Справа № 201/17636/16-к

Провадження № 1-кп/314/79/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2017 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Галянчук Н.М.,

суддів Кіяшко В.О.,

ОСОБА_1,

запасного судді Капітонова Є.М.,

секретар судового засідання Рясна А.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040000000872 від 04 грудня 2014 року, відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України,

за участю прокурорів Заворотної О.В.,

ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

ОСОБА_8,

ОСОБА_9,

обвинувачених ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

перекладача ОСОБА_10,

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2017 року до Вільнянського районного суду Запорізької області за визначеною Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ підсудністю надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040000000872 від 04 грудня 2014 року, відносно ОСОБА_2 за ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_3 за ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України та ОСОБА_4 за ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Ухвалою суду від 03 січня 2017 року у вказаному провадженні було призначене підготовче судове засідання.

Прокурори та представники потерпілих у підготовчому судовому засіданні просили постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту вважаючи, що кримінальне провадження підсудне Вільнянському районному суду Запорізької області, під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстави для закриття провадження чи повернення обвинувального акту відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні заперечували проти призначення судового розгляду, посилаючись при цьому на невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального законодавства, який, зокрема, не містить формулювання висунутого ОСОБА_3 обвинувачення, а лише виклад обставин, які слідчий встановив під час досудового розслідування, та правову кваліфікацію з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність. Обвинувальний акт не містить в достатній мірі виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, що викликає незрозумілість в чому саме висунуте обвинувачення. Зокрема, не конкретизовано механізм скоєння кримінальних правопорушень, направленість умислу, не зазначено місце та час вступу в змову між собою обвинувачених, місце, час та обставини, при яких обвинувачені, як зазначено в обвинувальному акті «попередньо умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, зорганізувалися у внутрішньо стійке злочинне об’єднання», які ролі при розподілі дісталися кожному з обвинувачених та чи був цей розподіл взагалі, яким чином ОСОБА_2, як організатором групи, розроблювався план злочинних дій, та яким чином інші обвинувачені ознайомилися з даним планом, більш того схвалили його. Крім того, в обвинувальному акті жодним чином не зазначено правовий статус фігуранта даного кримінального провадження – секретаря судового засідання Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_11, зокрема, чи пред’явлено йому обвинувачення та чи виділялися відносно нього матеріали в окреме провадження. Також у порушення вимог ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт не затверджений прокурором, оскільки не містить печатки в місці затвердження, тобто не відповідає статусу офіційного документу. На підставі викладеного, обвинувачений та його захисник просили повернути обвинувальний акт прокурору.

