Справа №22ас/2246                                               Головуючий у суді 1 інст.:Ваховськвй В.Л.

Категорія 26                                                         Доповідач у суді II інст.:Товянська О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем   України

27 червня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі : головуючого : судді Франовської К.С.

суддів : Широкової Л.В., Товякської О.В.

при секретарі: Чичирко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністра­тивну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підпри­ємства «Овруцьке лісове господарство», Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомир­ської області про стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»

за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту на­селення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області   від 10 квітня 2006 року, -

ВСТАНОВИВ: Позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом. Просила стягнути на її користь з відповідачів заборгованість за остання три роки, в т.ч. і за 2006р., по виплатах, передбачених ст.ст.37,39 Закону України « Про статус і соціальний за­хист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зазначала, що згідно Закону має право на одержання щомісячних доплат в розмірі : 30% від мінімальної зарплати і двох мінімальних зарплат, які у встано­вленому Законом розмірі не виплачувались.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 10 кві­тня 2006 року позов задоволено частково. Зобов'язано Державне підприємство «Овруцьке лісове господарство» донарахувати ОСОБА_1 недоплачені їй кошти, передбачені ст.37,39 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в загальній сумі 18425,72грн. та надати відповідні платіжні документи в Управління праці та со­ціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Жито­мирської області. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області прийняти від Державного підприємства «Овруцьке лісове господарство» платіжні документи для виплати ОСОБА_1 вказаних коштів. У задоволенні позову про стягнення вка­заних коштів за 2006 рік відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту на­селення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про­сить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Всі виплати, передбачені Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи» повинні виплачуватись у розмірах, визначених Постановою Ка­бінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні ви­плати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кра­тному відношенні до мінімальної зарплати. Апелянт також вказує на відсутність коштів для виплат у розмірах, понад встановлені названою постановою.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова - част­ковому скасуванню з відмовою у позові повністю з таких підстав.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держа­ви на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків ви­значають виключно законом про Державний бюджет України.

Згідно із статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в

1

порядку в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті Укра­їни на відповідні бюджетні програми.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що громадянам, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачуються щомісячні випла­ти на потерпілу дитину, допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва, компенсації за роботу на території радіоактивного забру­днення, за шкоду, заподіяну здоров»ю та щорічну допомогу на оздоровлення, до­помоги, розміри яких залежать від встановленого розміру мінімальної зарплати.

Суд встановив, що позивачка постійно проживає та працює на радіоак­тивно забрудненій території і згідно зі ст.ст.37,39 Закону як особа, що проживає та працює на території радіоактивного забруднення - право на щомісячні доплати в розмірі : 40% від мінімальної зарплати і двох мінімальних зарплат.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи», позивачка за останні три роки отримувала виплати у від­повідності із встановленим Постановою КМ України від 20 червня 2000р. №987 Порядком використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації на­слідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, в межах ви­даткової частини бюджету на кожен рік.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність заборгованості держави перед позивачкою по виплаті допомоги та доплати у вказаних у рішенні розмірах, оскільки згідно зі ст. 62 Закону «Про ста­тус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у поряд­ку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної вико­навчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпо­рядкованості та форм власності.

За таких обставин, коли судом першої інстанції не застосовано матеріаль­ний закон, який підлягав застосуванню, постанова підлягає частковому скасуван­ню з відмовою у позові.

Суд встановив, що позивачка одержувала виплати у розмірах, встановле­них постановою Кабінету Міністрів України.

Аналізуючи наведені норми законодавства, що регулюють спірні право­відносини, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстав для задо­волення позову немає.

У зв'язку з цим Апеляційний суд частково скасовує постанову суду першої інстанції і постановляє про відмову у позові у повному обсязі.

Керуючись ст. 196,198,199,202,205,207 КАС України, Апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області задово­льнити частково. Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 10 квітня 2006р. скасувати і постановити про відмову ОСОБА_1 у позові до Державного підприємства «Овруцьке лісове госпо­дарство, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької ра­йонної державної адміністрації Житомирської області про стягнення неви-плачених коштів за 2002-2005р.р. за безпідставністю. В решті - залишити без змі­ни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання- законної сили постановою Апеляційного суду.

Головуючий :           Судді: