УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 р.Справа № 617/1460/16-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області на постанову Вовчанського районного суду Харківської області від 09.11.2016р. по справі № 617/1460/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Вовчанського районного суду Харківської області від 09.11.2016 року по справі №617/1460/16-а адміністративний позов ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) до Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області (далі - відповідач, УПФУ в Вовчанському районі Харківської області) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Скасовано рішення УПФУ в Вовчанському районі Харківської області № 791 від 04 жовтня 2016 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_2

Зобов`язано УПФУ в Вовчанському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з 01 січня 2016 року, відповідно до ч.13 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", в редакції на час призначення пенсії, в розмірі 60 відсотків від розміру середньомісячного заробітку померлого годувальника, зазначеної у довідці прокуратури Харківської області від 27 вересня 2016 року, з урахуванням виплачених сум, в іншій частині позивні вимоги залишено без задоволення.

Відповідач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що, відповідно до абз. 1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (чинної заробітної плати). Також зазначає, що в даних спірних правовідносинах до позивача не можуть застосовуватися норми ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", що визначають право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури, оскільки позивачу призначена пенсія по втраті годувальника та її розмір визначається від заробітку годувальника (у розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї), тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (заробітну плату чи пенсію). Крім того, вказує, що підстави як призначення, так і перерахунку пенсій працівникам прокуратури у Законі України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року N 1789-ХІІ були визначені єдиною статтею - 50-1. У редакції статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", чинній до 01 січня 2015 року вказано, що право на перерахунок раніше призначених пенсій у працівників прокуратури визначалось приписами пункту 18 вказаної статті, відповідно до якого, таке право наставало саме у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників. З 01 січня 2015 року Кабінету Міністрів України законодавчо надано право встановлювати умови, за яких можливо здійснювати перерахунок уже призначених пенсій працівникам прокуратури. Отже, вважає, що оскільки з 01.06.2015 року норми Закону України "Про прокуратуру", в тому числі ті, що регулюють порядок здійснення перерахунку пенсій прокурорським працівникам, скасовано на підставі Закону № 213-VIII, підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу відсутні. Таким чином, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а його апеляційна скарга - задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, в якому, крім того, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФУ в Вовчанському районі Харківської області та отримує пенсію по втраті годувальника - померлого чоловік ОСОБА_4, який працював в органах прокуратури Харківської області в період з 30.01.1967р. по 01.12.1998р. на різних посадах.

30.09.2016 року ОСОБА_2 звернулась до УПФУ в Вовчанському районі Харківської області із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі довідки Прокуратури Харківської області від 27.09.2016 року №18-684 про заробітну плату ОСОБА_4 станом на 01.12.2015 року (а.с. 16).

Рішенням УПФУ в Вовчанському районі Харківської області від 04.10.2016 року №791 ОСОБА_2 відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на те, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо пенсійного забезпечення» №213 від 02.03.2015р. з 01.06.2015р. скасовано норми щодо призначення (перерахунку) пенсій відповідно до спеціальних законів, в тому числі згідно з Законом України «Про прокуратуру» (а.с.18).

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок пенсії позивачу має здійснюватися відповідно до Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній на момент призначення пенсії останній.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовими актами.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру".

Приписи частин дванадцятої, сімнадцятої, дев'ятнадцятої статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-XII, які були чинними на момент призначення позивачу пенсії, передбачали, що членам сімей прокурора або слідчого (батькам, дружині, чоловіку, дітям, які не досягли 18 років або старшим цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення ними 18 років, а тим, які навчаються, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку), які були на його утриманні на момент смерті, призначається пенсія на випадок втрати годувальника, за наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 80 відсотків - на двох і більше членів сім'ї (частина двадцята). Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Таким чином, станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України "Про прокуратуру", на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Положеннями частин тринадцятої, двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, який набрав чинності 15 липня 2015 року (в редакції, чинній на час звернення позивача за перерахунком пенсії) передбачено, що пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

На час виникнення спірних правовідносин зазначені умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

Отже, чинним на момент звернення позивача до уповноваженого органу (територіального органу Пенсійного фонду України) законодавством передбачено можливість перерахунку раніше призначених пенсій, а відтак встановлене право особи, яка отримує відповідно до законодавства про прокуратуру пенсію за вислугу років, на її перерахунок за певних умов та в порядку, які на даний час Урядом України не визначені.

Колегія суддів зауважує, що норми статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII, які безпосередньо визначали умови перерахунку пенсії, були виключені із цього Закону, а питання визначення умов та порядку перерахунку таких пенсій віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України - з набранням чинності Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII (набрав чинності 01 січня 2015 року).

Пунктом 16 розділу III "Прикінцеві положення" вказаного Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, тобто до кінця січня 2015 року, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

За таких обставин, на час виникнення спірних правовідносин позивач мав право на перерахунок пенсії відповідно до умов та в порядку, які повинні бути визначені Кабінетом Міністрів України із січня 2015 року, однак не прийняті до моменту звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії.

Отже, маючи відповідне право, проте перебуваючи в стані невизначеності внаслідок тривалої бездіяльності компетентного органу, заявник не може реалізувати останнє.