Одночасно захисником обвинуваченого ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні заявлене клопотання про зміну запобіжного заходу, на обґрунтування якого зазначено, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є занадто суворим, ризики, для запобігання яким обрано такий запобіжний захід, належним чином не підтверджуються. Обвинувачений не має не меті уникати кримінальної відповідальності, так як свою вину у вчиненні злочинів не визнає, не продовжуватиме злочинну діяльність, так як не вчиняв злочинів. Водночас ОСОБА_3Ю, є приватним підприємцем, має постійне місце проживання, до того ж страждає рядом захворювань, які унеможливлюють його тримання під вартою в умовах слідчого ізолятору, зокрема, цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, гіпертензивне серце, нефропатія, а також наслідки перенесених тілесних ушкоджень у вигляді політравми обох верхніх та нижніх кінцівок. В умовах слідчого ізолятора лікування цих хвороб неможливе. У зв’язку з викладеним, просить змінити ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов’язання з покладенням обов’язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_9 у підготовчому судовому засіданні також заперечували проти призначення судового розгляду, посилаючись на порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України при його складанні. По-перше, обвинувальний акт містить 164 сторінки, з яких на сторінках 5-43 викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, щодо усіх обвинувачених, на сторінках 43-124 міститься формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з правовою кваліфікацією після кожного з епізодів кримінальних правопорушень, на сторінках 125-160 міститься майже у хронологічному порядку сім окремих епізодів формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_4 При цьому епізод № 6, який викладений на сторінках 151-153 та стосується епізоду постановлення завідомо неправосудного рішення у цивільній справі за № 200/6192/15-ц, не містить правової кваліфікації дій ОСОБА_4 Вказана на сторінці 160 обвинувального акту сукупна кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15. ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України повністю охоплюється правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень щодо епізодів №№ 1-5, 7. Таким чином, зі змісту обвинувального акту випливає, що обвинувачення ОСОБА_4 у цій частині не є пред’явленим за відсутності правової кваліфікації у обвинувальному акті, а суд не має керуватись припущеннями при визначенні правової кваліфікації дій ОСОБА_4 у зв’язку з розглядом ним цивільної справи № 200/6192/15-ц. По-друге, правова кваліфікація діянь у обвинувальному акті не відповідає викладеним у ньому обставинам кримінального правопорушення та формулюванню обвинувачення. Наприклад, за епізодом № 1 щодо розгляду ОСОБА_4 цивільної справи № 200/17647/13-ц, за яким дії останнього кваліфіковані у тому числі за ч. 4 ст. 190 КК України, однак ознаки шахрайства, а саме факт добровільної передачі потерпілим ОСОБА_12 майна або права на майно будь-кому з обвинувачених або іншим особам, не описані, ні у фактичних обставинах кримінального правопорушення, ні у формулюванні обвинувачення. При описанні в обвинувальному акті мети та способу привласнення чужого майна на початку викладення цього епізоду мета ОСОБА_2 описується, як «корисливі наміри на незаконне збагачення за рахунок неправомірного придбання права на нерухоме майно громадян», але потім трансформується у словосполучення «з метою подальшого придбання права на вказане нерухоме майно», «виконуючи умови попередньої змови із ОСОБА_4 на придбання права власності шляхом обману, при цьому, коли намір на «незаконне збагачення» трансформується у мету «придбання права на майно шляхом обману» ніде не згадується особа, яку необхідно було обманути. Передостанній абзац обставин кримінального правопорушення щодо розгляду ОСОБА_4 цивільної справи № 200/17647/13-ц містить опис обставин, згідно яких ОСОБА_2 за винагороду передала судові рішення у цій справі гр. ОСОБА_13, але потім слідує твердження про те, що невідомо ким, невідомо за яких обставин було зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке вибуло з власності потерпілого ОСОБА_12 Крім того, за цим епізодом ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а саме у використанні завідомо підробленого документа, яке вчиняється одним із двох способів: 1) пред’явлення документа; 2) подання документа. Разом з тим, з обвинувального акту не вбачається, що будь-хто з обвинувачених підробив певний документ/документи, а також не вбачається, що певний документ/документи хтось комусь пред’явив або подав. Аналогічні твердження стосуються обставин кримінального правопорушення щодо розгляду ОСОБА_4 цивільних справ №№ 200/500/13-ц, 200/5925/15-ц, 200/7388/15-ц, 200/7604/15-ц, 200/7879/15-ц. По-третє, обвинувальний акт містить суперечності та неконкретність обвинувачення в частині постановлення суддею завідомо неправосудного рішення, вчиненому з корисливих мотивів у складі організованої групи, яке кваліфікується за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375 КК України. Зокрема, з формулювання усіх епізодів обвинувачення вбачається, що цивільні справи №№ 200/17647/13-ц, 200/500/13-ц, 200/5925/15-ц, 200/7388/15-ц, 200/7604/15-ц, 200/7879/15-ц передані у провадження судді Циганкова В.О. в порядку, передбаченому ст. 11-1 ЦПК України (автоматизована система документообігу суду), однак обвинувачення не містить відомостей про те, яким способом ОСОБА_4 впливав на здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями, кожен раз обирав себе з певної кількості суддів Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська для розгляду кожної з вищезазначених справ. За відсутності таких відомостей формулювання обвинувачення щодо наміру ухвалити неправосудне рішення до прийняття справи до свого провадження є абсурдним. По-четверте, за змістом обвинувального акту, щодо розгляду ОСОБА_4 цивільної справи № 200/500/13-ц (епізод № 2), останній обвинувачується у «складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб», які кваліфікуються за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України. Обвинувачення ОСОБА_4 по цьому епізоду висунуто з обвинуваченням за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375 КК України та ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України – у складі організованої групи з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Однак, ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 за цим епізодом не висунуто обвинувачення у скоєнні цього злочину з відповідною частиною ст. 28 КК України. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_9 посилались на інші неточності та суперечності, які містить обвинувальний акт і які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду, у зв’язку з чим просили повернути обвинувальний акт прокурору для усунення цих недоліків.

