Справа № 344/7206/16-ц

Провадження № 22-ц/779/245/2017

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.,

суддів: Василишин Л.В., Мелінишин Г.П.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківького міського суду від 14 грудня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з нього заборгованості за послуги теплопостачання у розмірі 15 250,08 грн.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідач - ОСОБА_2 отримуючи послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1, належним чином не виконував зобов»язання по їх оплаті, у зв»язку з чим станом на 01.03.2016 року заборгованість по оплаті за надані послуги становить 15 250,08 грн., яку відповідач не погашає в добровільному порядку.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 грудня 2016 року позов Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 13 392,99 грн. заборгованості за послуги теплопостачання за період з квітня 2011 року по 01 лютого 2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із даним рішенням в частині зазначених стягнень, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що суд не перевірив надані ним докази, та ухвалив незаконне рішення.

Суд не врахував те, що він набув право власності на квартируАДРЕСА_1 22 грудня 2010 року, де вже не було централізованого опалення, договір ДМП ІФТКЕ на послуги теплопостачання відсутній, а відтак зобов»язання та умови виконання зобов»язань не закріплені.

Суд не дав належної оцінки тому, що договір приєднання про надання послуг з центрального опалення є пропозицією укласти договір, такий договір не встановлює правовідносин. Позивач не пропонував укласти договір «Про надання населенню послуг центрального опалення та гарячого водопостачання» і договір ним не підписувався.

Попередній власник квартири в 2009 році звертався з заявою про розірвання договору постачання централізованого опалення, на яке йому не надано жодної відповіді. У зв»язку з чим, попередній власник квартири самовільно від»єднався від системи центрального опалення, про що з мешканцями будинку було складено відповідний акт та надіслано позивачу. 20 жовтня 2010 року представниками ДМП ІФТКЕ було надіслано комісію, яка склала акт про самовід»єднання квартири від системи опалення будинку. В акті комісія зазначила, що до квартири №5 постачати тепло неможливо. Прилади опалення відрізані від центрального опалення та правильно заварені, стояки ізольовані.

Твердження суду про те, що позивач є виконавцем послуг з центрального опалення до його квартири є помилковим.

Посилаючись на зазначені обставини апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Апелянт ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_10 у судовому засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Представник позивача Ткачук Л.В. заперечила доводи апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч. 2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на час розгляду справи ОСОБА_2, відповідно до договору дарування квартири від 22.12.2010 року, укладеного ним з ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 являється власником квартири АДРЕСА_1.

Встановлено, що державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення щодо вищевказаної квартири, однак оплата за надання послуг з теплопостачання споживачами не проводиться.

Позивач пред»явив позов про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання як до попередніх власників зазначеної квартири - ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 так і до ОСОБА_2 який з 22 грудня 2010 року являється її власником.

Згідно розрахунку боргу за теплоенергію за ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 за період з 01.10.2010 р. по 21.12.2010 року заборгованість по оплаті за надані послуги становить 636,95 грн.; за ОСОБА_2 за період з 22.12.2010 р. по 01.02.2016 р. заборгованість становить - 14 613,13 грн.

Доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідачами суду не надано.

Відхиляючи доводи відповідачів про відсутність договірних зобов»язань між сторонами щодо надання послуг з теплопостачання та відповідно відсутність обов»язку відповідачів по оплаті за послуги з теплопостачання які фактично позивачем не були надані, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що відсутність між сторонами договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати фактично наданих послуг.

Як встановлено судом, договір про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання між сторонами не укладався.

Проте, позивачем було вчинено дії на користь відповідача - надано послуги, тому в силу дії ч. 1 ст. 11 ЦК України договір про надання послуг вважається фактично укладеним з моменту отримання відповідачем таких послуг.

За правилами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року №630, плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлений інший строк.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, в даному випадку Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року №630, та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

З наведених норм закону слідує, що споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо такі надавались в його квартиру.

Разом з тим, підпунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року №630, встановлено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно п. 25 вказаних Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року N 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року N 4, установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Матеріали справи не містять доказів - відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартири від мереж центрального теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» виконало свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання.

Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги.

Відповідно до положень чинного законодавства, зокрема ч.3 ст.815 ЦК України, ст. 68 ЖК України, ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року №630, споживачі зобов»язані щомісячно проводити оплату послуг по тарифах, встановлених чинним законодавством.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача та стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги з теплопостачання суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до стягнення підлягає борг в межах строку позовної давності за період з 01 квітня 2011 року по лютий 2016 року.

Встановлено, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» із заявою про видачу судового наказу звернулося у квітні 2014 року, судовий наказ видано 02 лютого 2015 року, який ухвалою Івано-Франківського міського суду від 21 жовтня 2015 року скасовано.

Таким чином, подання позивачем заяви про видачу судового наказу в порядку передбаченому розділом ІІ ЦПК України, відповідно до положень ч.3 ст.264 ЦК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Посилання апелянта на те, що суд не дав належної оцінки тому, що договір приєднання про надання послуг з центрального опалення є пропозицією укласти договір та не встановлює правовідносин, а тому відсутні підстави для пред»явлення позову про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання не заслуговують на увагу. Встановлено, що відповідачам фактично надавалися послуги з теплопостачання за які ними здійснювалася оплата і за відсутності укладеного письмового договору. Разом з тим, відсутність між сторонами письмового договору про надання послуг з теплопостачання, за умови надання постачальником відповідних послуг та отримання їх споживачем не дає підстав для висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за надані послуги. Крім того, самовільне відключення від централізованого теплопостачання не є підставою для припинення нарахування платежів за фактично надані послуги.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 14 грудня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Л.В. Василишин

Г.П. Мелінишин