Справа № 372/3303/16-ц

провадження № 2-189/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2017 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Мори О.М.,

при секретарі Василенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Обухові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та неустойки по аліментах,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість по сплаті аліментів та неустойки за прострочення сплати аліментів.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03 квітня 2014 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі по 700,00 гривень на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 19 березня 2014 року до досягнення дітьми повноліття та допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць. 28 квітня 2014 року в зазначеній вище справі було видано виконавчий лист та звернуто його до виконання. Проте, відповідач аліменти сплачує не належним чином, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, що станом на 30 вересня 2016 року становить 38 687,10 гривень, внаслідок чого, позивач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, що становить 11 826,00 гривень.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, проти позову не заперечив.

Суд вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03 квітня 2014 року стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі по 700,00 гривень на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 19 березня 2014 року до досягнення дітьми повноліття та допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

З довідки-розрахунку від 04 жовтня 2016 року виданої Обухівським міськрайонний ВДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 по виконавчому листу № 2-647/14 від 28 квітня 2014 року про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі по 700,00 гривень на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 19 березня 2014 року станом на 30 вересня 2016 року за період з 19 березня 2014 року по 30 вересня 2016 року становить 38687 гривень 10 копійок (а.с.10).

Відповідно до ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Відповідно до ст. 360-7 висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Верховним Судом України в постанові від 1 червня 2016 року у справі N 6-535цс16 висловлена наступна правова позиція. Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

З урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Враховуючи те, що дії державного виконавця з розрахунку заборгованості по сплаті аліментів не визнані протиправними, довідка-розрахунок заборгованості по аліментам не скасована у судовому порядку та сума заборгованості по сплаті аліментів в судовому засіданні не оспорювалась відповідачем, суд приходить висновку про можливість здійснити розрахунок розміру пені на підставі нарахованого державним виконавцем розміру аліментів, який підлягає сплаті відповідачем.

Разом з тим, суд не погоджується з розрахунками позивача за період прострочення з 01 березня 2014 року по 31 березня 2014 року, оскільки стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі по 700,00 гривень на кожну дитину, щомісячно суд визначив починаючи з 19 березня 2014 року, то пеня має бути нарахована починаючи з 19 березня 2014 року, а не з 01 березня 2014 року, а пеня за березень місяць 2014 року становить: 187,10 гривень (аліменти)*13(кількість днів прострочення)*0,01=24,31 гривень. З розрахунком пені наданим позивачем за період з 01.04.2014 року по 31.09.2016 року в сумі 11768,00 гривень суд погоджується.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

Таким чином загальна сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 19 березня 2014 року по 30 вересня 2016 року складає 11 792 (одинадцять тисяч сімсот дев'яносто дві) гривні 31 копійку та стягненню з відповідача підлягає саме в такій сумі, а позовні вимоги в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів частковому задоволенню.

Оскільки заборгованість по аліментам виникла при примусовому виконанні рішення про стягнення аліментів та повинна стягуватися державним виконавцем в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», наявність заборгованості не потребує ухвалення судом рішення про її стягнення.

Положеннями статті 194 СК України врегульований порядок стягнення аліментів за виконавчим листом та заборгованості за аліментами в примусовому порядку, яка виникла внаслідок невиконання рішення суду про стягнення аліментів.

Вимога позову про стягнення заборгованості вже нарахованих до стягнення аліментів фактично є вимогою про подвійне стягнення існуючої заборгованості.

Частина 4 ст. 195 СК України передбачає лише обчислення розміру заборгованості за аліментами судом, за наявності спору щодо розміру такої заборгованості, який в даній справі відсутній.

Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за аліментами в сумі 38 687,10 гривень задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати у відшкодування сплаченого нею судового збору у розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та неустойки по аліментах - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення по сплаті аліментів в розмірі 11 792 (одинадцять тисяч сімсот дев'яносто дві) гривні 31 копійку.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 551 гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області.

СуддяМора О. М.