Обвинувачена ОСОБА_2 та її захисники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 також заявили у підготовчому судовому засіданні клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, посилаючись на його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті, не містить опис усіх елементів складів злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 Так, обвинувачення ОСОБА_2 у шахрайстві (ст. 190 КК України) не містить посилань на факт існування обману потерпілих (не зазначено хто саме із злочинної групи контактував з потерпілими та застосував до них обман з метою заволодіння їх майном), на час, з якого майно вибуло з власності потерпілих, оскільки було перереєстроване на іншу особу. Крім того, обвинувальний акт містить суперечності щодо способу вчинення шахрайства: зловживання довірою, як зазначено у формулюванні обвинувачення, та обман - у правовій кваліфікації. Обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 375 КК України не містить описання дій, вчинених обвинуваченою, які були направлені на постановлення неправосудного рішення, а також критеріїв та обставин, на яких ґрунтується висновок щодо неправосудності судових рішень. А обвинувачення за ст. 358 КК України не містить посилань на одного з обвинувачених, хто підробляв офіційні документи, на зміст неправдивих відомостей, що містилися в цих офіційних документах, а також не зазначено хто саме з обвинувачених подавав чи пред’являв документи до компетентних органів. Крім того, у порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт не містить обставин, які відповідно до положень ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а саме: час, місце окремих подій; найменування судових рішень та документів, які використовувала ОСОБА_2 в окремих епізодах; спосіб подання ОСОБА_2 процесуальних документів до суду; обставини створення організованої злочинної групи, зокрема, час, місце та обставини створення, час, місце та обставини розробки злочинного плану тощо. Крім того, не відповідає вимогам ч. 2 ст. 109 КПК України доданий до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування. Зокрема, реєстр не містить відомостей про час проведення процесуальних дій, а лише про дату їх проведення, у п.п. 266, 268, 270, 272, 274, 276, 282, 284, 286, 288, 335-340, 352-354, 406, 407, 444-446, вказаних у розділі І «Проведені під час досудового розслідування процесуальні дії». Всупереч п. 2 ч. 2 ст. 109 КПК України у розділі ІІ реєстру «Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення» не перелічені всі відомості, які вказані у розділі ІІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані під час досудового розслідування».

Одночасно захисником обвинуваченої ОСОБА_2 - адвокатом ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні заявлені клопотання про зміну запобіжного заходу та про заборону розповсюджувати через ЗМІ особисті дані ОСОБА_2 та будь-яку інформацію стосовно кримінального провадження № 12014040000000872 до постановлення вироку. На обґрунтування першого клопотання захисником зазначено, що ризики, для запобігання яким ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, належним чином не підтверджуються. Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання обвинуваченої під вартою. Крім того, перебування обвинуваченої у слідчому ізоляторі, який знаходиться в смт. Кам’яне Вільнянського району Запорізької області, суттєво обмежує її право на захист, оскільки обмежує можливість вільного, без обмеження часу спілкування та побачень із захисниками, які знаходяться у м. Дніпро. У зв’язку з викладеним, просив змінити ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний період доби та з покладенням обов’язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На обґрунтування іншого клопотання захисником зазначено, що у жовтні 2016 року декількома телеканалами було показано сюжет, в яких використовувалися особисті дані ОСОБА_2 (фотографія, прізвище та інше), без її дозволу, а також сюжети містили твердження про винуватість обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, що є порушенням презумпції невинуватості. Захисник вважає, що розповсюджена у тому числі заступником прокурора Дніпропетровської області Токарем Р.М. інформація грубо порушує її права та законні інтереси. У зв’язку з чим, захисник просив заборонити розповсюджувати через ЗМІ особисті дані ОСОБА_2 та будь-яку інформацію стосовно кримінального провадження № 12014040000000872 до постановлення вироку.

