Справа № 347/1851/14-к 

Провадження № 11-кп/779/23/2017 

Категорія ч.2 ст.121 КК України 

Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  

Суддя-доповідач  ОСОБА_2  

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

 суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 

секретаря с/з ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

 обвинуваченого ОСОБА_7 , 

 захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 

 потерпілої ОСОБА_10 ,

 представника потерпілої ОСОБА_11 ,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами заступника прокурора Івано-Франківської області ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_13 та представника потерпілої ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 , на вирок Косівського районного суду від 25 жовтня 2016 року по кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі КК), - 

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_7 

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, з повною загальною середньою освітою, неодружений, ніде не працює, раніше не судимий, громадянин України, 

 

визнаний винуватим та засуджений за ч.2 ст. 121 КК на  8 (вісім) років позбавлення волі. 

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 залишено попередньо обраний  тримання під вартою. 

Строк відбування покарання постановлено рахувати з 17 год 10хв. 09 червня 2014 року.

Час перебування ОСОБА_7 під вартою з 09 червня 2014 року по день набрання вироком законної сили зараховано йому в строк покарання, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК, в розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі. 

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 2692, 92 грн. за проведення судових експертиз.

Цивільний позов ОСОБА_13 задовольнено. Стягнуто з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя с. Малий Рожин Косівського району Івано-Франківської області, в користь ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , жительки с. Малий Рожин Косівського району Івано-Франківської області, 38 000 грн. (тридцять вісім тисяч гривень) в рахунок відшкодування майнової шкоди, і 100 000 грн. (сто тисяч гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_10 задовольнено. Стягнуто з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя с. Малий Рожин Косівського району Івано-Франківської області, в користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , жительки с. Малий Рожин Косівського району Івано-Франківської області, 5 000 грн. (п`ять тисяч гривень) в рахунок відшкодування майнової шкоди, і 100 000 грн. (сто тисяч гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди.. Долю речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК). За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за те, що він вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Так, ОСОБА_7 проживав в с. Малий Рожин Косівського району Івано-Франківської області. Упродовж 2013-2014 років між ОСОБА_7 та його сусідом ОСОБА_14 виникали конфлікти та сварки, оскільки останній звинувачував ОСОБА_15 у тому, що обвинувачений за відсутності його сина ОСОБА_16 , ходить до його невістки ОСОБА_17 .

ОСОБА_7 протягом дня, 08 червня 2014 року, в магазині, що у с. Малий Рожин Косівського району Івано-Франківської області, розпивав спиртні напої. Близько 22 год. 30 хв. він пішов в сільський клуб на дискотеку.

Цього ж дня, близько 23 год. 00 хв. ОСОБА_7 , повертаючись з сільського клубу додому, проходив повз господарство ОСОБА_14 , що в с. Малий Рожин Косівського району Івано-Франківської області. У цей час, ОСОБА_14 вийшов на дорогу, де між ними та ОСОБА_7 розпочався конфлікт на ґрунті раніше виниклих неприязних стосунків, який переріс у бійку. Під час бійки ОСОБА_7 , будучи обурений поведінкою ОСОБА_14 , вирішив умисно заподіяти йому тілесні ушкодження.

ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, з метою виконання злочинного наміру, спрямованого на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_14 , з мотивів особистих неприязних стосунків, які склалися раніше, в процесі сварки, умисно наніс ОСОБА_14 удар ногою в живіт, від якого потерпілий впав на землю. Після чого ОСОБА_7 дерев`яною палицею став умисно наносити ОСОБА_14 удари по голові і грудній клітці.

В результаті своїх злочинних дій, ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_14 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 51 від 08 липня 2014 року, тілесні ушкодження: у вигляді закритої травми живота із крововиливами в жирову клітковину сонячного сплетіння, підшлункову залозу, брижу тонкої кишки, підшкірно-жирову клітковину передньої черевної стінки, яка ускладнилась рефлекторною зупинкою серця, закриту черепно-мозкову травму із забоєм речовини головного мозку, крововиливами в м`які тканини голови, перелому кісток і садна носа, що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і є небезпечними для життя в момент спричинення та перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті; закриту тупу травму грудної клітки із переломом 9-го ребра зліва, забій нижньої долі лівої легені, синці у ділянці грудної клітки, що мають ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості; забійну рану правої брови, синці та садна лобної, правої виличної та тім`яної ділянок, синці в ділянках лівої та правої брови, носа, повік правого ока, лівої вушної раковини і завушної ділянки, лівої та правої скроневих ділянок, поперекової ділянки, синця та крововиливи верхньої губи, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_14 було спричинено не менше 8-ми ударів твердим тупим предметом, яким могла бути дерев`яна палиця. Травма живота могла бути спричинена внаслідок одного удару твердим тупим предметом, яким могла бути як нога, так і рука людини. Після вчинення злочину, ОСОБА_7 з місця події скрився. У своїй апеляційній скарзі (далі АС) прокурор не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації, вважає вирок Косівського районного суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного обвинуваченому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. 

Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винним та призначити покарання за ч.2 ст.121 КК  10 років позбавлення волі. В поданій АС обвинувачений зазначає, що вирок Косівського районного суду щодо нього є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд при його постановленні допустив однобічність та неповноту судового слідства, при цьому висновки його не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеня тяжкості злочину та його особі. Просить змінити оскаржуваний вирок, та пом`якшити йому покарання. В АС потерпіла ОСОБА_13 та представник потерпілої ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 вказують, що вирок Косівського районного суду є незаконним з підстав невідповідності висновків суду, викладених у ньому, фактичним обставинам справи, неправильного застосування кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м`якості. Просять вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК та призначити покарання у межах санкції вказаної статті . Окрім цього просять дослідити такі докази:

- протокол огляду місця події, яким підтверджується, що місце вчинення злочину знаходиться біля дерев"яної огорожі, на якій відсутні дерев"яні штахети, якими ОСОБА_7 наносив удари ОСОБА_14 у ділянку голови та обличчя;

- показання обвинуваченого ОСОБА_7 , якими він не визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України;

- показання потерпілої ОСОБА_13 , якими підтверджується, що місце вчинення злочину знаходиться від їхнього житлового будинку на віддалі близько 50-ти метрів. Обвинувачений ОСОБА_7 мав умисел виключно на вбивство її чоловіка. Для реалізації цього злочинного наміру ОСОБА_7 зазделегідь розробив злочиний план. ОСОБА_7 усвідомлював, що розправитися із її чоловіком біля їхньої хати йому не вдасться, оскільки вона, невістка та сусіди неодмінно у це вмішаються. Тому він виманив її чоловіка з хати і, побачивши, що чоловік вийшов на двір лише у трусах та майці, наніс йому сильний удар в обличчя і зразу ж почав віддалятися, заманюючи чоловіка до того безлюдного місця, де він ОСОБА_18 уже заготовив дерев"яні штахети для розправи над чоловіком і саме в цьому місці йому ніхто та ніщо не могло завадити вбити чоловіка, що власне і сталося.

- виготволені фототаблиці місця події, якими підтверджується, що у дерев"яній огорожі біля самого місця вбивства ОСОБА_14 відсутні дві дерев"яні штахети, саме ті, якими наносив йому удари обвинувачений ОСОБА_7 і які було вилучено під час огляду місця події;

- речові докази - уламки дерев"яних палиць штахет, якими обвинувачений ОСОБА_7 наносив удари у ділянку голови та обличчя моєму чоловікові ОСОБА_14 і які було знайдено та вилучено під час огляду місця події;

- показання потерпілої ОСОБА_10 , з яких вбачається, що в момент вбивства її батька вона вдома не була, оскільки перебуває на заробітках за кордоном. Коли рідні повідомили про вбивство батька, то вона негайно повернулася додому і готувалася разом до його похорону. До неї підійшла рідна сестра обвинуваченого ОСОБА_7 і вибачалася за нього при цьому вона розповіла, що її рідний брат обвинувачений ОСОБА_7 напередодні трагедії отримав із Косівського районного суду повістку про виклик у суд і він, подумав, що то її батько подав на нього в суд, а тому за це її брат вирішив убити батька, однак, як згодом вияснилося, її батько взагалі не скаржився в суд на ОСОБА_7 , а викликали обвинуваченого судовою повісткою у суд через вчинене ним дрібне хуліганство щодо його рідної сестри, саме за заявою якої дільничним міліції було складено адмін.протокол на ОСОБА_7 та направлено в суд для притягнення його до адмін.відповідальності;

- показання свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 які розповіли суду, що, коли вони поралися у себе на городі, то до них із бензопилою в руках забіг дуже розгніваний ОСОБА_7 і сказав, що йде вбити та відрізати голову Мількови (сільська кличка вбитого мого чоловіка ОСОБА_14 ). Однак, шляхом умовляння їм, Луканюкам, вдалося того разу не допустити і відвернути вбивство людини;

- постанову Косівського районного суду від 13.06.2014 року у справі про адмін.правопорушення №347/1323/14-п щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя с.Малий Рожин Косівського району Івано-Франківської області, якою обвинуваченого визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП та накладено стягнення - 51 грн. штрафу. Стягнуто з ОСОБА_7 36 грн.54 коп. судового збору.

