АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а -2659/ 2006 Головуючий по 1 -й інстанції
Альошина Н.М. Суддя-доповідач:Дорош А.І. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І. Суддів: Обідіної О.І., Гасія Ю.В. при секретарі Рибак О.В. за участю
позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відповідача ОСОБА_4 представника відповідача ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 червня 2004 року
по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання права користування жилим приміщенням,
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І., -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 червня 2004 р. позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволені частково.
Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 в кімнатах 5-3 площею 14,2 кв.м., 6-6 площею 9,1 кв.м.
Зобов"язано МКП "Візит" укласти окремий договір найму на жилу площу 14,2 кв.м, 9,1 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 з ОСОБА_7, ОСОБА_2, БОСОБА_3.
Стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_2 на прибуток держави державне мито 8 грн. 50 коп. солідарно.
В решті позовних вимог відмовлено за недоведеністю.
В апеляційній скарзі, поданій 05.07.2004 p., відповідач ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, посилаючись на його незаконність, зокрема суд не взяв до уваги ті обставини, що квартира № 5 добудована нею за власні кошти за рішенням Миргородської міськради; кімната пл. 9,1 кв.м належить їй за рішенням Миргородського міського суду і вона в ній проживає; у кімнаті пл. 14,2 кв.м. повинен проживати її син, який прописаний у даній квартирі; рішення суду ухвалене з грубими порушеннями закону.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 303 ч.3 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов"язковою підставою для скасування рішення.
Згідно ст. 311 ч.1 п. 4 ЦПК України ріщення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов"язки осіб, які не брали участь у справі.
Як встановлено судом першої інстанції і це не заперечується сторонами, згідно рішення виконкому Миргородської міської Ради народних депутатів НОМЕР_1 від 22 січня 1986 року дозволено прописати на постійне проживання ОСОБА_6 в комунальну квартиру АДРЕСА_2 до матері ОСОБА_4 на жилу площу 23,2 кв.м, що складається із кімнат 5-3 пл. 14,2 кв.м, 5-6 пл. 9,1 кв.м (а.с.87 т. 1). У 1984 році ОСОБА_6 одружився з позивачем і остання, як член сім"ї основного квартиронаймача ОСОБА_9 та її сина ОСОБА_8, стала проживати і користуватися цією площею у відповідності зі ст. 64 ЖК України. ІНФОРМАЦІЯ_2 р. та ІНФОРМАЦІЯ_3 р. у подружжя ОСОБА_6 народилися сини ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які з часу народження проживають на спірній жилій площі. Іншого житла позивач немає. У 2000 р. сім"я ОСОБА_6 розпалася.
Як встановлено колегією суддів, відповідач ОСОБА_8 - син відповідача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р.. На даний час у спірній квартирі фактично проживають позивач та її сини, які досягли повноліття, а також відповідач ОСОБА_4
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що договір найму житлового приміщення може бути змінений шляхом укладення договору на ті кімнати, в які була вселена позивач як член сім'ї квартиронаймача.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного, всебічного та об"єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Зокрема, як встановлно колегією суддів, по даній справі не були притягнуті в якості третіх осіб Миргородська міська рада, яка є власником спірної квартири та за рішенням якої 29.08.2005р. НОМЕР_2 було затверджено акт від 22.03.2005 р. про закінчення і прийняття в експлуатацію добудови до будинку корисною площею 88,4 кв.м на ім"я ОСОБА_4, оскільки МПК "Візит" є лише її балансоутримувачем (а.с.24, 25 т.1), та ДКП "Миргород - техінвентаризатор".
Крім цього, при розгляді даної справи судом першої інстанції не будо достовірно з"ясовано на яку саме конкретно жилу площу була вселена позивач ОСОБА_7 після реєстрації шлюбу у 1984 p., яку саме жилу площу займають та нею користуються позивачі на час розгляду справи по суті, на яку саме жилу площу вони просять визнати за ними право користування. Як вбачається із змісту позовної заяви, позовні вимоги позивачів є неконкретними і цей недолік не був усунутий в судовому засіданні.
Як встановлено колегією суддів, місцевий суд не звернув увагу на те, що добудова кухні, санвузла наружним розміром 6,0 х 4,0 м та веранди розміром 2,0 х 3,0 м /рішення виконкому від 15.08.1984 p., 15.03.1989 p. ( а.с.113, 114 т.1)/ були дозволені квартиронаймачу ОСОБА_4 за власні кошти. Як вбачається із акту про закінчення і прийняття в експлуатацію індивідуального будинковолодіння від 22.03.2005 р. будівництво добудови було розпочато в 1984 р. і закінчено в 1989 р. Згідно технічного паспорту квартира № 5, крім жилих кімнат, має два окремих входа, дві кухні, два санвузла. Позивач ОСОБА_7. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 1984 р. по 2000 р. Місцевим судом не було перевірено за чиї саме кошти безпосередньо було проведено будівництво добудови, з якою метою було побудовано по суті дві квартири з окремими входами, які значаться як квартира № 5, чи не набула позивач ОСОБА_7. право власності на її частину.
Згідно ч. З ст. 64 ЖК України якщо особи, зазначені в частині другій статті /дружина наймача, їх діти і батьки/, перестали бути членами сім"ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов"язки, як найма і члени його сім"ї.
Згідно ч. 2 ст. 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім"ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім"ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім"ї, які проживають з ним, нее було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Згідно ч. 1, 2 ст. 104 ЖК України член сім"ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім"ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.
У разі відмовлення членів сім"ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавйця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
Ухвалюючи рішення про визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 права користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 в кімнатах 5-3 площею 14,2 кв.м., 6-6 площею 9,1 кв.м., суд першої інстанції порушив вимоги вищевказаних норм ЖК України.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що право позивачів на користування жилим приміщенням урегульовано житловим законодавством і не пов"язано з поняттям реєстрації цих осіб у спірному житлі.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що місцевим судом було допущено порушенння норм процесуального права, які є обов"язковою підставою скасування рішення суду, а також інші норми процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307 ч.1 п. 5, 311 ч.1 п.4, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовільнити.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17
червня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.