УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2007 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого                           - Коротких О.А.

суддів                                      - Таран Т.С., Нагорного A.M.

за участю прокурора   - Чупринської Є.М.

захисника                                - ОСОБА_1

засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3, на вирок Таращанського районного суду Київської області від 31 жовтня 2006 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, судимий 25.06.2001 р. за ст.81 ч.3,44 КК України на 1 рік 6 міс. позбавлення волі; 3.11.2004 р. за ч.2 ст.296,75 КК України на 3 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки, -

засуджений за cm. 121 ч.І КК України на 6 років позбавлення волі; за cm. 121 ч.2 КК України на 9 років позбавлення волі. На підставі cm. 70 КК України шляхом, поглинення менш, суворого покарання більш, суворим визначено до відбуття 9 років позбавлення волі. На підставі cm. 71 КК України частково приєднано покарання за попереднім вироком в визначено до відбуття - 10 років позбавлення волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та житель АДРЕСА_2, українець, гр. України, з середньою освітою, не судимий, -

засуджений за cm. 121 ч.2 КК України з застосуванням cm. 69 КК України на 5 років позбавлення волі.

Вироком,   вирішено   також:   питання   щодо   цивільного   позову,   речових доказів та судових витрат по справі.

Справа № 11 - 82/2007                                    Головуючий    у     1-й     інстанції    -    Бабоїд    О.М.

Категорія: cm. 121 ч.2 КК                                     Доповідач                                      -     Таран Т.С.

2

ОСОБА_2 засуджено за те, що він 11.06.2006 р. біля 21 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за обставин встановлених судом і наведених у вироку спричинив тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4, як небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді закритої травми грудної клітки з чисельними переломами ребер зліва, крововиливів в ліву плевральну порожнину, закритої травми черевної порожнини з пошкодженням селезінки, крововиливів в черевну порожнину.

Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за те, що вони 11.06.2006 р. біля 23 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за обставин встановлених судом і наведених у вироку спричинили тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5 у вигляді крововиливів під оболонки, в тканину та шлуночки головного мозку, крововиливів в м'які покриви голови та обличчя, синців та саден на голові, обличчі, тулубі та кінцівках, від яких потерпілий помер.

На вирок суду подано апеляції засудженого ОСОБА_2 та захисника

ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3, в якій ОСОБА_2 просить

вирок   суду   щодо   нього   скасувати,   а   справу   направити   на   додаткове

розслідування, захисник Ходисько просить вирок суду щодо ОСОБА_3 також.

скасувати, а провадження по справі щодо нього закрити за відсутністю в

   його діях складу злочину, посилаючись при цьому на те, що вину засуджених у

   спричиненні   тяжких  тілесних ушкоджень   потерпілому  ОСОБА_5   не

   доведено, що суд не обґрунтовано послався у вироку на суперечливі показання

свідка ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_5 та не дав їм належної оцінки, не

врахував висновок судово-медичної експертизи про те, що після отриманих

тілесних ушкоджень потерпілий не міг самостійно пересуватись, і не міг

таким чином самостійно дійти  додому,   при огляді місця події не було

   виявлено   ніяких  слідів,   в   тому   числі  і  слідів   крові,   висновок  суду   про

   доведеність  вини засуджених зроблено  на припущеннях та суперечливих

   доказах.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_3, які повністю підтримали апеляції з зазначених у них доводів, прокурора, який вважає, що апеляції необхідно залишити без задоволення, а вирок суду без зміни, оскільки він є законним і обгрунтованим, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування.

Відповідно до п.12 ч.2 cm.370, п.1 ч.І cm.З74 КПК України, не затвердження обвинувального висновку прокурором є істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону, що у всякому разі є підставою для скасування вироку з поверненням справи на додаткове розслідування.

Як убачається з матеріалів справи, обвинувальний висновок по даній справі не затверджений прокурором (т.1, а.с. 143-161), тому вирок суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід скасувати, а справу повернути для додаткового розслідування.

При додатковому розслідуванні справи, крім того, необхідно провести ряд слідчих дій на виконання вимог ст.22 КПК України про те, що прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, виявляти як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинувачених, а також, обставини, що пом'якшують і обтяжують їх відповідальність.

3

Відповідно до ст.64 КПК України, при провадженні досудового слідства та розгляді справи в суді підлягають доказуванню:

· подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

· винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

· обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання.