- розписку, з якої вбачається, що повістка на ім"я ОСОБА_7 про з"явлення до Косівського районного суду Івано-Франківської області на 08:00 13.06. 2014 року як правопорушника передана йому 04.06.2014 року;

- висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_14 № 72 від 12.06.2014 року, згідно якого у ОСОБА_14 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота із крововиливами в жирову клітковину сонячного сплетіння, підшлункову залозу, брижу тонкої кишки, підшкірно-жирову клітковину передньої черевної стінки, яка ускладнилась рефлекторною зупинкою серця, закритої черепно-мозкової травми із забоєм речовини головного мозку, крововиливами в м`які тканини голови, перелому кісток і садна носа, що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і є небезпечними для життя в момент спричинення та перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті (а.с. 154 матеріалів досудового розслідування Т.№ 1); - висновок додаткової судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_14 , яким встановлено, що у ділянку голови та обличчя потерпілого ОСОБА_14 було нанесено близько 5-6 ударів дерев"яним предметом; - висновок судової трасологічної експертизи цілого за частинами, згідно якого знайдені на місці події уламки дерев"яної палиці раніше становили дві штахети. Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав свою вину у скоєному, щиро розкаявся. Також зазначив, що жаліє з приводу скоєного ним злочину, оскільки потерпілий був його хрещеним батьком. Просить задоволлити його АС та пом`якшити йому покарання. Заслухавши доповідь судді ОСОБА_2 , пояснення прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала подану прокурором АС, частково підтримала подані АС потерпілої та представника потерпілої  адвоката ОСОБА_11 та заперечила доводи АС обвинуваченого, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_21 суворіше покарання; пояснення обвинуваченого та його захисників - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підтримали АС обвинуваченого та заперечили проти доводів АС прокурора, потерпілої та представника потерпілої  адвоката ОСОБА_11 ; пояснення потерпілої ОСОБА_10 та її представника  адвоката ОСОБА_11 , які підтримали подану АС адвокатом та потерпілої ОСОБА_13 , частково підтримали подану АС прокурора, заперечили проти доводів АС обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження, та додані документи під час апеляційного розгляду; обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів приходить до висновку, що вони не підлягають до задоволення, виходячи із наступного. Клопотання викладені в АС потерпілої ОСОБА_13 та представника потерпілої ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 про дослідження доказів, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки вказані докази були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах АС. Відповідно до ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення. Таких вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції в повній мірі дотримався. Згідно ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Покликання прокурора на м`якість призначеного ОСОБА_21 покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного обвинуваченому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, є необґрунтованим, виходячи із наступного. Стаття 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Пленум Верховного суду України у своїй Постанові № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», п. 2, роз`яснив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі  Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог в частині призначення обвинуваченому покарання дотримався. Призначене покарання є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин по справі у їх сукупності, відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_7 , є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а доводи апеляційної скарги прокурора в цій частин, є безпідставними та непереконливими. Так, призначаючи ОСОБА_21 покарання, суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК, відноситься до категорії тяжких злочинів. 

Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_7 , врахував також дані про його особу та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Також судом вірно взято до уваги обставини, що обтяжють покарання, а саме вчинення ОСОБА_7  кримінального правопорушення (злочину) в стані алкогольного сп`яніння.

Колегія суддів погоджується з встановленими даними про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , зокрема тим, що на обліку у наркологічному і психоневрологічному кабінетах Косівської райполіклініки не числиться, проживає з батьком та матір`ю, посередню характеристику за місцем проживання, нерухомого майна не має, транспортні засоби за ним не зареєстровані, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. 

Колегія суддів також відносить до обставин, які пом`якшують ОСОБА_7 , покарання, зокрема повне визнання ним своєї вини та щире каяття у вчиненому під час апеляційного розгляду справи. 

Враховуючи наведене, обставини, на які посилається прокурор в АС, як на підстави для призначення суворішого покарання, були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 .

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, встановивши вину ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі, тобто в межах визначених санкцією частини статті кримінального закону, та що це покарання відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та його індивідуалізації.

