УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2006 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - Миколюка О.В.
суддів - Таран Т.С., Дриги А.М.
адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2
потерпілого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_3 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 12 квітня 2006 року, яким
ОСОБА_4, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
українця, громадянина України, з середньою освітою, раніше не судимого, -за ст.356 КК України виправдано.
Позов потерпілого ОСОБА_3 до засудженого про відшкодування моральної та матеріальної шкоди залишено без розгляду.
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4, оскільки останній самоправно, всупереч встановленому законом порядку, виламавши стіну до частини будинку в якій він проживав разом з сім'єю, та викинув всі їх речі - меблі, одяг, предмети домашнього вжитку на вулицю, позбавивши таким чином його з дружиною та двома неповнолітніми дітьми житла. Такими діями ОСОБА_4 заподіяв йому значної шкоди.
Постановляючи виправдувальний вирок, суд мотивував своє рішення тим, що виходячи з вартості майна, яке належало потерпілому, розмір заподіяної шкоди не є значним, потерпілому не заподіяно моральної шкоди, підсудний є власником будинку і має право розпоряджатись належним йому майном на власний розсуд.
На вирок надійшла апеляція потерпілого ОСОБА_3, який ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_4 з направленням справи на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що злочином йому було заподіяно значної нематеріальної шкоди, оскільки було порушено його та членів його сім'ї право на житло.
Заслухавши доповідь судді, адвоката Шевченко та потерпілого ОСОБА_3, які просили про задоволення апеляції і скасуванні вироку
Справа № 11 - 614/2004 Головуючий у 1-й інстанції Кісілєвич П.І.
Категорія: ст. 356 КК України Доповідач - Таран Т.С.
суду щодо ОСОБА_4 з підстав, зазначених в апеляції, адвоката ОСОБА_2, яка заперечували проти задоволення апеляції потерпілого, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню, а вирок суду скасуванню з таких підстав.
Відповідно до ч.4 ст.327, ч.4 ст.334 КПК України, п.21, ч.І п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 р., виправдувальний вирок постановляється у випадках , коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, коли не доведено його участь у вчиненні злочину. В мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному, результати дослідження, аналізу та оцінки доказів, а також, мотивовані висновки суду про відсутність в діях підсудного складу злочину, тобто мотивовані висновки суду для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Включати у виправдувальний вирок формулювання, які ставлять під сумнів невинність виправданого не допускається.
Однак ці та інші вимоги закону при розгляді справи судом дотриманні не були, висновки суду про відсутність в діях підсудного складу злочину належним чином не мотивовані та не обґрунтовані доказами, дослідженими в судовому засіданні, а доводи обвинувачення не спростовані, вирок містить формулювання, які ставлять під сумнів невинність виправданого.
Так, в мотивувальній частині вироку суд, посилаючись на висновки експертиз, вказує на різні суми вартості майна потерпілого, не зазначаючи при цьому, які саме суми і чому судом враховуються, а інші відхиляються, не зазначає, який розмір матеріальної шкоди, заподіяної потерпілому суд вважає доведеним, і чому вважає, що така шкода є незначною.
Вирішуючи- питання про відсутність в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ст.356 КК України, суд вказав лише на відсутність значної матеріальної шкоди. Однак, згідно з диспозицією ст.356 КК України, обов'язковою ознакою самоправства є заподіяння такими діями винної особи значної шкоди інтересам громадянина. Тобто, виходячи із змісту цього закону, заподіяння значної шкоди інтересам громадянина не обмежується лише заподіянням матеріальної шкоди. Однак судом ці питання не досліджувались і висновок суду про те, що інтересам потерпілого не було завдано шкоди, крім матеріальної, в мотивувальній частині вироку суду відсутній.
Крім того, судом в мотивувальній частині вироку, всупереч вимогам вищезазначеного закону, допущено ряд суперечливих формулювань та висновків, які ставлять під сумнів невинність виправданого. Зокрема у вироку зазначено „аналізуючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що підсудний без дозволу потерпілого виніс його речі на вулицю, а через деякий час частину їх спалив", при цьому суд, не наводячи мотивів, чому він вважає, що такі дії не містять будь-якого складу злочину, робить висновок про необхідність постановлення виправдувального висновку щодо ОСОБА_4.
За таких обставин колегія суддів вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, а тому підлягаючим скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 365, 366 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
апеляцію потерпілого ОСОБА_3 задовольнити.
Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 12 квітня 2006 року, яким ОСОБА_4 за ст.356 КК України виправдано - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду іншим суддею.