ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2017 р. Справа № 922/3931/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1А за довіреністю б/н від 04.11.2016 р.

ОСОБА_2 (директор)

відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 07.12.2016 р.

ОСОБА_4 за довіреністю № 1 від 23.01.2017 р.

розглянувши апеляційну скаргу ПП "Ельтан" (вх. № 3445Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2016 р. у справі № 922/3931/16

за позовом ТОВ "Млин", с. В. Проходи

до ПП "Ельтан", м. Харків

про розірвання договору, виселення та стягнення 30880,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2016 р. ТОВ "Млин" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПП "Ельтан" про розірвання договору майнового комплексу № 1 від 03.01.2016 року, виселення ПП «Ельтан» із займаного нежитлового приміщення – цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Шевченка, з поверненням приміщення належному власнику - ТОВ «Млин», та стягнення заборгованості в розмірі 58660,00 грн., з яких 49480,00 грн. заборгованості з компенсації земельного податку та податку на нерухоме майно та 9180,00 грн. заборгованості зі сплати неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 4.5 договору. Судові витрати позивач просив суд покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2016 р. (суддя Добреля Н.С.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПП "Ельтан" (61098, м. Харків, в`їзд ФесенківськийАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34755322) на користь ТОВ "Млин" (62331, Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 31734525) 21700,00 грн. заборгованість з компенсації земельного податку, 9180,00 грн. заборгованість зі сплати неустойки та 2756,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Вирішено виселити ПП "Ельтан" (61098, м. Харків, в`їзд ФесенківськийАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34755322) із нежитлового приміщення - цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, село Великі Проходи, вул. Шевченка, 1 та повернути його ТОВ "Млин" (62331, Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 31734525).

В частині позовних вимог про розірвання договору оренди майнового комплексу від 03.01.2016 року №1 в задоволенні позову відмовлено.

12.12.2016 року представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 42335), в якій зазначає, що відповідачем було частково сплачену суму заборгованості, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з компенсації податку на нерухоме майно у розмірі 21700,00 грн., 9180,00 грн. заборгованості зі сплати неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, розірвати договір від 03.01.2016 року та виселити ПП "Ельтан".

Відповідач подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та в цій частині прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що суд першої інстанції порушив принцип змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу, не надавши відповідачу часу скористуватись правом надіслати заперечення проти зміненого позову, в порядку визначеному в ст. 59 ГПК України, оскільки позовна вимога у первісному позову про виселення ПП «Ельтан» та розірвання спірного договору не заявлялись.

Крім того, про порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права свідчить те, що задовольняючи позов в частині стягнення з апелянта на користь позивача заборгованість з компенсації земельного податку в сумі 21700,0 грн., заборгованість зі сплати неустойки в розмірі 9180,0 грн., суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що в п. 5.3 договору сторони передбачили можливість зміни розміру орендної плати в разі зміни податку на землю та інших обов'язкових платежів орендодавця, пов'язаних з утриманням майнового комплексу. Наведене, на думку апелянта, свідчить про те, що сторони пов’язували розмір орендної плати з розміром податку на землю та податку на нерухомість, тобто ці платежі бралися в розрахунок орендної плати і компенсації не підлягали.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.01.2017 р.

Представником позивача 19.01.2017 р. надано за вх. № 584 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 30.01.2017 р.

Через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду 27.01.2017 року представник відповідача надав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просив зупинити провадження у справі до розгляду справи № 922/4236/16 за позовом ПП "Ельтан" до ТОВ "Млин" про визнання недійсним у певній частині договору № 1 оренди майнового комплексу від 03.01.2016 року.

Крім того, відповідач просив в даному клопотанні у разі якщо колегія суддів не встановить підстав для зупинення провадження у справі відкласти розгляд зазначеної справи до набрання законної сили рішення у справі № 922/4236/16 про визнання недійсним у певній частині договору № 1 оренди майнового комплексу від 03.01.2016 року.

Розглянувши клопотання відповідача в частині зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування поданого клопотання про зупинення провадження у справі, відповідач посилається на те, що в провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа 922/4236/16 за позовом ПП "Ельтан" до ТОВ "Млин" про визнання недійсним у певній частині договору № 1 оренди майнового комплексу від 03.01.2016 року, що свідчить про пов`язаність справи № 922/3931/16 та справи № 922/4236/16.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

В даному випадку чинним законодавством передбачено зупинення розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом тільки в разі неможливості розгляду даної справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Проте відповідачем не надано жодного доказу неможливості розгляду справи № 922/3931/16 до вирішення справи № 922/4236/16.