Вислухавши прокурорів, представників потерпілих, обвинувачених та їх захисників, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження підлягає поверненню прокурору з таких підстав.

Частиною 4 статті 110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство). Згідно п. 5 ч. 2 тієї ж статті, обвинувальний акт також має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні містить 164 сторінки, з яких на сторінках 5-43 викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, щодо усіх обвинувачених, на сторінках 43-85 міститься формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_2, на сторінках 85-124 міститься формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_3, а на сторінках 125-160 міститься формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_4

Загалом обвинувальний акт містить сім окремих епізодів формулювання обвинувачення, інкримінованих усім обвинуваченим, а саме:

- епізод № 1 за фактом придбання права на майно шляхом обману ОСОБА_12, вчиненого за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, постановлення суддею завідомо неправосудного рішення, ухвали у справі № 200/17647/13-ц, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, та використання завідомо підробленого документа, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, правова кваліфікація за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визначена за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, а ОСОБА_3 - за ч. 4 ст. 190 КК України;

- епізод № 2 за фактом закінченого замаху на придбання права на майно шляхом обману ОСОБА_14, ОСОБА_15, вчиненому повторно у складі організованої групи в особливо великих розмірах, постановлення суддею завідомо неправосудного рішення у справі № 200/500/13-ц, вчинене з корисливих мотивів у складі організованої групи, та використання завідомо підробленого документа, вчиненого у складі організованої групи, правова кваліфікація за яким ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визначена за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України;

- епізод № 3 за фактом придбання права на майно шляхом обману ОСОБА_16, вчиненому повторно у складі організованої групи в особливо великих розмірах, постановлення суддею завідомо неправосудного рішення у справі № 200/5925/15-ц, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене з корисливих мотивів у складі організованої групи, та використання завідомо підробленого документа, вчиненого у складі організованої групи, правова кваліфікація за яким ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визначена за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України;

- епізод № 4 за фактом придбання права на майно шляхом обману ОСОБА_17, вчиненому повторно у складі організованої групи в особливо великих розмірах, постановлення суддею завідомо неправосудного рішення у справі № 200/7388/15-ц, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене з корисливих мотивів у складі організованої групи, та використання завідомо підробленого документа, вчиненого у складі організованої групи, правова кваліфікація за яким ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визначена за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України;

- епізод № 5 за фактом придбання права на майно шляхом обману ОСОБА_18, вчиненому повторно у складі організованої групи в особливо великих розмірах, постановлення суддею завідомо неправосудного рішення у справі № 200/7604/15-ц, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене з корисливих мотивів у складі організованої групи, та використання завідомо підробленого документа, вчиненого у складі організованої групи, правова кваліфікація за яким ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визначена за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України;

- епізод № 6 за фактом придбання права на майно шляхом обману ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та компанії Hagworth Management Limited та постановлення у справі № 200/6192/15-ц завідомо неправосудного рішення, правова кваліфікація за яким у порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КК України не визначена;

- епізод № 7 за фактом придбання права на майно шляхом обману ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та компанії Hagworth Management Limited, вчиненому повторно у складі організованої групи в особливо великих розмірах, постановлення суддею завідомо неправосудного рішення у справі № 200/7879/15-ц, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене з корисливих мотивів у складі організованої групи, та використання завідомо підробленого документа, вчиненого у складі організованої групи, правова кваліфікація за яким ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визначена за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Крім того, обвинувальний акт містить два окремих епізоди формулювання обвинувачення, інкримінованих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме:

- епізод № 8 за фактом придбання права на майно шляхом обману ОСОБА_23, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, складання адвокатом завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та використання завідомо підробленого документа, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, правова кваліфікація за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визначена за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України;

- епізод № 9 за фактом придбання права на майно шляхом обману ОСОБА_24, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, та використання завідомо підробленого документа, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, правова кваліфікація за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визначена за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України.