На думку колегії суддів, відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

За принципом верховенства права, що визначений у частині четвертій статті 8 КАС України, забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Слід зазначити, що питання щодо неприйняття Урядом України рішень у визначений законом строк неодноразово було предметом розгляду Європейського суду з прав людини.

Так, у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" Суд зазначив, що в період з квітня по грудень 2006 року Кабінет Міністрів України мав визначити розмір надбавки до пенсії, яка підлягала виплаті заявникам. Жодного рішення з цього питання не було прийнято. У цьому випадку відмова держави здійснити певні дії становила втручання в права заявників, передбачені статтею 1 Першого протоколу. Отже, було порушення права заявників, передбаченого статтею 1 Першого протоколу, за період з 2 квітня по 31 грудня 2006 року (пункти 54 - 56).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Будченко проти України" Суд також зазначив, що відповідне законодавство, яке звільняло заявника від певних виплат, було ухвалено у 1999 році та згідно з ним відповідний механізм мав бути запроваджений протягом чотирьох місяців. Проте його було запроваджено тільки через десять років. Для пояснення такої бездіяльності не було надано жодних доводів. Враховуючи тривалу бездіяльність держави та той факт, що заявник працював на державному підприємстві, Суд вважає, що через нездатність забезпечити звільнення його від оплати, на що заявник мав право за законом в розумні терміни, держава поклала на нього надмірний та неспіврозмірний тягар, порушивши таким чином свої зобов'язання за статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції (пункти 45 - 46).

Враховуючи висновки, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, наведені вище обставини розцінюються колегією суддів як невиправдане втручання у право заявника.

Оскільки Кабінетом Міністрів України не вжито заходів на реалізацію вищенаведеної норми, виходячи із приписів частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, та статті 22, згідно з якою закріплені Конституцією України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, колегія суддів погоджується із висновком судом першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60 відсотків від середнього заробітку, вказаного у довідці прокуратури Харківської області № 18-53 від 05.02.2016 року, і що при такому перерахунку мають застосовуватися норми, що визначали умови та порядок перерахунку пенсії, які діяли на момент її призначення позивачу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002).

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а13, №21-420а13), від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13).

Відповідно до ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, враховуючи наведені правові норми та обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку пенсії останньої в розмірі та порядку, визначеному статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, а відтак приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що Порядок визначення виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії та коригування цих виплат у зв'язку з підвищенням розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин встановлений частинами 2, 3 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини 2 статті 50-1 цього Закону, розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Частиною 3 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що середньомісячна сума зазначених виплат за 24 та 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60. Коригування зазначених виплат проводиться шляхом застосування коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин. Посадовий оклад, надбавки за класний чин та вислугу років при призначенні пенсії враховуються в розмірах, встановлених на день звільнення з роботи, що дає право на даний вид пенсії.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина 12 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру").

Отже, призначення (перерахунок) пенсії працівникам прокуратури провадиться відповідно до порядку, встановленого наведеними нормами Закону, з урахуванням посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років та інших виплат, скоригованих на коефіцієнт загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин. При цьому заробіток для перерахунку пенсії не може перевищувати розміру чинної заробітної плати за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час перерахунку пенсії.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що Порядок обчислення розміру виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначений частинами 2 та 3 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" і цей порядок застосовується як при призначенні пенсії, так і при її перерахунку, оскільки частина 17 цієї статті, якою встановлено підстави та порядок перерахунку призначеної пенсії, не передбачає іншого, особливого порядку обчислення розміру цих виплат, відмінного від того, який застосовується при призначенні пенсії. Тобто коригування виплат шляхом застосування коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин проводиться як при призначенні пенсії, так і при її перерахунку.

Щодо посилань апеляційної скарги про те, що з 01.06.2015 року норми Закону України "Про прокуратуру", в тому числі ті, що регулюють порядок здійснення перерахунку пенсій прокурорським працівникам, скасовано на підставі Закону № 213-VIII, у зв`язку з чим підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу відсутні, колегія зазначає наступне.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213 передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.

Виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, положення п. 5 Прикінцевих положень зазначеного Закону № 213 від 02.03.2015 року стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Колегія суддів зауважує на тому, що в тексті вказаного Закону чітко визначено, що з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України. При цьому, право на перерахунок пенсії виникло ще при призначенні пенсії, а отже з 01.06.2015 року перешкоди для перерахунку призначеної пенсії відсутні.

Крім того, з 15.07.2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, яким врегульовано питання пенсійного забезпечення та перерахунку пенсій працівників прокуратури, а саме статтею 86 Закону.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що норми щодо пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури за Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року не могли бути скасовані пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", оскільки норми Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року щодо пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури набрали чинності 15.07.2015 року, тобто після 01.06.2015 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_2 у перерахунку пенсії по втраті годувальника відповідно до довідки Прокуратури Харківської області від 27.09.2016 року №18-689, діяв не на підставі, та не у спосіб, що передбачені законодавством та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Вовчанського районного суду Харківської області від 09.11.2016р. по справі № 617/1460/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.

Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 30.01.2017 р.