Так, у відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ознакою правомірного правочину є здатність до створення правових наслідків, що свідчить про відсутність будь-яких підстав, які унеможливлюють вирішення даного спору.

В свою чергу, відповідачем не доведено, яким чином з’ясування обставин в ході розгляду справи № 922/4236/16 унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у даній справі, виходячи з предмету та підстав позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину, передбаченої ст. 204 ЦК України.

Крім того, щодо посилань відповідача на оскарження саме п. 8.2 договору, який стосується дострокового розірвання договору з вимогою орендодавця, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши зазначене клопотання в частині зупинення, колегія суддів не вбачає будь-яких перешкод, а тим більше неможливості у самостійному встановленні суттєвих для даного спору обставин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача в частині зупинення провадження у справі № 922/3931/16 до вирішення справи № 922/4236/16.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи до набрання законної сили рішення у справі № 922/4236/16 про визнання недійсним у певній частині договору № 1 оренди майнового комплексу від 03.01.2016 року колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідачем надано копію резолютивної частини рішення господарського суду від 26.01.2017 р., у відповідності до якої позов задоволено повністю. Визнано недійсним у певній частині договір оренди майнового комплексу ТОВ «Млин» від 03.01.2016 р., укладеного між ТОВ «Млин» та ПП «Ельтан», а саме у пункті 8.2, в якому зазначається, що договір може бути розірвано дострокове: - за вимогою орендодавця, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору, з моменту укладання спірного договору.

У відповідності до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1-1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Як вбачається з вищезазначених положень ст. 77 ГПК України такої підстави для відкладення розгляду справи, як відкладення до вступу в законну силу рішення по іншій справі законом не передбачено.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що, оскільки на час розгляду даної справи рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2017 р. у справі № 922/4236/16 не вступило в законну силу, то воно не має преюдиціального значення для вирішення даної справи в порядку ст. 35 ГПК України та не створює правових наслідків.

Представником відповідача 30.01.2017 р. надано письмові пояснення в обгрунтування своїх вимог.

Представником позивача також 30.01.2017 р. надані письмові пояснення в обґрунтування своїх заперечень.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 03.01.2016 року між ТОВ "Млин (позивач, орендодавець) та ПП "Ельтан" (відповідач, орендар) було укладено договір № 1 оренди майнового комплексу.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є передача в оренду Орендарю цілісного майнового млинового комплексу, розміщеного за адресою: Харківська область, Дергачівський район, село Великі Проходи, вулиця Шевченка, 1.

Згідно з п. 1.3 договору склад майна цілісного майнового комплексу, який передається орендодавцем в оренду орендарю, визначено в специфікації - Додатку № 1 до даного договору і та є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 1.4 договору моментом передання млинового комплексу від орендодавця до орендаря вважається дата, якою сторони за договором оформили своїми підписами ОСОБА_1 приймання-передачі млинового комплексу в оренду.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2016 року на виконання п. 4.3 договору позивач надав відповідачу млиновий комплекс, що підтверджується ОСОБА_1 приймання-передачі, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками.

Протягом дії договору орендодавець і орендар щомісячно складали акти виконаних робіт, що підтверджують виконання позивачем зобов’язань перед відповідачем.

Згідно з п. 5.1 договору орендар сплачує орендну плату за користування млиновим комплексом у розмірі, порядку та строках, встановлених додатковими угодами до даного договору.

03 січня 2016 року між орендодавцем та орендатором було укладено додаткову до договору, відповідно до умов якої сторони погодили, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату за користування млиновим комплексом у розмірі 8000,00 грн. на місяць; також Орендар компенсує Орендодавцю податок на землю, податок нерухомість та інші витрати.

03 червня 2016 року між орендодавцем та орендарем було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до умов якої сторони погодили, що розмір орендної плати, яку сплачує орендар орендодавцю за користування млиновим комплексом, становить 11 475,00 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору орендар сплачує орендну плату за користування млиновим комплексом в наступному порядку - не пізніше 6-го числа наступного місяця шляхом перерахування оплати на розрахунковий рахунок орендодавця.

Частиною 2 ст. 632 ЦК України встановлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 5.3 договору сторони передбачили, що розмір орендної плати протягом строку дії договору може бути змінено в разі зміни суми податку на землю та інших обов`язкових платежів орендодавця, пов`язаних із утриманням млинового комплексу.

Протягом дії договору ПП “Ельтан” перераховувало на рахунок ТОВ “Млин” орендну плату у розмірі, встановленому Додатковими угодами №№ 1 -2 до Договору.

Компенсації податку на землю та податку на нерухомість до дати звернення позивача із претензією (04.10.2016 року) відповідач не перераховував.

Як зазначає позивач, відповідач порушив умови договору та не сплачував передбачені додатковою угодою № 1 платежі з компенсації витрат, понесених у зв’язку зі сплатою земельного податку та податку на нерухоме майно у передбаченому розмірі та у встановлений строк.

За розрахунком позивача заборгованість ПП “Ельтан” перед ТОВ “Млин” щодо компенсації витрат орендодавця зі сплати податку на землю, податку на нерухоме майно та компенсації інших витрат, станом на 07.11.2016 року становить 49 480,00 грн., що складається з податку на нерухоме майно - 27 780,00 грн.; земельний податок - 21 700,00 грн.

В цій частині колегія суддів зазначає, що всупереч запереченням представника відповідача, дії самого відповідача свідчать про визнання ним обов’язку по сплаті компенсації земельного податку та податку на нерухоме майно.

Так, 2016 р. відповідач на вимогу позивача здійснив часткове погашення у розмірі 31540,86 грн. шляхом перерахування грошових коштів, що підтверджується копією платіжного доручення № 1157 від 15.11.2016 р.

Таким чином, наведеними доказами та аналізом дій відповідача підтверджується як обов’язок сплати компенсації, так і визнання цього обов’язку відповідачем.

За таких умов колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про наявність підстав розірвання договору оренди з підстав невиконання відповідачем обов’язків за договором оренди, відповідно до приписів ст. 651 ЦК України.

Крім того, як вказує позивач, при укладенні договору сторони передбачили додаткові умови для розірвання договору, зокрема у відповідності до п. 8.2 договору він може бути розірваний достроково, при порушенні умов дійсного договору, а також на вимогу орендодавця з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору.

У відповідності до п. 3.11 договору, у випадку дострокового розірвання договору за підставами зазначеними в даному договорі, орендар зобов`язаний повернути млиновий комплекс орендодавцю протягом одного місяця з дня прийняття рішення про припинення виконання договору сторонами, в належному робочому стані, зазначеному п.п. 3.1.9 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2016 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 01 (вих. № 6 від 30.09.2016 року), відповідно до якої позивач вимагав сплатити заборгованість, яка виникла за договором та повідомив про дострокове розірвання договору на підставі п. 8.2 договору. Також на підставі п. 3.11 договору орендодавець вимагав від орендаря звільнити (повернути) орендовані приміщення до 31 жовтня 2016 року.

Враховуючи те, що відповідач порушив умови договору та діючого законодавства та, звільнив орендовані приміщення та не повернув їх позивачу, останнім на підставі п. 4.5 договору та ч. 2 ст. 785 ЦК України було нараховано відповідачу неустойку в розмірі подвійної орендної плати, яка за розрахунком позивача складає 9180,00 грн.

Вищезазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Невиконання обов’язку внесення платежів за договором є суттєвим порушенням умов цього договору и підставою його розірвання.

Тому колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав до розірвання договору.

Однак, даний договір вже є розірваним на день вирішення спору.

Так, самостійною підставою розірвання спірного договору є воля сторони, спрямована на дострокове розірвання договору.

У відповідності до п. 8.2 договору, договір може бути розірвано достроково за вимогою орендодавця з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору.

Також, в матеріалах справи наявні договори оренди майнового комплексу від 01.11.2013 року, від 03.01.2014 року та від 02.01.2015 року, що свідчить про те, що сторонами неодноразово укладалися договори оренди млинового комплексу на тих самих умовах.

Вищезазначені обставини свідчать про те, що на протязі трьох років сторони передбачали можливість одностороннього розірвання договору та матеріали справи не містять доказів будь-яких заперечень стосовно вказаного пункту договору.

У зв`язку з чим заперечення відповідача щодо неможливості розірвання спірного договору за вимогою позивача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи те, що претензію № 01 про дострокове розірвання договору позивачем було направлено на адресу відповідача 04.10.2016 року, то у відповідності до п. 8.2 договору спірний договір є розірваним з 04.11.2016 року, тобто через 30 днів після повідомлення відповідача про розірвання договору.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, приймаючи до уваги колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в частині розірвання договору оренди майнового комплексу № 1 від 03.01.2016 року, оскільки він вже є розірваним.