Також обвинувальний акт містить два окремих епізоди формулювання обвинувачення, інкримінованих ОСОБА_2 за фактом використання завідомо підробленого документа за ч. 4 ст. 358 КК України.

Як зазначалося вище, у порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, епізод № 6 щодо усіх обвинувачених, який стосується факту постановлення завідомо неправосудного рішення у цивільній справі за № 200/6192/15-ц, не містить правової кваліфікації дій ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вказана на сторінках 84, 124 та 160 обвинувального акту сукупна кваліфікація дій ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повністю охоплюється правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень щодо епізодів №№ 1-5, 7. Таким чином, зі змісту обвинувального акту випливає, що обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у цій частині не є пред’явленим за відсутності правової кваліфікації у обвинувальному акті, а суд не має керуватись припущеннями при визначенні правової кваліфікації дій ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за цим епізодом.

Крім того, окремо слід звернути увагу на формулювання обвинувачення за епізодом № 2. Так, згідно з обвинувальним актом, … ОСОБА_4, виконуючи відведену йому роль в організованій групі щодо постановлення завідомо неправосудного рішення з метою подальшого придбання права на майно, що належить потерпілим ОСОБА_25, шляхом обману, з метою усунення перешкод в цьому, не доводячи до відома учасників організованої групи свої наміри щодо способу виконання своєї ролі у скованому злочині, вирішив вступити у попередню змову з секретарем судового засідання Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_11 шляхом підбурювання останнього на сприяння йому в постановленні завідомо неправосудного рішення та складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів. При цьому ОСОБА_4 не інформував ОСОБА_11 про існування організованої групи та свою роль у злочинних планах цієї групи. … ОСОБА_11, будучи службовою особою апарату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, діючи всупереч інтересам служби та хибно розуміючи її завдання, з метою догодити судді Циганкову В.О., погодився на його пропозицію щодо вчинення службових злочинів. Так, в перших числах травня 2015 року в період робочого часу в робочому кабінеті у приміщенні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, розташованому по пр. Дмитра Яворницького (колишній пр. ОСОБА_26), 57 у м. Дніпрі (колишнє м. Дніпропетровськ), ОСОБА_11, будучи службовою особою апарату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, з метою усунення перешкод з боку власників нерухомого майна та сприяння доведенню злочинного наміру на постановлення суддею Циганковим В.О. завідомо неправосудного рішення до кінця, будучи достовірно обізнаним про те, що цивільну справу № 200/500/13-ц по суті суддею Циганковим В.О. не розглянуто, діючи умисно, за попередньою змовою з суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Циганковим В.О., особисто склав завідомо неправдивий документ «ухвала суду», до якого вніс завідомо неправдиві відомості про те, що 23.04.2015 суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Циганковим В.О. за участю секретаря судового засідання Сабія О.В. розглянуто заяву ОСОБА_14 про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_14 до ТОВ «Днепроградстрой», ТОВ «Інтерсат», ТОВ «Аструм-Люкс», треті особи Дочірнє підприємство Дніпропетровської обласної спілки споживачів товариств «Верхньо-Красний ринок» м. Дніпропетровська, реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, приватне підприємство «Михаил», про визнання права власності, скасування державної реєстрації та ухвалено залишити її без розгляду, … Водночас складений ним завідомо неправдивий документ «ухвала суду від 23.04.2015» ОСОБА_11 вніс до обліково-статистичної картки по справі за допомогою програмного забезпечення «Документообіг загальних судів», який у подальшому користувачем за логіном «ОСОБА_11В.» із системи програмного забезпечення було видалено. Водночас цьому завідомо неправдивому документу службова особа апарату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_11, діючи умисно, надав ознаки офіційного, засвідчивши його особистим підписом, виконаним від імені судді Циганкова В.О., скріпив печаткою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, власноруч зробив напис «ухвала набрала законної сили 28.04.2015», після цього, виконуючи умови попередньої змови з суддею Циганковим В.О., в той же день надав представнику ОСОБА_14 завідомо неправдивий офіційний документ «ухвалу суду у справі № 200/500/13-ц від 23.04.2015».