Покликання прокурора в АС про те, що суд першої інстанції у вироку безпідставно визнав щире каяття, оскільки обвинувачений під час досудового так і судового розгляду в суді першої інстанції вини не визнавав, не розкаявся у скоєному, і це стало передумовою необґрунтованого пом`якшення кримінально-правового становища, є необґрунтованим виходячи із наступного. 

Колегія суддів зазначає, що невизнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду в суді першої інстанції, є обраною ним позицією захисту. Обвинувачений вправі визнати вину та щиро покаятись у вчиненому на будь-якій стадії судового розгляду, і це законом не заборонено Тому реалізація стороною захисту своїх прав, передбачених ст. 42 КПК, є втіленням таких загальних засад кримінального провадження, як змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та диспозитивність. 

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. 

Зважаючи на викладене, покликання прокурора в АС на м`якість призначеного йому покарання, є безпідставними. Вирок щодо ОСОБА_7 колегія суддів визнає законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування та призначення більш суворого покарання, про що просить прокурор у своїй АС, немає.

Покликання ОСОБА_7  у своїй АС на те, що суд першої інстанції призначив йому надто суворе покарання, є необґрунтованим, виходячи із наступного.

Призначаючи ОСОБА_7  покарання, у виді 8 (вісім) років позбавлення волі, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК, врахував тяжкість інкримінованого йому злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного, зокрема те, що на обліку у наркологічному і психоневрологічному кабінетах Косівської райполіклініки не числиться, проживає з батьком та матір`ю, посередню характеристику за місцем проживання, нерухомого майна не має, транспортні засоби за ним не зареєстровані.

Окрім цього, покарання, призначене судом першої інстанції ОСОБА_7  апеляційний суд також вважає достатнім і справедливим.

Тому, підстав для застосування до ОСОБА_7 , ще більш м`якого покарання, апеляційний суд не вбачає.

Покликання в АС потерпілої ОСОБА_13 та представника потерпілої ОСОБА_10  адвоката ОСОБА_11 на незаконність вироку з підстав невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильного застосування кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м`якості, а також те, що суд першої інстанції неправильно кваліфікував його дії, оскільки обвинувачений, на їх думку, вчинив умисне вбивство з хуліганських мотивів, тобто кримінальне правопорушення передбачене п.7 ч.2 ст. 115 КК, є необґрунтованим виходячи із наступного.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: (при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю).

Таким чином, за встановлених судом першої інстанції обставин, дії ОСОБА_7 мали умисний, за винятком психічного ставлення до наслідків у вигляді смерті, які були необережними, активний характер, були протиправними, між цими діями та їх наслідками існував прямий причинний зв`язок, а саме наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_14 в результаті умисних ударів палицею по голові та грудях.

Згідно з висновком експерта № 51 від 08 липня 2014 року та додатками до нього (т.1 а.п.134-138, 148, 149, 150) смерть ОСОБА_14 настала від рефлекторної зупинки серця, яка розвинулась внаслідок закритої тупої травми живота із крововиливами в жирову клітковину сонячного сплетіння, підшлункову залозу. Враховуючи характер розвитку трупних ознак смерть настала в термін 6-12 годин до початку судово-медичної експертизи трупа в морзі..

Вищезазначені докази, переконливо свідчать, що смерть потерпілого наступила саме від нанесених ОСОБА_7 умисно ударів палицею в голову і груди потерпілого і немає підстав вважати, що дії засудженого слід кваліфікувати за іншою статтею КК.

З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції правильно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 при завданні ударів палицею по голові та грудях усвідомлював, що спричиняє тяжкі тілесні ушкодження, але не мав умислу на вбивство ОСОБА_14 , те що він зразу ж припинив завдавати тілесні ушкодження, а тому його дії суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 121 КК, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, з призначенням покарання в межах санкції вказаної статті.

За таких обставин, доводи АС потерпілої ОСОБА_13 і представника потерпілої ОСОБА_10  адвоката ОСОБА_11 , про те, що ОСОБА_7 вчинив умисне вбивство з хуліганських мотивів, є безпідставними, суперечливими і такими, що не ґрунтуються на вимогах ст. 337 КПК.

Окрім цього, відповідно до ч.4 ст.404 КПК, суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції. За таких обставин, АС прокурора, обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_13 та представника потерпілої ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 , не підлягають до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів, - 

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги заступника прокурора Івано-Франківської області ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_7 ., потерпілої ОСОБА_13 та представника потерпілої ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 залишити без задоволення, а вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_7  без зміни. 

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим  у цей же строк з часу отримання копії ухвали. 

Головуючий ОСОБА_2 

Судді ОСОБА_3 

 ОСОБА_4