АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 667/7440/15 Головуючий в І інстанції: Ігнатенко О.Й.

Провадження № 22-ц/791/81/17 Доповідач: Борко А.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого Борка А.Л.,

суддів: Бездрабко В.О.,

Приходько Л.А.,

секретар Кутузова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення частки із спільної часткової власності та визначення порядку користування земельної ділянкою,

ВСТАНОВИЛА

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до ОСОБА_3, у якому зазначив, що їм з відповідачем на праві спільної часткової власності належить житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1,частки у спільному майні є рівними. Оскільки між ними виникають суперечки щодо користування майном та у зв'язку з необхідністю відкриття різних особових рахунків для оплати комунальних послуг , просив суд, з урахуванням уточнень від 11.10 2016 року, виділити йому у власність ? частку зазначеного житлового будинку відповідно до першого варіанту судової будівельно-технічної експертизи від 01 червня 2016 року.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 27 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та прийняття рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_3, просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального законодавства.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України,колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, керувався тим, що не встановлено можливості поділу спірного будинку у самостійні об'єкти нерухомості з присвоєнням окремої поштової адреси,які відповідали б вимогам законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить у рівних частинах житловий будинок АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 07 серпня 2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах, заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

За правилами диспозитивності цивільного процесу особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи,позивачем заявлено вимогу про виділ у натурі частки із майна,що є у спільній частковій власності, з підстав передбачених ст. 364 ЦК України,яка передбачає,що кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства,що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04 жовтня 1991 року № 7, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК України, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація.

Після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, і при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель,споруд,іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція).

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.

Відповідно висновку №29 судової будівельно-технічної експертизи від 01.06.2016 року, проведеної за клопотанням представника позивача, експертом запропоновано два варіанти поділу житлового будинку , з виділенням часток близьких до ? частки. Обидва варіанти не містять підтвердження можливості здійснення відповідних переобладнань та перепланувань необхідних для поділу житлового будинку у самостійні об'єкти нерухомості з присвоєнням окремої поштової адреси, які відповідали б вимогам закону до квартири. Разом із тим, з огляду на положення ст.ст. 379-382 ЦК України щодо поняття житла, переобладнання приміщення в ізольовані приміщення, як правило, супроводжується необхідністю улаштування інженерних комунікацій, зокрема мереж газо , електропостачання, водопостачання та водовідведення, і такі роботи проводяться за технічними умовами та проектами, розробленими спеціалізованими організаціями, та з додержанням відповідних норм і правил за погодженням компетентних органів.

Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1,складеного 08 липня 2015 року, останній позначено літ. А та складається з 4 житлових кімнат, 2 коридорів, кухні, санвузлу, ванної кімнати, що передбачає необхідність проведення переобладнання житлового будинку для утворення двох ізольованих квартир, кожна з яких могла б самостійно функціонувати і відповідати вимогам ДБН В.2.2.-15-2005 «Будинки і споруди. Основні положення».

Доводи апеляційної скарги щодо не призначення судом першої інстанції додаткової експертизи є юридично неспроможними.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно положень ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Нормами цивільного процесуального законодавства передбачено,що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Клопотання про проведення додаткової експертизи а ні позивачем, а ні його представником не заявлялось в судах першої та апеляційної інстанції, хоча таке право було роз'яснене у судовому засіданні .

Посилання апеляційної скарги на можливість виділення частки майна позивача за запропонованими варіантами судової будівельно-технічної експертизи зі сплатою відповідачу компенсації за зменшення його частки суперечать вимогам закону.

Відповідно норм цивільного законодавства співвласники є рівними в правах володіння, користування та розпорядження майном. Вирішуючи спір суд враховує крім спеціальних і загальні засади цивільного законодавства (ст.3 ЦК України),щодо справедливості, добросовісності та розумності з урахуванням прав та інтересів усіх співвласників.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що при виділені в натурі позивачу частки у житловому будинку за першим варіантом зазначеної експертизи ( а.с.121) зі сплатою компенсації відповідачу за зменшення його частки, будуть порушені права відповідача на повноцінне житло.

З огляду на наведене,колегія суддів погоджується із судовим рішенням,оскільки воно ухвалено при повному з'ясуванні обставин справи, у відповідності до норм права, що регулюють спірні правовідносини й підстав для його скасування не вбачає.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильної оцінки судом зібраних по справі доказів та невідповідність покладених в основу рішення висновків суду фактичним обставинам справи позбавлені обґрунтування і не були підтверджені при розгляді справи апеляційним судом і, як такі, що висновки суду не спростовують підлягають відхиленню.

Таким чином,апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий А.Л. Борко

Судді: В.О. Бездрабко

Л.А. Приходько