Крім того, службова особа апарату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська секретар судового засідання Сабій О.В., продовжуючи вчиняти умисні дії щодо усунення перешкод у постановленні завідомо неправосудного рішення суддею Циганковим В.О., діючи умисно, за попередньою змовою з останнім, в той же день протягом робочого часу склав та долучив до матеріалів цивільної справи № 200/500/13-ц довідку від 23.04.2015 про відкладення розгляду справи на 21.05.2015 через неявку сторін у судове засідання та повідомлення від 23.04.2015 за вих. № 200/500/13-ц, що справу призначено до судового розгляду на 23.04.2015 о 16.00 годині.

У подальшому суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Циганков В.О., діючи у складі організованої групи, з метою доведення злочинного умислу на придбання права власності на майно шляхом обману до кінця, а також за попередньою змовою з секретарем судового засідання Сабієм О.В., який не був обізнаний про існування організованої групи, до складу якої входив суддя Циганков В.О., та її злочинні наміри у приміщенні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, розташованому по пр. Дмитра Яворницького (колишній пр. ОСОБА_26), 57 у м. Дніпрі (колишнє м. Дніпропетровськ), … умисно, у період часу з 09.00 до 17.00 години 21.05.2015 постановив (виготовив та підписав) завідомо неправосудне заочне рішення від 21.05.2015, яким скасував рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.05.2013 у справі № 200/500/13-ц та визнав недійсними договір дарування між ОСОБА_14 та ОСОБА_25, договір іпотеки між ОСОБА_25 та ОСОБА_27, визнав за ТОВ «Аструм-Люкс» право власності на нежитлове приміщення літ. «Б-2» по вул. Чкалова, 21 у м. Дніпропетровську та усунув перешкоди ТОВ «Аструм-Люкс» у користуванні майном, що спричинило тяжкі наслідки, а саме стало підставою для вибуття нерухомого майна з власності ОСОБА_14 та ОСОБА_25 вартістю 3817177,92 грн., що у 6267,9 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян…

Тобто, за епізодом № 2 за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у постановленні суддею завідомо неправосудного рішення, вчиненому з корисливих мотивів у складі організованої групи за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375 КК України, окрім ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у постановленні суддею завідомо неправосудного рішення, вчиненому за попередньою змовою з ОСОБА_4, а також у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів обвинувачений ще ОСОБА_11, але анкетні відомості щодо цього обвинуваченого в обвинувальному акті відсутні, відносно нього відсутні документи про вчинення дій, передбачених ч. 4 ст. 291 КПК України, і до суду обвинувальний акт переданий лише щодо трьох інших обвинувачених.

У зв’язку із наведеним прокурору слід належним чином викласти анкетні відомості щодо обвинуваченого ОСОБА_11 та вчинити дії, передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України, необхідні для направлення обвинувального акту відносно цієї особи до суду.

Суд звертає увагу, що у разі, якщо кримінальне провадження відносно ОСОБА_11 виділено в окреме провадження, включення відомостей про вчинення ним злочину до обвинувального акту відносно інших осіб діючим КПК України не передбачено і є неприпустимим, оскільки питання про винність цієї особи виходить за межі судового розгляду та заздалегідь порушує принцип презумпції невинуватості. У такому разі прокурор може зазначити про співучасть у вчиненому злочині невстановленої особи або особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження.

Крім того, як вже зазначалося вище, на підставі п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, ч. 1 ст. 91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно з положеннями п.п. (а), (b) п. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має щонайменше такі права: а) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту. Обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа, реалізує своє право на захист від пред’явленого їй конкретного обвинувачення (відомості про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). При цьому можливість зміни обвинувачення прокурором під час судового розгляду справи, коли суд звертає увагу на неконкретність обвинувачення на підготовчому судовому засіданні, а прокурор має можливість у стислі терміни усунути вказані порушення, фактично призводить до порушення як права обвинуваченого на захист, передбаченого ст. 20 КПК України, через неконкретність обвинувачення, так і на порушення розумних строків судового розгляду кримінального провадження, відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 28 КПК України, та в кінцевому результаті призводить по порушень вимог ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у справі «ОСОБА_1 проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що в контексті підпункту (а) пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії»). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту (а) пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може надати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»).

На підставі ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд, не оцінюючи доведеність обвинувачення, а лише перевіряючи його з приводу виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, з метою забезпечення права обвинувачених знати в чому їх обвинувачують, констатує, що воно є неконкретним і не містить у повній мірі, як того вимагає п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, опису обставин вчинення обвинуваченими інкримінованих їм злочинів, що не відповідає вимогам п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України щодо викладення об’єктивної та суб’єктивної сторони злочинів.

Сформульоване в обвинувальному акті обвинувачення за епізодами №№ 1-7, інкримінованими усім обвинуваченим, а також епізодами №№ 8-9, інкримінованими ОСОБА_2 та ОСОБА_3, містить виклад фактичних обставин злочинів за фактом постановлення на підставі завідомо підроблених документів судових рішень у конкретних цивільних справах, на підставі яких у подальшому придбавалось право на майно, які завершує опис сукупної кваліфікації дій обвинувачених за кожним епізодом (окрім епізоду № 6). Разом з тим, з тексту сформульованого обвинувачення не зрозуміло, які дії обвинувачених складають шахрайство, які використання завідомо підробленого документа, а які постановлення завідомо неправосудного рішення.

Фактичні обставини кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які прокурор вважає встановленими, а також формулювання обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за епізодом № 2 за фактом постановлення суддею завідомо неправосудного рішення у справі № 200/500/13-ц, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене з корисливих мотивів у складі організованої групи, взагалі суперечить правовій кваліфікації вищевказаного кримінального правопорушення, викладеній за цим епізодом в обвинувальному акті.

Так, при викладі фактичних обставин та формулювання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачення за епізодом № 2 обвинувальний акт містить посилання «… У подальшому суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Циганков В.О., діючи у складі організованої групи, з метою доведення злочинного умислу на придбання права власності на майно шляхом обману до кінця, … у приміщенні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, розташованому по пр. Дмитра Яворницького (колишній пр. ОСОБА_26), 57 у м. Дніпрі (колишнє м. Дніпропетровськ), … умисно, у період часу з 09.00 до 17.00 години 21.05.2015 постановив (виготовив та підписав) завідомо неправосудне заочне рішення від 21.05.2015, яким скасував рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.05.2013 у справі № 200/500/13-ц та визнав недійсними договір дарування між ОСОБА_14 та ОСОБА_25, договір іпотеки між ОСОБА_25 та ОСОБА_27, визнав за ТОВ «Аструм-Люкс» право власності на нежитлове приміщення літ. «Б-2» по вул. Чкалова, 21 у м. Дніпропетровську та усунув перешкоди ТОВ «Аструм-Люкс» у користуванні майном, що спричинило тяжкі наслідки, а саме стало підставою для вибуття нерухомого майна з власності ОСОБА_14 та ОСОБА_25 вартістю 3817177,92 грн., що у 6267,9 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян…».

Таким чином, сформульоване ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачення за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 375 КК України містить посилання на кваліфікуючу ознаку даного злочину - спричинення тяжких наслідків, однак, вказана кваліфікуюча ознака не знайшла свого відображення при правовій кваліфікації дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вказаним епізодом.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, при ухваленні справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд не має права вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, а тому матеріали кримінального провадження підлягають поверненню.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Вирішуючи клопотання захисників про зміну запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд виходить з наступного.

З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що 22 липня 2016 року ОСОБА_2 затримано у порядку ст. 208 КПК України. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2016 року ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2016 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_3 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 11 серпня 2016 року ОСОБА_3 затримано у порядку ст. 208 КПК України. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2016 року ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2016 року строк тримання під вартою ОСОБА_2 продовжено до 15 листопада 2016 року з одночасним застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 27560000 грн. 00 коп. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2016 року розмір застави, визначений обвинуваченій, зменшений до 9990500 грн. 00 коп. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2016 року строк тримання під вартою ОСОБА_3 продовжено до 20 листопада 2016 року з одночасним застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 13780000 грн. 00 коп. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2016 року строк тримання під вартою ОСОБА_2 продовжено до 12 січня 2017 року, одночасно до обвинуваченої застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 9990500 грн. 00 коп. А ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2016 року строк тримання під вартою ОСОБА_3 продовжено до 15 січня 2017 року, одночасно до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 13780000 грн. 00 коп.

12 січня 2017 року у судовому засіданні Вільнянським районним судом розглянуті клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строку тримання під вартою, за результатами їх розгляду постановлені ухвали, якими строк тримання під вартою обвинувачених продовжений на 60 діб. Кінцевим днем тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_2 суд визначив 13 березня 2017 року, а обвинуваченого ОСОБА_3 - 16 березня 2017 року.

Розглядаючи це питання, колегія суддів дійшла висновку, що на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню і вчинити інше кримінальне правопорушення, які можуть служити підставою для продовження строку дії запобіжного заходу.

Наведені у клопотаннях захисників факти не спростовують висновків суду щодо доцільності продовження обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строку тримання під вартою, жодних нових доказів, які б свідчили про недоцільність подальшого тримання обвинувачених під вартою суду не надано. При цьому суд не приймає до уваги посилання адвоката ОСОБА_8 на наявність у обвинуваченого ОСОБА_3 ряду захворювань, які унеможливлюють його тримання під вартою в умовах слідчого ізолятору. Так, з долученого захисником до матеріалів клопотання листа Вільнянської установи виконання покарань № 11, у якій на цей час перебуває ОСОБА_3, вбачається, що обвинувачений знаходиться під постійним наглядом чергового медичного працівника, по прибуттю до установи йому негайно була призначена постійна антигіпертензивна терапія, контроль артеріального тиску, проти ішемічна терапія. Будь-яких об’єктивних даних, що призначеного в установі лікування обвинуваченому не вистачає, а також, що хвороби унеможливлюють його тримання під вартою, суду не надано. Нікчемними є і посилання адвоката ОСОБА_6. на обмеження права обвинуваченої ОСОБА_2 на захист у зв’язку із знаходженням у Вільнянській установі виконання покарань № 11, яка розташована в смт. Кам’яне Вільнянського району Запорізької області, оскільки обвинувачена має право мати побачення із захисниками в умовах установи попереднього ув’язнення без обмеження їх кількості і тривалості. За таких обставин суд не знаходить достатньо підстав для зміни обвинуваченим запобіжних заходів, у зв’язку з чим у задоволенні клопотань захисників слід відмовити.

Що стосується клопотання захисника ОСОБА_6 про заборону розповсюджувати через ЗМІ особисті дані ОСОБА_2 та будь-яку інформацію стосовно кримінального провадження № 12014040000000872 до постановлення вироку, заявленого у зв’язку з розголошенням у ЗМІ таких відомостей, а також особистих даних обвинуваченої співробітниками прокуратури Дніпропетровської області, воно не відноситься до компетенції суду, у зв’язку з чим розгляду не підлягає, однак, було заявлене захисником у судовому засіданні, тому підлягає долученню до матеріалів кримінального провадження.

Керуючись ст. 314-316 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040000000872 від 04 грудня 2014 року, відносно ОСОБА_2 за ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_3 за ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України та ОСОБА_4 за ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, повернути прокурору.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя Н.М. Галянчук

Судді В.О. Кіяшко

ОСОБА_1

03.02.2017