АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/7603/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я.

Провадження № 22-ц/789/163/17 Доповідач - Кузьма Р.М.

Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Кузьми Р.М.

суддів - Хома М. В., Костів О. З.,

з участю секретаря - Романюк Х.Ю.

та представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. про визнання недійсним іпотечного договору,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. про визнання недійсним договору іпотеки майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, укладеного 23.01.2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та ОСОБА_1, посвідченого цього ж числа приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №101.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що редакція Закону України «Про іпотеку», яка була чинною на момент укладення договору іпотеки, не визначала майнові права як можливий предмет іпотеки. При цьому, посилався на відповідні правові позиції Верховного Суду України. З огляду на те, що договір іпотеки укладений із порушенням статті 5 Закону України «Про іпотеку», просить визнати цей договір недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 07 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним іпотечний договір від 23.01.2007 р., укладений між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 про передачу в іпотеку банку майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О., та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №101.

Стягнуто із публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_1 551,20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, застосувавши строк позовної давності, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції у своєму рішенні щодо розгляду заяви про застосування строків позовної давності вказав, що сторона позивача заперечила щодо застосування строку позовної давності, у зв'язку із тим, що взнала про порушене право лише 10.05.2016 року, коли отримала роз'яснення від адвоката Федірка В.С. Отже, невідомо з яких підстав виходив суд першої інстанції, оскільки з огляду на норми чинного законодавства роз'яснення адвоката не є поважною причиною пропуску строку позовної давності.

У судовому засіданні представник ПАТ "Укрсоцбанк" апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнав, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що предметом іпотеки за іпотечним договором від 23.01.2007р. були майнові права на квартиру, тому визнав недійсним іпотечний договір від 23.01.2007р. у зв'язку із тим, що даний договір суперечить статті 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час укладення Договору іпотеки.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону, що є підставою для скасування рішення в порядку ст. 309 ЦПК України.

Судом встановлено, що 22.01.2007р. між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"), та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 770/42-1-07, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 29999,00 доларів США у тимчасове платне користування (13% річних), на умовах визначених даним договором, з кінцевим терміном погашення 05.01.2022 року.

З метою забезпечення виконання кредитного договору, між сторонами 23.01.2007р. укладено іпотечний договір, який того ж числа посвідчено приватним нотаріусом Василевич О.О. та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за №101.

Відповідно до іпотечного договору, іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх зобов'язань боржника ОСОБА_1 за вищевказаним договором кредиту. В якості забезпечення виконання, іпотекодавець ОСОБА_1 надав в іпотеку банку майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (п. 1.1. Договору). Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору від 29.12.2005р. про організацію та проведення будівництва, укладеного між ОСОБА_1 та ПМП "Тернопільська фірма "Будівельник", а також документа, який підтверджує фінансування іпотекодавцем будівництва за рахунок власних коштів.

На момент укладення договору іпотеки сторони оцінили предмет іпотеки у 188595,00 грн., що в еквіваленті складає 37345,54 дол. США за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору іпотеки. (п. 1.2 договору іпотеки).

Згідно п. 1.9. іпотечного договору, після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна, зазначеного в п. 1.1. цього договору, а також після оформлення та реєстрації в установленому чинним законодавством України порядку права власності на нього за іпотекодавцем, збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки. При цьому, нотаріус за повідомленням іпотекодержателя та за рахунок іпотекодавця реєструє обтяження іпотекою вже збудованої нерухомості, а сторони протягом трьох робочих днів укладають додаткову угоду до цього договору, в якій змінюють опис предмета іпотеки: замість майнових прав відповідне нерухоме майно із зазначенням його реєстраційних даних, оціночної вартості, із посиланням на відповідний правовстановлювальний документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на це нерухоме майно.

Додаткова угода до іпотечного договору між сторонами не укладалась.

10.05.2016 р. адвокатом Федірко В.С. надано позивачу письмове роз'яснення щодо порушень, які мали місце при укладенні іпотечного договору від 23.01.2007р., а саме, оскільки в момент вчинення правочину (23.01.2007р.) істотна умова договору іпотеки, а саме предмет іпотеки, не відповідала вимогам статті 5 Закону України «Про іпотеку» (майнові права не могли бути предметом іпотеки за наявності вичерпного переліку предметів іпотеки, визначеного статтею 5 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній в момент укладення правочину), відтак вказаний договір іпотеки зі всіма змінами та додатками до нього є недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства і в установлений строк.

У відповідності до положень ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України "Про іпотеку".

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Статтею 5 Закону України від 05.06.2003 року № 898-ІV "Про іпотеку" (у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки між сторонами у даній справі) вказаний вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.

Поняття іпотека майнових прав і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому законі були відсутні.

Відповідні правові позиції з приводу незаконності передачі в іпотеку майнових прав, в тому числі, станом на 2007 рік (в якому й був укладений договір між сторонами у даній справі), що в силу вимогст.360-7 ЦПК України мають враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні аналогічних норм права, неодноразово висловлювались Верховним Судом України (у постановах від 17.04.2013 року по справі № 6-8цс13, від 15.05.2013 року у справі № 6-36цс13).

Представником ПАТ «Укрсоцбанк» при розгляді справи було подано заяву про застосування строків позовної давності, оскільки фактично позивач дізнався про факт укладання договору іпотеки майнових прав ще 23.01.2007 року і з цього часу умови договору виконував, його не оскаржував. Тому позивач звертаючись до суду лише в липні 2016 року пропустив строк позовної давності, який сплив ще 23.01.2010 року.

Суд першої інстанції в рішенні щодо розгляду заяви про застосування строків позовної давності вказав, що позивачу стало відомо про порушене право лише 10.05.2016 року, коли було отримане правове роз'яснення від адвоката Федірка В.С.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четвертастатті 267 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.28 своєї постанови №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності пов'язаний не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання договору іпотеки недійсним.

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (стаття 236 ЦК України).

Таким чином перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.

Позивач виконував зобов'язання по кредиту до грудня 2014 року та перереєструвавши квартиру, як об'єкт нерухомого майна 18.10.2007 року, знав дана квартира є предметом іпотеки згідно п.1.9 договору іпотеки.

Колегія суддів вважає, що роз'яснення адвоката не є поважною причиною пропуску строку позовної давності, оскільки позивач дізнався про факт укладання договору іпотеки майнових прав ще 23.01.2007 року і з цього часу умови договору виконував, його не оскаржував.

З врахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. про визнання недійсним іпотечного договору слід відмовити у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"- задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 листопада 2016 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. про визнання недійсним іпотечного договору відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Р.М. Кузьма