребу в матеріальній допомозі та її розмір, а відповідач – неможливість надання такої допомоги або можливість надання у меншому розмірі, ніж вимагає позивач.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що позивач отримує стипендію в розмірі 622 грн., що є меншим від прожиткового мінімуму, гуртожитком не забезпечений, а тому несе витрати на проїзд до місця навчання у розмірі 10 грн., щоденно, та інші витрати на харчування, забезпечення одягом та взуттям, що свідчить про його потребу у допомозі.

Згідно рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2003 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, починаючи з 26.11.2003 року до повноліття сина ОСОБА_5, тобто до 14.03.2016 року, а потім в розмірі 1/4 частини до повноліття дочки ОСОБА_6, тобто до 28.06.2021 року.

Отже, на час звернення до суду з відповідача утримуються аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу).

Також, апеляційним судом встановлено, що відповідач є пенсіонером (звільнений через хворобу) і з квітня 2016 року отримує пенсію в розмірі 5764,22 грн., з якої відраховуються вищевказані аліменти в розмірі 1441,06 грн., а тому висновок суду про можливість надання відповідачем допомоги відповідає наявним у справі доказам.

В той же час, при визначенні розміру аліментів судом не враховано матеріальний стан позивача, можливість надання відповідачем допомоги в 1/4 частині заробітку та вимоги ч.2 ст.200 СК України, згідно якої при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.

Так, при стягненні 1/4 частини із пенсії відповідача дохід позивача буде становити 2063,06 грн., що перевищує прожитковий мінімум, а відповідачу залишається після утримання всіх аліментів 2882,1 грн., при цьому останній потребує лікування, утримує дружину, яка не працює, хворіє і також потребує лікування, що підтверджено відповідними доказами.

Згідно довідки Житомирського міського центру зайнятості від 20.01.2017 року мати позивача ОСОБА_7 працює і її середній заробіток за останні два місяці становить 4068,1 грн. (після відрахування податків), а тому остання також може надавати допомогу позивачу, однак у меншому розмірі, оскільки має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Таким чином, враховуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1600 грн., можливість надання додаткового утримання другим з батьків, колегія суддів вважає можливим сплачувати відповідачем аліменти в розмірі 1/7 частини його заробітку (доходу), що становить 828 грн. (після утримання всіх аліментів відповідачу залишається 3517 грн.), що з урахуванням стипендії буде становити 1450 грн.

Відповідач має постійний заробіток, а тому застосування ст.184 СК України є неможливим.

Порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи потягло за собою ухвалення помилкового рішення про задоволення позову.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового – про часткове задоволення позову.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за подачу апеляційної скарги у частці від вимог, у задоволенні яких відмовлено, що становить 259,85 грн.

Керуючись ст. ст.209, 218, 303, 304, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_3, пенсіонера, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти на період навчання останнього в розмірі 1/7 частини його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 15 березня 2016 року і по 30 червня 2017 року.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 259,85 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: