Судове рішення #62063
1

1

Справа №11а-499 2006 р.

Головуючий у 1  інстанції -

Миколайчук В.Л.

Доповідач - Слісарчук Я.А.

 

 

 

УХВАЛА

Іменем України

" 4 " липня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

Головуючої суддів

з участю прокурора, потерпілих

засудженого адвоката

Мельничук Н.М.

Михайловського В.І. Слісарчука Я. А.

Воронухи Д.С. ОСОБА_3 ОСОБА_2ОСОБА_1 ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2 на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2006 року, яким

ОСОБА_1, 11 квітня 1981 року народження, уродженця м. Коростишів Житомирської  області  несудимого,

засуджено за ст.286 ч.І КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 1500 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки.

Запобіжний захід, щодо засудженого залишений попередній підписка про невиїзд.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь:

-потерпілої ОСОБА_3 678,65 гривень матеріальної шкоди та 6000 гривень моральної шкоди;

 

2

-потерпілого ОСОБА_2 1000 гривень моральної шкоди.

Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 13091 гривню завданої матеріальної шкоди за пошкодження автомобіля та 300 гривень за оплату товарознавчої експертизи і 3 гривні 12 копійок на оплату виклику засудженого для участі в експертизі, за безпідставністю заявлених позовних вимог.

Відмовлено в задоволені позову прокурору Коростишівського району про стягнення 142 6 гривень 8 6 копійок на стаціонарне лікування потерпілих за необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Як визнав суд, 13 серпня 2005 року біля 17 години на перехресті вулиць Шевченка-Більшовицька в м. Коростишеві ОСОБА_1, за дорученням керуючи автомобілем ВАЗ 2106 не дотримався п.п. 1.5, 2.3 „б", 1.2.,11.4, 12.1 Правил дорожнього руху України, не справився з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем ВАЗ 2108 під керуванням ОСОБА_3

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 І ОСОБА_2 отримали легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, а малолітня ОСОБА_4 - середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вирок просять скасувати, призначити засудженому більш суворе покарання ніж призначив суд першої інстанції та стягнути із засудженого на користь ОСОБА_3 13091 гривню матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль, 303,12 гривень судових витрат та збільшити розмір відшкодування моральної шкоди.Вказують на те, що призначене покарання є надмірно м'яким і таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі засудженого та наслідкам, які настали від злочинних дій ОСОБА_1 та зазначають, що суд безпідставно відмовив у задоволенні їх позову про стягнення із засудженого на її користь матеріальної шкоди, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди, є незначним і не відповідає  тим душевним стражданням, які вони понесли.

Заслухавши доповідь судді, потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про задоволення їх апеляції, засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_5 та прокурора, які вважали, що вирок суду є законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину за який він засуджений, ґрунтується на зібраних у справі і перевірених в судовому засіданні доказах,  оцінених в

 

з

сукупності.

Дії ОСОБА_1 за ст. 28 6 ч.І КК України кваліфіковані правильно.

Що стосується покарання то воно відповідає вимогам ст.65 КК України.

Суд врахував, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, вчинив злочин невеликої тяжкості з необережності, під час дорожньо-транспортної пригоди сам істотно постраждав і має захворювання. Після проголошення вироку засуджений частково відшкодував потерпілим заподіяну шкоду.Суд призначив йому покарання, передбачене санкцією ст.28 6 ч.І КК України у вигляді штрафу.

Призначене покарання відповідає ступені тяжкості злочину та особі засудженого, воно за своїм видом не є явно несправедливим внаслідок його м'якості, про що наголошують в своїх апеляціях потерпілі.

Не можна погодитись з доводами потерпілих про безпідставне залишення судом без задоволення їх позовних вимог в частині стягнення 13091 гривні матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль, 300 гривень за оплату товарознавчої експертизи та 3,12 гривень на оплату виклику ОСОБА_1 для участі в проведення експертизи.

Матеріали справи свідчать, що потерпіла ОСОБА_3 не є особою, якій завдано майнову шкоду в результаті дорожньо-транспортної пригоди, оскільки автомобіль ВАЗ 2108, державний номерний знак НОМЕР_1, який був пошкоджений внаслідок ДТП належить на праві власності ОСОБА_2, яка самостійно має право звернутися до суду з позовом в порядку цивільного судочинства про відшкодування заподіяної шкоди. Рішення суду про відмову в позові в цій частині, на думку колегії суддів, є правильним.

Також суд обгрунтовано відмовив в задоволенні позову ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про стягнення понесених витрат за оплату експертизи та виклику засудженого для проведення в ній участі.

Відповідно до положень ст.ст. 91-93 КПК України вказані витрати відносяться до судових витрат і виплата їх провадиться за рахунок держави з коштів органів дізнання досудового слідства і суду.Крім цього, як видно з матеріалів справи кошти за проведення експертизи сплачувала особа, яка не є потерпілою та цивільним позивачем по даній справі.

Що стосується питання про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 в розмірі 6000 гривень та на користь ОСОБА_2 - 1000 гривень, то суд врахував положення ст.23 ЦК України про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається в

 

4

залежності від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілих та позбавлення їх можливості їх реалізації. При цьому суд виходив з засад розумності та справедливості.

Підстав для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, як про це зазначають в своїх апеляціях потерпілі, колегія суддів не знаходить.

На   підставі   вищенаведеного,   керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляції потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Коростишівського районного Житомирської області від 19 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація