Справа №22ас/2323                                          Головуючий у суді 1 інст.:Діброва О.В.

Категорія 26                                                     Доповідач у суді II інст.:Товянська О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем   України

27 червня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого : судді Франовської К.С.

суддів : Широкової Л.В., Товянської О.В. при секретарі: Чичирко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністра­тивну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціоне­рного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Квар-цит»(далі ВАТ «Овруцький ГЗК«Кварцит»), Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомир­ської області про стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»

за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту на­селення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області

на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 04 травня 2006 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернуся до суду із зазначеним позовом. Просив стягнути з від­повідачів заборгованість за остання три роки, в т.ч. і за 2006р., по виплатах, пе­редбачених ст.39 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначав, що за згаданим Законом має право на одержання щомісячної доплати в розмірі двох мінімальних зарплат, які у встановленому Законом розмірі не виплачувались.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 04 тра­вня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Овруцький ГЗК «Квар­цит» на користь ОСОБА_1 16816грн. вказаних коштів. Зобов'язано ВАТ «Овру­цький ГЗК «Кварцит» донарахувати ОСОБА_1 недоплачені йому кошти, перед­бачені ст.39 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які пост­раждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в загальній сумі 16816грн. Зо­бов'язано Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області прийняти для перерахування на рахунок ВАТ «Овруцький ГЗК «Кварцит» платіжні документи для виплати ОСОБА_1 вказаних коштів.

У поданій апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту на­селення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про­сить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Всі виплати, передбачені Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи» повинні виплачуватись у розмірах, визначених Постановою Ка­бінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні ви­плати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кра­тному відношенні до мінімальної зарплати. Апелянт також вказує на відсутність коштів для виплат у розмірах, понад встановлені названою постановою.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова - част­ковому скасуванню з прийняттям постанови про відмову у позові з таких підстав.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держа­ви на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків ви­значають виключно законом про Державний бюджет України.

Згідно із статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в порядку в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті Укра­їни на відповідні бюджетні програми.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що громадянам, які по-

1

страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачуються щомісячні випла­ти на потерпілу дитину, допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва, компенсації за роботу на території радіоактивного забру­днення, за шкоду, заподіяну здоров»ю та щорічну допомогу на оздоровлення, до­помоги, розміри яких залежать від встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Суд встановив, що позивач постійно проживає та працює на радіоактив­но забрудненій території і відповідно до ст.37 Закону має право на щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування міс­цевого виробництва у розмірі 40% від мінімальної зарплати. На підставі ст.39 За­кону як особа, що проживає та працює на території радіоактивного забруднення -право на доплату в розмірі двох мінімальних зарплат.

Відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катас­трофи», позивач за останні три роки отримував виплати у відповідності із встано­вленим Постановою КМ України від 20 червня 2000 року №987 Порядком викори­стання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобиль­ської катастрофи та соціального захисту населення, в межах видаткової частини бюджету на кожен рік.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність заборгованості держави перед позивачем по виплаті допомоги та доплати у вказаних у рішенні розмірах, оскільки згідно зі ст. 62 Закону «Про ста­тус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у поряд­ку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної вико­навчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпо­рядкованості та форм власності.

За таких обставин, коли судом першої інстанції не застосовано матеріаль­ний закон, який підлягав застосуванню, постанова підлягає скасуванню з відмо­вою у позові.

Суд встановив, що позивач одержував виплати у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України.

Аналізуючи наведені норми законодавства, що регулюють спірні право­відносини, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстав для задо­волення позову немає.

У зв'язку з цим Апеляційний суд скасовує постанову суду першої інстанції' в частині стягнення вказаних коштів за 2002-2005р.р. і постановляє про відмову у позові у повному обсязі.

Керуючись ст. 196,198,199,202,205,207 КАС України, Апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області задово­льнити частково. Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 04 травня 2006 року скасувати і постановити про відмову ОСОБА_1 у позові до відкритого акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит», Управління праці та соціаль­ного захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Жито­мирської області про стягнення невиплачених коштів за 2002-2005 роки за без­підставністю. В решті - залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рі­шенням Апеляційного суду.

Головуючий:                                                    Судді: