ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
08.06.06 Справа № 145/2-2006
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ
до Комунального підприємства “Васильківтепломережа”, м. Васильків
про стягнення 1 025 940,09 грн.
Суддя Шевчук С. Р.
Представники:
від позивача Левченко О. Є.
від відповідачів Кашуба Л. Г.
Обставини справи:
Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (позивач) звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства “Васильківтепломережа” (відповідач) 1 025 940,09 грн. з яких: 696 861,21 грн. основного боргу, 124 379,15 грн. пені, 48 780,28 грн. штрафу, 121 442,42 грн. інфляційних втрат, 34 477,03 грн. –3 річних.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачем неналежним чином виконувалися умови договору на постачання природного газу № 06/03-4040 ТЕ –17, в зв’язку з чим за останнім утворилась заборгованість по основному боргу в сумі 696 861,21 грн.
Відповідач у відзиві на позов № 343 від 29.05.2006 р. основний борг в сумі 682 873, 26 грн. визнає повністю, проти пені, штрафу, інфляційних та 3% річних заперечує та просить згідно ст. 121 ГПК України розстрочити суму боргу на один рік.
Представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів, яке судом задоволене.
В судовому засіданні з 29.05.2006 р. по 08.06.2006 р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд, -
встановив
Правовідносини сторін були врегульовані договором на постачання природного газу № 06/03-4040 ТЕ-17 від 31 грудня 2003 року у відповідності до умов якого, постачальник зобов’язується передати у власність покупцю в 2004 році природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Відповідно до умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу протягом січня –квітня 2004 року та жовтня –грудня 2004 року природний газ в об’ємі 15 095,039 тис. м3 на загальну суму 3 169 958,21 грн., що підтверджується актами прийому –передачі газу, які додані до матеріалів справи.
Відповідач в порушення умов договору свої зобов’язання щодо оплати своєчасно не виконав і на час розгляду справи залишок боргу становить 682 873,26 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 30.04.2006 р., який підписаний уповноваженими представниками сторін без заперечень.
У відповідності до п. 2 частини 4 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Так, згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).
В судовому засіданні відповідач залишок боргу в сумі 682 873,26 грн. визнає повністю.
За таких обставин, борг в сумі 682 873,26 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Провадження у справі в частині сплаченого боргу в сумі 13 987,95 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в зв’язку зі сплатою та відсутністю предмету спору.
За несвоєчасну оплату отриманого природного газу, позивач відповідно до п. 7.2 договору просить стягнути з відповідача за період з 29.12.2004 р. по 29.12.2005 р. (365 днів) пеню в розмірі 124 379,15 грн., а за прострочку оплати понад 30 днів штраф у розмірі 7%, що за розрахунком позивача становить 48 780,28 грн.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
В силу ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько –правової відповідальності учасників господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Однак, сторони в п. 7.5 зазначеного договору передбачили, що штраф та пеня нараховуються постачальником протягом 1 (одного) року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом і зазначений пункт договору, як і сам договір на час розгляду спору є чинні.
Разом з тим, господарський суд приймає до уваги той факт, що відповідач –Комунальне підприємство “Васильківтепломережа” є державним комунальним підприємством, основним джерелом отримання коштів для розрахунку за природний газ є надходження платежів від населення за комунальні послуги, станом на 01.05.2006 року заборгованість населення перед відповідачем за комунальні послуги становить 4 383 300,43 грн., в діях відповідача щодо несплати в строк повної вартості отриманого від позивача газу відсутній прямий умисел, оскільки зазначена ситуація стала наслідком прострочення населенням комунальних послуг. Відповідач не займається комерційною діяльністю і фінансується з бюджету територіальної громади, на даний час знаходиться в скрутному фінансовому становищі, що підтверджується експертним висновком про достовірність фінансового стану аудиторської фірми ТОВ “Консульт –Харків” від 23.11.2005 року, а також тим, що заборгованість підприємства за газ станом на 01.05.2006 р. становить –4 876 888,11 грн.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, часткову реструктуризацію боргу населенню, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір пені і стягнути з відповідача пеню в сумі 2 500 грн., та зменшити штраф в розмірі 7% і стягнути з відповідача штраф в сумі 1 000 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому позивачем правомірно нараховані інфляційні та 3% річних за весь час прострочення, зокрема: інфляційні втрати в розмірі - 121 442,42 грн. та 3% річних в розмірі – 34 477,03 грн. Проте, враховуючи, що позивачем при підрахунку інфляційних втрат була допущена арифметична помилка, суд бере за основу контр –розрахунок відповідача згідно якого інфляційні становлять 107 561,03 грн. Розрахунок відповідача відповідає матеріалам справи.
За таких обставин, вимоги позивача в частині інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 107 561,03 грн., а вимоги в частині 3% річних в сумі 34 477,03 грн. підлягають задоволенню повністю.
Що стосується клопотання відповідача заявленого у відзиві про відстрочку виконання рішення на підставі ст. 121 ГПК України на 1 рік, то господарський суд не знаходить підстав для його задоволення на час розгляду справи, оскільки зазначене клопотання повинно бути обґрунтоване та підтверджено певними засобами доказування. Крім того, відповідач не позбавлений права звернутися із заявою про відстрочку на стадії виконання рішення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладається держмито у справі –пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 8 284,11 грн. та згідно ст. 44 ГПК України на відповідача покладаються витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст. ст. 525, 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст. ст. 218, 230, 232, 233 ГК України, ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, п. 3 ст. 83, 82-84 ГПК України, -
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Васильківтепломережа” (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. 1 Травня, 18, код ЄДРПОУ 31916457) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) –682 873 (шістсот вісімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят три) грн. 26 коп. основного боргу, 2 500 (дві тисячі п’ятсот) грн. пені, 1 000 (одну тисячу) грн. штрафу, 107 561 (сто сім тисяч п’ятсот шістдесят одну) грн. 03 коп. інфляційних втрат, 34 477 (тридцять чотири тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 03 грн. –3% річних, 8 284 (вісім тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 11 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 13 987,96 грн. припинити.
4. В решті вимог відмовити.
Суддя Шевчук С.Р.