Щодо стягнення з відповідача 21700 грн. податку на нерухоме майно та земельного податку, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі п. 1 додаткової угоди № 1 від 03.01.2016 року було нараховано відповідачу до сплати податок на землю в розмірі 21700,00 грн.

Згідно пп. 266.2.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. У відповідності до пп. 266.10.1 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 (тридцятого) числа місяця, що наступає за звітним кварталом.

У відповідності до п.п 269.1.2 ПК України платниками земельного податку є землекористувачі.

Згідно п.п. 270.1.1 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

У відповідності до п. 287.4 ПК України податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Таким чином, на виконання вищезазначених вимог відповідачем у встановлені законодавством строки сплачувався податок на нерухоме майно та земельний податок, що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи вищенаведені обставини та порушення відповідачем умов договору та чинного законодавства щодо компенсації позивачу земельного податку, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості з компенсації земельного податку в розмірі 21700,00 грн. є обґрунтованою та такою що визнається відповідачем, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 9180,00 грн. неустойки, нарахованої позивачем на підставі п. 4.5 договору та ч. 2 ст. 785 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч.2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 року "Про деякі питання застосування законодавства про оренду (найм) майна", вбачається, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони передбачили дострокове розірвання договору на вимогу орендодавця (п. 8.2 договору).

На підставі вищезазначеного, позивачем було направлено відповідачу претензію № 1 від 04.10.2016 року про дострокове розірвання договору.

У відповідності до п. 3.11 договору, у випадку дострокового розірвання договору за підставами зазначеними в даному договорі, орендар зобов`язаний повернути млиновий комплекс орендодавцю протягом одного місяця з дня прийняття рішення про припинення виконання договору сторонами, в належному робочому стані, зазначеному п.п. 3.1.9 договору.

У зв`язку з чим, відповідач мав не пізніше 04.11.2016 року звільнити та повернути млиновий комплекс позивачу.

При цьому у відповідності до п. 4.3 договору, передача млинового комплексу позивачу та повернення млинового комплексу оформлюється двостороннім актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору, який підписується обома сторонами у тому ж складі, що й даний договір.

Як свідчать матеріали справи, сторонами не було підписано акту приймання-передачі млинового комплексу про повернення його позивачу.

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що відповідач не повернув позивачу млиновий комплекс, останній нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної орендної плати, яка складає 9180,00 грн. за період користування млиновим комплексом з 04.11.2016 року по 16.11.2016 року.

Приймаючи до уваги викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення неустойки в розмірі 9180,00 грн. доведена матеріалами справи, вірно нарахована та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про виселення ПП "Ельтан" із займаного нежитлового приміщення - цілісного майнового комплексу, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено, 04.11.2016 року договір від 03.01.2016 року припинив свою дію.

Також колегією суддів було встановлено, що у відповідності до п. 4.3 договору, передача млинового комплексу позивачу та повернення млинового комплексу оформлюється двостороннім актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору, який підписується обома сторонами у тому ж складі, що й даний договір.

Як свідчать матеріали справи, сторонами не було підписано акту приймання-передачі млинового комплексу про повернення його позивачу.

Враховуючи вищенаведені обставини, а саме порушення відповідачем умов договору та чинного законодавства щодо зайняття млинового комплексу після дострокового припинення дії договору, колегія суддів визнала позовні вимоги позивача щодо виселення ПП "Ельтан" із займаного нежитлового приміщення - цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, село Великі Проходи, вул. Шевченка, 1 та повернення приміщення ТОВ "Млин" обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заперечення відповідача фактично зводяться до того, що судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу, не надавши відповідачу часу скористуватись правом надіслати заперечення проти зміненого позову, в порядку визначеному в ст. 59 ГПК України, оскільки позовна вимога у первісному позову про виселення ПП «Ельтан» та розірвання спірного договору не заявлялись.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача позбавлені належної переконливості, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а саме, з позовної заяви, копія якої у відповідності до опису та поштової квитанції (арк. справи 8-9 т. 1) була направлена відповідачеві, п. 2, 3 прохальної частини позивач саме просив розірвати договір майнового комплексу № 1 від 03.01.2016 року та виселити ПП «Ельтан» із займаного нежитлового приміщення – цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Шевченка, з поверненням приміщення належному власнику - ТОВ «Млин»

В зв’язку з вищенаведеним, колегія суддів зазначає, що у відповідача було достатньо часу для надання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 59 ГПК України.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПП "Ельтан" на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2016 р. у справі № 922/3931/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2016 р. у справі № 922/3931/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.