справа № 3/2-56 за 2007 р.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2007 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючої Л.А. Толкачової
при секретарі І.Г. Грищенко
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вишгороді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач пред"явив в суді даний позов посилаючись на те, що 09.10.2002 р. він надав позику відповідачу у розмірі 50000 грн., що еквівалентно 10000 доларів США. Даний факт підтверджується розпискою даною відповідачем того ж дня і на підставі якої гроші він мав повернути до 20.10.2002 р. Відповідач своє зобов"язання по поверненню грошей не виконав. Просить стягнути з ОСОБА_2 суму основного боргу в розмірі 50000 грн., суму збільшення боргу з урахуванням облікової ставки Національного банку України в розмірі 7309,55 грн., суму трьох процентів річних від загальної простроченої суми боргу в розмірі 4470 грн., суму збільшення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції розміром 9902,59 грн. та неотриманою прибутку (упущена вигода) внаслідок строкового депозитного вкладу з виплатою відсотків в розмірі 22449,36, а всього стягнути на свою користь 94131,50 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Пояснив, що дійсно позивачем було позичено відповідачу гроші в розмірі 50000 грн., про що була написана розписка. Гроші відповідач мав повернути до 20.10.2002 р. але на неодноразові вимоги позивача виконати своє зобов"язання перед ним ОСОБА_2 зобов'язання своє визнавав але просив відстрочки платежу. Внаслідок даних дій відповідача позивач був позбавлений можливості скористатися послугами банку і покласти вказану суму на депозитний рахунок в гривнях, який передбачає отримання доходу 16% річних. Просить позов задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав, пояснив, що дані гроші він від позивача не отримував. Розписка була написана ним під тиском, оскільки йому позивач постійно погрожував. Він навіть звертався до органів міліції з заявою про притгнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за шахрайські дії.
Заслухаши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 374 ЦК України /в редакції 1963 р./ за договором позики одна сторона передає другій стороні у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей, або рівну кількість речей того ж роду і якості.
Згідно ст. 375 ЦК України /в редакції 1963 p./ договір позики повинен укладатися в письмовій формі.
Згідно розписки від 09.10.2002 р. ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 50000 грн., які зобов"язався повернути до 20.10.2002 р. Факт написання розписки відповідач не заперечує.
Відповідно до ст. 376 ЦК України /в редакції 1963 p./ позичальник вправі заперечувати договір позики за його безгрошевістю, доводячи, що гроші або речі в дійсності зовсім не одержані ним від позикодавця або одержані у меншій кількості, ніж зазначено в договорі. В тих випадках, коли договір позики повинен бути укладений у письмовій формі, заперечення його за безгрошовістю шляхом свідоцьких показань не допускається, за винятком випадків кримінально карних дій.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що розписка ним була написана під тиском, оскільки надана ним постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.04.2006 р. підтверджує той факт, що він дійсно звертався з заявою до Вишгородського РВ ГУ МАВС України щодо шахрайських дій ІНФОРМАЦІЯ_1 фірми "Інтерліс" гр. ОСОБА_1, а не з приводу погроз на свою адресу з боку останнього.
Відповідач не надав суду доказів того, що він не отримував грошей від позивача і що розписка була написана ним під тиском, погрозами, та насильством, тому в цій частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню і з відповідача необхідно стягнути 50000 гривень на користь позивача, а в іншій частині позовних вимог відмовити.
Відмовляючи в іншій частині позову суд вважає, що у позивача строк стягнення боргу наступив 20.10.2002 року і він мав можливість звернутися до суду про стягнення з відповідача суми боргу, яку після цього мав можливість використати ці кошти на своє розуміння. Однак позивач не звертався з вимогою стягнення суми протягом трьох років і не навів суду поважності причин не стягування боргу протягом тривалого часу. Таким чином посилання представника позивача на те, що повивачу необхідно відшкодувати не отриману вигоду від не вкладення цих коштів у банкову установу по обліковій ставці НБУ, встановлені суми інфляції у відсотках від суми основного боргу - є безпідставними.
Крім того представником позивача суду не надані докази на підтвердження стягнення додаткових сум у розмірі 44131,5 гривень. Розрахунки надані суду ніким не завірені, відсутні докази встановленого індексу інфляції за період з січня 2004 року по серпень 2005 року, розміру облікової ставки Національного банку України. Розрахунки депозитного вкладу ніким не завірені, відсутні докази в якому саме банку позивач має кошти і який відсоток ставки там нараховується.
Таким чином суд вважає, що позивачем не надано доказів у підтвердження стягнення з відповідача інших сум крім основного боргу, тому в стягненні з відповідача 44131,5 гривень на користь позивача необхідно відмовити.
На підставі ст.ст.374, 375, 376 ЦК України /в редакції 1963 p./ керуючись ст.ст. 10,60,212,213,215 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50000 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.