Справа №22ас/2318                                             Головуючий у суді 1 івст.:Ковдратюк В.І.

Категорія 26                                                       Доповідач у суді 11 інст.:Товянська О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем   України

27 червня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі :

головуючого : судді Франовської К.С. суддів : Широкової Л.В. Товянської О.В. при секретарі : Чичнрко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адмі­ністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Об­ласного центру з нарахування та виплати пенсій та допомоги Голо­вного управління праці та соціального захисту населення Житомир­ської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціаль­ного захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Ов­руцькому районі Житомирської області, Головного управління Пен­сійного фонду України в Житомирській області про стягнення кош­тів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»

за апеляційною скаргою Обласного центру з нарахування та ви­плати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації

на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 09 грудня 2005 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Просив стягнути з відповідачів заборгованість за остання три роки по виплатах, передбаче­них ст.ст. 37,39,51 Закону України « Про статус і соціальний захист грома­дян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

Зазначав, що за згаданим Законом має право на одержання щомі­сячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування - 40% від мінімальної зарплати, відповідно до ст.39 Закону на доплату у розмірі однієї мінімальної зарплати та виплати у розмірі 25% мі­німальної пенсії за віком (ст.51 Закону), що у встановленому Законом розмірі не виплачувались.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 09 грудня 2005 року позов задоволено частково. Стягнуто з Облас­ного центру з нарахування та виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 2914грн. З Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Жито­мирської області стягнуто на користь ОСОБА_1 15383грн. У по­зові до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі обласний центр з нарахування і ви­плати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захис-

1

ту населення Житомирської обласної державної адміністрації просить рі­шення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Всі виплати, передбачені За­коном «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслі­док Чорнобильської катастрофи» повинні виплачуватись у розмірах, визна­чених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 ро­ку «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи», а не в кратному відношенні до мінімальної зарпла­ти. Апелянт також вказує на відсутність коштів для виплат у розмірах, по­над встановлені названою постановою.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення - частковому скасуванню з прийняттям постанови про відмову у позові з таких підстав.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначають виключно законом про Державний бюджет України.

Згідно із статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на дер­жавні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціа­льного захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катас­трофи, здійснюються в порядку в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті України на відповідні бюджетні програми.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що грома­дянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачу­ються щомісячні виплати на потерпілу дитину, допомоги у зв'язку з обме­женням споживання продуктів місцевого виробництва, компенсації за ро­боту на території радіоактивного забруднення, за шкоду, заподіяну здо­ровлю та щорічну допомогу на оздоровлення, допомоги, розміри яких зале­жать від встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Суд встановив, що позивач постійно проживає на радіоактивно за­брудненій території і відповідно до ст. 37 Закону має право на щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчу­вання місцевого виробництва у розмірі 40% від мінімальної зарплати. На підставі ст.39 Закону як непрацюючий пенсіонер, що проживає на терито­рії радіоактивного забруднення - право на доплату в розмірі однієї мініма­льної зарплати, згідно зі ст.51 Закону - додаткову пенсію.

Відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи», позивач за останні три роки отримував виплати у відповідності із встановленим Постановою КМ України від 20 червня 2000 року №987 Порядком використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захис­ту населення, в межах видаткової частини бюджету на кожен рік.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої ін­станції про наявність заборгованості держави перед позивачем по виплаті допомоги та доплати у вказаних у рішенні розмірах, оскільки згідно зі ст. 62 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

2

За таких обставин, коли судом першої інстанції не застосовано ма­теріальний закон, який підлягав застосуванню, рішення підлягає частко­вому скасуванню з ухваленням нового.

Суд встановив, що позивач одержував виплати у розмірах, встанов­лених постановою Кабінету Міністрів України.

Аналізуючи наведені норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що під­став для задоволення позову немає.

У зв'язку з цим Апеляційний суд частково скасовує рішення суду першої інстанції і постановляє про відмову у позову.

Керуючись ст. 196,198,199,202,205,207 КАС України, Апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити Обласного центру з нарахування та виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціа­льного захисту населення Житомирської обласної державної адмініс­трації.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 0 9 грудня 2005 року скасувати частково і постановити про відмову ОСОБА_1 у позові до Обласного центру з нараху­вання та виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про стягнення невиплачених коштів за безпідставністю. В решті рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адмініст­ративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили постановою Апеляційного суду.

Головуючий :                                     Судді:

З