709/2662/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2017 року смт. Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Силікат-1» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена Нива 2013» про визнання недійсним договору оренди землі, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «Силікат-1» (далі - Позивач) звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1), ТОВ «Зелена Нива 2013» (далі - Відповідач-2) про визнання недійним договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, зазначалося, що 11 березня 2004 року між Позивачем та Відповідачем-1 укладено договір оренди земельної ділянки розміром 2,43 га, кадастровий номер НОМЕР_2 строком до

31 грудня 2013 року, який зареєстрований у Чорнобаївському районному відділі Черкаської філії Центру ДЗК у 2004 році. Однак, 3 червня 2013 року між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки, яка перебувала в оренді Позивача. Позивач вважав, що договір оренди землі, укладений між Відповідачем-1 і Відповідачем-2 (далі - спірний договір) є недійсним, оскільки його укладено до закінчення строку дії попереднього договору оренди, а дії Відповідача-1 створили перешкоди в реалізації переважного права Позивача на поновлення договору оренди землі. У зв'язку з цим Позивач просив визнати недійсним спірний договір оренди землі.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, в поданій до суду заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач-1 в судове засідання не з'явився.У поданих до суду письмових запереченнях останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог та розглядати справу за його відсутності.

Представник Відповідача-2 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій проти позову заперечив, справу просив розглядати за його відсутності. У наданих до суду запереченнях, посилаючись на правові висновки Верховного Суду України, вказував на те, що Позивач не скористався належним чином своїм переважним правом на продовження договору оренди землі, а з 26 лютого 2014 року Відповідач-2 є належним орендарем земельної ділянки. Крім цього, представник Відповідача-2 мотивував заперечення тим, що договір оренди землі, укладений між Позивачем і Відповідачем-1 у 2004 році є нікчемним, оскільки його реєстрація проведена не тим органом - районним відділом регіональної філії Центру ДЗК замість виконавчого комітету відповідної місцевої ради за місцем розташування орендованої земельної ділянки. Відтак право оренди Позивача, на думку Відповідача-2, є недійсним, а тому підстави для пред'явлення позову відсутні.

Виходячи з приписів ст. 76, ч. 2 ст. 158 ЦПК України, суд ухвалив слухати справу за відсутності учасників процесу.

Згідно з ч. 2 ст. 197 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що Відповідачу-1 згідно з державним актом на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,43 га, кадастровий номер НОМЕР_2.

11 березня 2004 року між Позивачем та Відповідачем-1 укладено договір оренди землі, за яким Відповідач-1. передав в оренду Позивачу вказану земельну ділянку на строк 10 років, з

11 березня 2004 року по 31 грудня 2013 року.

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 11 березня 2004 року Відповідач-1 передав Позивачу земельну ділянку за договором оренди землі.

Вищевказаний договір оренди землі пройшов державну реєстрацію у встановленому законодавством порядку та 1 квітня 2004 року зареєстрований за № 369 у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок районного відділу Черкаської регіональної філії Центру ДЗК.

Посилання Відповідача-2 на те, що реєстрація договору оренди землі, укладеного між Позивачем і Відповідачем-1 проведена не тим органом - районним відділом регіональної філії Центру ДЗК замість виконавчого комітету відповідної місцевої ради, суд до уваги не приймає, оскільки, як і зазначає Відповідач-2, державна реєстрація договорів оренди землі у

2004 році регулювалася Порядком державної реєстрації договір оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 2073 від 25 грудня 1998 року. Відповідачем-2 також вірно зазначено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Водночас Відповідач-2 не звернув увагу на те, що згідно з п. 4 Порядку державної реєстрації договорів оренди забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів, тобто реєстрація договору оренди, укладеного у 2004 році між Позивачем та Відповідачем-1. була проведена відповідно до вимог чинного (на момент реєстрації) законодавства та належним органом.

Судом також встановлено (і це не оспорюється сторонами), що у період дії договору оренди землі, укладеного між Позивачем та Відповідачем-1, а саме 3 червня 2013 року , Відповідач-1 уклав договір оренди цієї ж земельної ділянки з Відповідачем-2, який був зареєстрований

26 лютого 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються нормам Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Закону України «Про оренду землі» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Частиною 2 цієї статті Кодексу встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 ЗК України).

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 124, ст. 125 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про оренду землі» спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

За положеннями ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від

15 квітня 2015 року у справі № 6-55цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого

ст. 33 Закону України «Про оренду землі», на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, він є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу.

Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, а власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання правочину (угоди) недійсним (ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Як було встановлено судом, між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 був укладений спірний договір під час дії договору оренди цієї ж земельної ділянки, укладеного між Позивачем і Відповідачем-1, а відтак були порушені права Позивача на володіння та користування землею на умовах договору оренди, переважне право на поновлення договору оренди на новий строк.

Позивач не є стороною спірного договору, укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2. Проте Позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

За таких обставин суд вважає, що спірний договір, укладений між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, порушує права Позивача, а тому наявні підстави для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд дійшов висновку, що Позивач довів обставини, які є підставою для задоволення позовних вимог про визнання недійсним спірного договору, оскільки його укладено до закінчення дії договору оренди землі між Позивачем та Відповідачем-1, при цьому одна й та ж сама земельна ділянка не може бути об'єктом оренди двох договорів оренди землі, укладених з різними орендарями. Укладення спірного договору створило Позивачу перешкоди в реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі. Відповідач-1. до закінчення строку дії договору оренди землі здійснила своє волевиявлення щодо подальшого розпорядження належною їй земельною ділянкою, чим порушила права Позивача, оскільки останній мав переважне право на поновлення договору оренди землі і це порушене право підлягає захисту шляхом визнання недійсним спірного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За таких обставин Позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати, а саме судовий збір, що становить 1378,00 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 копійок) гривень, солідарно з відповідачів.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,43 га, кадастровий номер НОМЕР_2, укладений 3 червня 2013 року між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зелена Нива 2013» (код ЄДРПОУ 36782651).

Стягнути з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена Нива 2013» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Силікат-1» (код ЄДРПОУ 30769263) судові витрати по оплаті судового збору по 689,00 (шістсот вісімдесят дев'ять гривень 00 копійок) гривень з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Черкаської області через Чорнобаївський районний суд Черкаської області.

Суддя В.В. Чубай