Однак в ході досудового та судового слідства ці та інші вимоги кримінально-процесуального закону дотриманні не були, ряд обставин, з'ясування яких могло істотно вплинути на висновки слідства та суду, з достатньою повнотою дослідженні не були.

Підсудний ОСОБА_2 в ході досудового та судового слідства, а ОСОБА_3 - в ході судового слідства, своєї вини у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_5 не визнали, ОСОБА_3 при цьому послався на те, що показання на досудовому слідстві про його та ОСОБА_2 участь у побитті потерпілого він дав у зв'язку з застосуванням щодо нього незаконних методів слідства. Така заява підсудного для належної перевірки прокурору направлена не була, достовірних і незаперечних доказів на спростування таких показань ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по справі не здобуто і у вироку вони не наведені, більше того, докази по справі судом належним чином не проаналізовані і не оцінені, оскільки у вироку наведено зміст показань підсудних, свідків, найменування письмових доказів по справі, однак висновок суду про те, які обставини цими доказами підтверджуються чи спростовуються відсутній.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, ймовірним місцем нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5, встановленим досудовим слідством, є АДРЕСА_1 біля будинку гр.ОСОБА_7, а проживав потерпілий та був виявлений з тілесними ушкодженнями в будинку своєї матері по АДРЕСА_3, засуджені та захист стверджують, що відстань від місця події до місця виявлення потерпілого приблизно 2 км.

По справі не перевірено, якою фактично є відстань від ймовірного місця вчинення злочину до місця виявлення потерпілого і чи міг він з наявними у нього тілесними ушкодженнями самостійно здолати таку відстань.

Суд не дав належної оцінки п.5 висновку судово-медичної експертизи про те, що характер внутрішньочерепної травми дає змогу вважати, що після її отримання потерпілий мав би втратити свідомість і не міг самостійно рухатись (т.1 а.с. 137), і у вироку суду не наведено мотивів, чому суд не бере його до уваги. На підтвердження того, що потерпілий міг вчиняти активні дії після отримання тілесних ушкоджень і самостійно дійти додому, суд послався на пояснення експерта ОСОБА_8 та висновок експерта ОСОБА_9 про те, що бувають випадки коли у потерпілих відмічаються „світлі проміжки" і людина може здійснювати якісь дії. Однак, чи є такий стан теоретично можливим, яка доля вірогідності, що в такому стані міг перебувати потерпілий ОСОБА_5, судом з достатньою повнотою не перевірено, експерт ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що даних про такий стан у нього не має і тут же пояснив, що це могло мати місце. Тобто показання експерта ОСОБА_8 є суперечливими і ці суперечності судом не усунуті.

Не є обґрунтованими посилання суду у вироку на висновок експерта ОСОБА_9, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що судом призначалась додаткова чи повторна судово-медична експертиза і її проведення доручалось експерту ОСОБА_9, як і сам висновок. В протоколі судового засідання (т.2 а.с.262-звор.) зазначено, що ОСОБА_9 допитано як спеціаліста. За таких обставин суд не міг посилатись на його

4

показання, як на доказ Пол справі, оскільки спеціаліст не є відповідно до cm. 128-1, 270-1 КПК України самостійною процесуальною фігурою, а його висновок, згідно з ч.2 cm. 65 КПК України, не є джерелом доказів по справі. Тобто питання про те, чи міг потерпілий самостійно дійти до дому з врахуванням наявних у нього тілесних ушкоджень та відстані від місця вчинення злочину, з достатньою повнотою не з'ясовано, тому для його з'ясування по справі необхідно призначити додаткову судово-медичну експертизу.

При додатковому розслідування справи необхідно усунути неповноту, на яку вказано в мотивувальній частині ухвали, а також, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинувачених, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують їх відповідальність, а також., відповідно до cm.64 КПК України встановити подію злочину, тобто час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину, винність обвинувачених у вчиненні злочину і мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також, обставини, що характеризують особу обвинувачених, пом'якшують та обтяжують покарання, ретельно перевірити показання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про непричетність до вчинення злочину і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.365,366 КПК України, Апеляційний суд

ухвалив:

вирок Таращанського районного суду Київської області від 31 жовтня 2006 року    щодо ОСОБА_2    та    ОСОБА_3  - скасувати,   а  справу  направити  прокурору  Таращанського району для організації додаткового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити тримання під вартою в СІЗО №13 ДДПВП у м.Києві.

СУДДІ:

підпис                                 підпис                                    підпис

/Коротких О.А./                      /Таран Т.С./                         /Нагорний A.M./

Т.Таран

„з оригіналом згідно"     Суддя