РІШЕННЯ

   Іменем України

Вступна та резолютивна частини

04 вересня 2009 року                                                                              м. Чернігів

                      АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у складі:

головуючого - судді:   Литвиненко І.В.

суддів:                           Шарапової О.Л., Заболотного В.М.

при секретарі:             Штупун О.М.

за участю:     ОСОБА_1., ОСОБА_2.,ОСОБА_3., ОСОБА_4.             

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_1   на рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 22 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про повернення боргу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст.ст. 209, 218 ЦПК України  складання  повного судового  рішення відкладається до  09 вересня 2009 року

В лютому 2009 року ОСОБА_2звернулась з позовом про стягнення зОСОБА_3. на її користь на повернення боргу в сумі 3500 грн. і 1000 морального відшкодування, посилаючись на те, що вона, без письмового оформлення, у присутності свідків надала у борг ОСОБА_1вказану грошову суму без зазначення строку повернення позики.

Ухвалою Куликівського районного суду від 02.04.2009 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_1. та ОСОБА_4.

Рішенням Куликівського районного суду від 22.05.2009 року позовні вимоги ОСОБА_2. задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_1. на користь позивачки 3500 грн. в рахунок повернення витрат за відшкодування шкоди та 81 грн. судових витрат, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. про моральне відшкодування  та доОСОБА_3., ОСОБА_4. про стягнення боргу - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду через неправильне застосування норм матеріального права і відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що  між ним та ОСОБА_2. ніяких договірних відносин не було,  суду не надано ні письмового  договору позики, ні розписки і викладені у позовній заяві обставини не відповідають дійсності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

    Судом першої інстанції встановлено, що вироком Куликівського районного суду від 06.02.2009 року сина позивачки ОСОБА_5. та сина відповідачаОСОБА_3. - ОСОБА_1. було визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч.2 ст.289 КК України.

З вищевказаного вироку вбачається, що збитки, завдані потерпілим ОСОБА_6. та ОСОБА_4. відшкодовані винними особами в повному обсязі.

ОСОБА_2., пославшись на ст.ст.1046, 1047, 1049, 1166, 1167 ЦК України, просила стягнути зОСОБА_3. на свою користь 3500 грн, вважаючи їх його боргом перед нею, оскільки вона сплатила ОСОБА_4. 7000 грн на відшкодування шкоди, завданої злочином її сином та синомОСОБА_3.

Суд першої інстанції погодився з підставами заявленого позову, але, зважаючи що син ОСОБА_3. є повнолітньою особою, визнаний вироком суду винним у скоєні злочину, за який вже відшкодована шкода позивачкою, то вирішив стягнути вказану суму на відшкодування збитків ОСОБА_2. з сина - ОСОБА_1  

Проте, даний висновок суду суперечить матеріалам справи, прийнятий з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, рішення суду не можна визнати законним.

Так, з позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2вважає 3500 грн боргом, який їй повинен повернути відповідач. До правовідносин, які регулюють договір позики,  застосовуються ст.ст.1046-1053 ЦК України, відповідно до яких укладення договору позики відбувається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і, у разі відсутності письмового договору, рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків.

ОСОБА_2не надала письмових доказів на підтвердження існування договору позики з ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_4., а тому у суду першої інстанції не було підстав посилатися на пояснення свідків про існування договору позики як на доказ, що дає підстави для задоволення позову.

      Посилання позивача як на підставу задоволення позову на ст.ст. 1166, 1167 ЦК України і  рішення суду першої інстанції про стягнення грошей „в рахунок  повернення витрат за відшкодування шкоди” не може вважатись обґрунтованим, оскільки ст.ст.1166, 1167 ЦК України передбачають  відшкодування майнової та моральної шкоди винною особою.

    В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження винних дій ОСОБА_1.,ОСОБА_3., ОСОБА_4. відносно ОСОБА_2.

    Право особи, яка відшкодувала шкоду, завдану спільними діями, на зворотну вимогу  регулюється  іншими нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ці обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ст.11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення у справі, воно підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ч. 1 ст. 1047, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 303,  307, 309 ч.1 п.4, ст.ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

   Рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 22 травня 2009 року скасувати.

   В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про повернення боргу та відшкодування моральної шкоди   відмовити.

  Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, і може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:                                                Судді: