У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
01.09.09 Справа №09-07/1196
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників сторін:
від позивача – Черкашин І.І. (протокол № 2 від 06.07.2009 р.)
від відповідача – Криворотенко Ю.Ю. (довіреність № 02-1022 від 16.07.2009 р.)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван - ЛМ» (м. Запоріжжя)
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.06.2009р. вих. № 09-07/1196
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван - ЛМ» (м. Запоріжжя)
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк» (м. Львів)
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.06.2009 р. вих. № 09-07/1196 (суддя Серкіз В.Г.) на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України було відмовлено в прийнятті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-ЛМ» до Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалу мотивовано тим, що відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам непідвідомчі спори, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів. Суд зазначив, що відповідно до п. 6.2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 (із змінами та доповненнями) не підлягають розгляду господарськими судами, зокрема, заяви про визнання недійсними виконавчих написів нотаріусів, оскільки згідно з п. 7 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» такий напис підлягає виконанню виконавчою службою, а скарги на дії нотаріусів підлягають розгляду судами загальної юрисдикції (ч. 1 ст. 50 Закону України «Про нотаріат» та глава 39 Цивільного процесуального кодексу України).
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Караван-ЛМ» (позивач) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.06.2009 р. № 09-07/1196 скасувати та передати справу (позовну заяву з доданими документами) до господарського суду Запорізької області для розгляду по суті.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає ухвалу суду незаконною, винесеною з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст.ст. 12, 62 ГПК України та п. 6.1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35. Наголошує, що ним не оскаржується напис чи дії нотаріуса, а подано позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якому відповідачем є не нотаріус, а юридична особа, на користь якої вчинено виконавчий напис.
Заявник зауважує, що судом безпідставно не було застосовано норму ст. 15 ГПК України, відповідно до якої справи за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.07.2009 р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-ЛМ» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 01.09.2009 р.
Розпорядженням В.о. Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1693 від 01.09.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Антонік С.Г., судді Зубкова Т.П. (доповідач), Мойсеєнко Т.В.
Відповідач – Відкрите акціонерне товариство «Кредобанк» – апеляційну скаргу позивача не визнає, вважає оскаржувану ухвалу господарського суду обґрунтованою. Свою позицію відповідач виклав у письмовому відзиві на скаргу. За його твердженням, при винесенні ухвали від 22.06.2009 р. про відмову в прийнятті позовної заяви ТОВ «Караван-ЛМ» судом першої інстанції були вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому відповідач просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а ухвалу господарського суду – без змін.
В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За їх згодою в судовому засіданні колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, в силу наступного.
З матеріалів справи вбачається, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з приписів пункту 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
При цьому, судом зроблено висновок про те, що подана ТОВ «Караван-ЛМ» позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Проте, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Караван-ЛМ» звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ «Кредобанк» про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу – Півняк Олександра Сергійовича, вчиненого 26.05.2009 р. за № 2370, яким звернено стягнення на соняшник, у кількості 3000 тонн, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, смт. Пришиб, вул. Елеваторна, буд. 1, в складських приміщеннях ТОВ «Пришибський елеватор-1».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі – підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
В силу приписів ч. 3 ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.
Таким чином, нормами ГПК України прямо передбачено таку категорію спорів, як визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
При цьому сторонами в такому спорі мають бути боржник та стягувач.
У п. 21 Рекомендацій Вищого господарського суду від 27.06.2007 р. № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» зазначено, що спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса вирішується господарським судом за позовом боржника до стягувача, якщо суб'єктний склад сторін спору відповідає приписам статті 1 ГПК. Справи, пов'язані з оскарженням виконавчого напису нотаріуса, не підвідомчі господарським судам.
Як вбачається із позовної заяви, склад сторін спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, предмет спору відповідає визначеній ГПК України підвідомчості господарських справ.
За таких обставин відсутні підстави для відмови у прийнятті даної позовної заяви за пунктом 1 ст. 62 ГПК України.
Колегія суддів відзначає хибність посилання місцевого господарського суду в обґрунтування оскаржуваної ухвали на п. 6.2 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35.
Виходячи зі змісту п. 6.2 Роз’яснень президії ВАС України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» не підлягають розгляду господарськими судами, зокрема, заяви про визнання недійсними виконавчих написів нотаріусів.
В даному ж випадку, позивач не заявляв вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса недійсним, а також не звертався зі скаргою на дії нотаріуса. Обраний позивачем спосіб захисту є іншим, а нотаріус не є відповідачем за даним позовом.
ТОВ «Караван-ЛМ» звернулося до господарського суду з позовом до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом.
Обґрунтованість обраного позивачем способу захисту має встановлюватися господарським судом під час розгляду справи по суті.
Отже, враховуючи, що подана позовна заява відповідає вимогам ГПК України щодо складу сторін спору та визначеній підвідомчості господарських справ, дана позовна заява підлягає прийняттю до розгляду господарським судом.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги щодо незаконності ухвали ґрунтуються на нормах права, підтверджені відповідними доказами та дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Колегія суддів дійшла висновку про невідповідність оскаржуваної ухвали господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства, у зв’язку з чим вона підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 4 статті 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
На підставі викладеного, справу № 09-07/1196 (позовну заяву з доданими матеріалами) слід направити до господарського суду Запорізької області для розгляду.
Керуючись ст.ст. 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван - ЛМ» (м. Запоріжжя) задовольнити.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.06.2009 р. вих. № 09-07/1196 скасувати.
Справу № 09-07/1196 (позовну заяву з доданими матеріалами) передати на розгляд господарському суду Запорізької області.