Судове рішення #6204238
Справа № 22ц -1146/09 Головуючий у 1 інстанції Ковтуненко В

Справа № 22ц -1146/09                                                       Головуючий у 1 інстанції Ковтуненко В.В.

Категорія:  24                                                       Доповідач:     Мудренко Л.І.

 

 

 

 

 

     

   

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ __________________________________________________________

 

                       Р І Ш Е Н Н Я

                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

    30 вересня 2009 року                             м.Луцьк

 

    Колегія суддів судової палати  у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

 

    головуючого     -     судді  Мудренко Л.І.

    суддів                -     Веремчук Л.М., Здрилюк О.І.  

    при секретарі    -     Матюхіній О.Г.

 

з участю  представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом  приватного підприємця ОСОБА_3 до   ОСОБА_2 про стягнення  заборгованості за апеляційною скаргою відповідача  ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від  30 липня 2009 року,  

 

                                               в с т а н о в и л а :

 

27 лютого 2009 року  приватний підприємець ОСОБА_3 звернувся в суд з даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 18 жовтня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір надання послуг щодо виготовлення надмогильного пам'ятника згідно замовлення. Вартість виконання послуги складає 4500 грн. 18 жовтня 2008 року замовником було внесено завдаток в розмірі 2000 грн., про що зазначено в договорі. 21 листопада 2008 року пам'ятник, виготовлений згідно замовлення, був переданий у розпорядження замовника, без скарг і зауважень, розрахунок за виготовлення пам'ятника в сумі 2500 грн. не здійснювався, товарний чек не видавався. 6 лютого та 17 лютого 2009 року відповідачу були направлені листи-попередження замовнику щодо сплати заборгованості у розмірі 2500 грн., однак відповіді не отримано. Просив стягнути з відповідача 2500 грн. заборгованості та судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 30 липня 2009 року позов   задоволено.  Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2500 гривень заборгованості за послуги надані відповідно до умов договору про надання послуг №108 від 18 жовтня 2008 року, 50 гривень судового збору  та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 

 

                                                                                                2

 

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, покликаючись на порушення норм   процесуального права, просить скасувати рішення суду.

    Заслухавши пояснення відповідача,   яка апеляційну скаргу підтримала з наведених у ній підстав,  пояснення представника позивача ОСОБА_1, який апеляційну скаргу заперечив, перевіривши  законність  і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

    Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором.                                                                                                

Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що 18 жовтня 2008 року між приватним підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений у письмовій формі договір про надання послуг №108, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язувався виготовити пам'ятник згідно замовлення, а ОСОБА_2 зобов'язувалася розрахуватися за виконану роботу, вартість замовлення становить 4500 грн., при укладенні договору замовник сплачує 2000 грн., а решту оплачує при виконанні замовлення (а.с.4).

Встановлено і це не заперечується сторонами, що в день підписання договору відповідач ОСОБА_2 сплатила позивачу 2000 грн.  При цьому касовий чек про отримання коштів відповідачу не видавався.

Задовольняючи позов про стягнення  2500 грн. заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довела факту сплати нею приватному підприємцю ОСОБА_3 вказаної суми коштів.

Однак з таким висновком погодитись не можна.

Відповідно до ч.3 ст.10 та ч.ч.1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Заперечуючи проти позову, відповідач  ОСОБА_2 покликалася на те, що вона розрахувалася з позивачем в повному обсязі коли забирала пам'ятник. Чек при цьому не видавався.

Доводи відповідача про сплату нею коштів за  виготовлений пам'ятник, об'єктивно стверджуються показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які були присутні і бачили як відповідач передавала кошти менеджеру ОСОБА_3

Та обставина, що позивач передав пам'ятника відповідачу, а згідно умов договору замовник сплачує решту 2500 грн. при виконанні замовлення, також підтверджує, що кошти були сплачені в повному розмірі.

 Посилання позивача на невидачу ним касового чека як на доказ несплати відповідачем коштів за надану послугу, спростовується тим фактом, що невидача розрахункового документа після кожної завершеної і сплаченої операції з надання послуги є порушенням п.15 Правил побутового обслуговування населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року № 313, і це  визнано ОСОБА_3 по результатах перевірки скарги ОСОБА_2 щодо не усунення недоліків виготовленого пам'ятника, проведеної Волинським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів (а.с.33).

 

 

                                                                                                  3

 

Крім того, колегія суддів враховує ту обставину, що тривалий час позивач не звертався до відповідача з вимогами про повернення коштів, а лише після її звернення зі скаргою в управління у справах захисту прав споживачів.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Таким чином, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

 

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

 

                                             В И Р І Ш И Л А :

 

Апеляційну скаргу відповідача  ОСОБА_2  задовольнити.                        

Рішення Луцького міськрайонного суду від 30 липня 2009  року скасувати та ухвалити нове рішення.

 В позові приватного підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.

 

Головуючий         

         

Судді                    

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація