Справа № 2-а-288  

2009  рік        

ПОСТАНОВА

   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    9  вересня   2009  року.  Теофіпольський  районний  суд  Хмельницької  області  

    в  особі: - головуючого  судді  СТЕЦЮКА  І.С.

    при  секретарі:  САМОЙЛЮКУ  Д.Ю.

    з  участю  прокурора

    та  адвоката

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні в  залі  суду  в  місті  ТЕОФІПОЛІ      справу  за адміністративним позовом    ОСОБА_1 до   інспектора 9-го ВРЕР УДАІ УМВС України в Хмельницькій  області, ВДАІ з обслуговування Летичівського району УМВС України в Хмельницькій області, УДАІ УМВС України в Хмельницькій області  про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної  відповідальності

В С Т А Н О В И В

    ОСОБА_1 звернувся  до  суду  із  позовною  заявою про  визнання  протиправною  і скасування  постанови інспектора   9-го ВРЕР ВДАІ з обслуговування Летичівського району Хмельницької області  ВХ № 112224 від  9  червня  2009 року  про накладення на нього по ч. 1 ст. 122 КУпАП  за  порушення    п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху України тобто за  перевищення швидкості на 41 км/год. адміністративного стягнення – штрафу в сумі 300 гривень вказуючи, що ця постанова є неправомірною і підлягає скасуванню.

    У  судовому  засіданні  ОСОБА_1 позовні  вимоги    підтримав  повністю і пояснив, що  13 липня  2009 року  засобами поштового  зв’язку отримав постанову Державтоінспекції   ВХ  №  112224  від  9  червня  2009 року   про накладення  на нього  по ч. 1 ст. 122 КупАП   штрафу  в сумі 300 гривень  за  те, що він  цього дня  о                    19 год. 14 хв.  на 284 км. автодороги    Стрий – Знам’янка керуючи   автомобілем           «Ауді – А 6» державний номерний знак НОМЕР_1  перевищив встановлену швидкість на  41 км/ год.  тобто за порушення  п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.

Із пояснень позивача встановлено також, що 9  червня 2009 року він  вказаною дорогою  не  проїджав, на його думку із змісту фотокопії зображення  його автомобіля яким зафіксована його швидкість 131 км/год.  встановити у якому місці або на якій ділянці та якої саме дороги із зазначених у п.п. 12.4 – 12.7 Правил дорожнього руху фіксувалася швидкість його автомобіля та чи знаходилася ділянка автомобільної дороги по якій рухався його автомобіль у зоні дії дорожніх знаків, що  обмежують швидкість руху, зокрема дорожніх знаків 3.29, 3.31,  неможливо. Тому позивач вважає,  постанова винесена за відсутності належних доказів та будь-яких інших фактичних даних які підтверджують наявність у його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Вважає, що фіксація швидкості проводилася приладом, який працював не в автоматичному режимі а тому  інспектор ДПС у випадку виявлення  порушення ним, позивачем, Правил дорожнього руху зобов’язаний  був зупинити  автомобіль та за його участі скласти протокол про адміністративне правопорушення  і роз’яснити, при цьому, його права та обов’язки відповідно ст.. 268 КУпАП. Оскільки інспектор цієї вимоги не виконав він, позивач,  був позбавлений можливості дати пояснення, заявляти клопотання,  скористатися правовою допомогою що свідчить про неповноту та необ’єктивність вирішення справи.

Оскільки  постанова   винесена із порушеннями встановленого порядку вона є незаконною і підлягає скасуванню.

     Відповідачі - Управління державної автомобільної інспекції  Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області, як суб’єкт владних повноважень,  інспектор дорожньо-патрульної служби   АНТОНЮК Ю.В., Відділ ДАІ з обслуговування Летичівського району у судове засідання  не з’явилися хоч були вчасно повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення їм повісток. Про причини неявки та про необхідність розгляду справи  у їх присутності суд не повідомили. Відповідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача суб’єкта владних повноважень, належним чином  повідомленого про дату, час та місце  судового розгляду без поважних причин або без повідомлення ним про причину  неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

    Суд визнає причину  неприбуття  відповідачів у судове засідання  неповажною.

Виходячи із вимог ч. 4 ст. 128 КАС України, враховуючи, що у справі є достатньо доказів для  її вирішення суд приходить до висновку про те, що  справу необхідно розглядати за відсутності відповідачів на підставі доказів, які є у справі.

Вислухавши    позивача,  вивчивши  матеріали  справи  суд  приходить  до  висновку  про  необхідність  задоволення  позовних  вимог, виходячи з наступного.  

Судом встановлено, що 9  червня  2009 року інспектор   9-го ВРЕР УДАІ УМВС України в  Хмельницькій  області без складання протоколу про  адміністративне правопорушення  виніс постанову  ВХ №  112224, якою на позивача ОСОБА_1 було накладено стягнення у виді штрафу в розмірі  300  гривень за порушення  ч. 1 ст. 122 КУпАП а саме за те, що  він  9  червня  2009 року о 19 год. 14 хв., керуючи автомобілем  державний номерний знак НОМЕР_1  р  при обмеженні максимальної швидкості   перевищив швидкість на  41   км/ год. чим порушив пункт  12.9 (б)  Правил дорожнього руху України.

Позивач  ОСОБА_1 не погодився з постановою і оскаржив її до суду.

Викладене свідчить про публічно-правовий спір між сторонами у сфері  регулювання дорожнього руху.  

Відповідно до ст.. 288 КУпАП   постанову у справі про  адміністративне  правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або  в суд у порядку, визначеному  Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП; особа, яка оскаржила постанову, звільняється від сплати державного мита.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, усі адміністративні справи з приводу рішень, дій  чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення  підлягають з’ясуванню, зокрема, такі  обставини: чи було вчинено правопорушення, чи є обставини, що пом’якшують відповідальність, обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пленум Верховного Суду України Постановою № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертає увагу судів на неприпустимість під час розгляду справ про адміністративні правопорушення ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності (п. 24).

Частиною третьою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі,  у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з  використанням повноваження  з метою, з якою це  повноваження надано;  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно та  розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням  права особи на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.. 10 Закону України «Про міліцію», яка визначає   основні обов’язки міліції, працівник міліції зобов’язаний: забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і  нормативів у цій сфері (п. 12 ч. 1); припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про них (п.5 ч. 1); працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і  часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов’язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.  

Згідно Положення про Державну автомобільну  інспекцію Міністерства внутрішніх справ, яке затверджене Постановою кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року        № 341 одним із основних завдань ДАІ є забезпечення  безпеки учасників дорожнього руху, захист їх прав та законних інтересів (п.п. 5  п.4).

Відповідно до Інструкції з діяльності підрозділів  дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом МВС України № 1111 від 13 листопада 2006 року   діяльність підрозділів ДАІ здійснюється відповідно до принципів дотримання законності, права на повагу до гідності, забезпечення свободи та недоторканності особи та її прав, гласності та верховенства права (п. 2.2); взаємовідносини працівника ДПС з учасниками дорожнього руху мають ґрунтуватися на  принципах дотримання законності, забезпечення свободи та недоторканності особи, забезпечення її прав, уважному, доброзичливому і поважному ставленні до громадян (п. 22.1)

Вислухавши пояснення   позивача,  дослідивши  матеріали  справи  суд прийшов до висновку, що в діях водія ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений  ч. 1 ст. 122 КУпАП і постанову про  притягнення його до адміністративної відповідальності   необхідно скасувати оскільки   вона була винесена із порушенням вимог КУпАП.

У судовому засіданні встановлено, що  швидкість автомобіля була зафіксована  з допомогою технічного засобу «Візир».  

У судовому засіданні встановлено, що із долученої до  постанови  копії фотознімка витікає, що  автомобіль  позивача 9  червня 2009 року о 19 год. 14 хв.  рухався із  швидкістю 131 км/год. Відповідно постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності  він  перевищив  швидкість  на  41 км/год.  чим порушив п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України.

П. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України встановлено, що водієві забороняється, зокрема  перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах      

12.4 – 12.7 на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

Згідно п. 12.4 – 12.7  у населених  пунктах  рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год., у житлових і пішохідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год.,  поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю, зокрема на автомагістралях – не більше 130 км/год., на дорогах  для автомобілів – не більше 110 км/год., на інших дорогах – не більше 90 км/год.

Як встановлено із копії фотознімка  автомобіль  позивача рухався із швидкістю 131 км/год. При такій швидкості у інспектора  9-го ВРЕР АНТОНЮКА Ю.В. були підстави для притягнення  позивача до адміністративної відповідальності за перевищення швидкості руху на 41 км/год.

Однак  постанова  про притягнення позивача до адміністративної відповідальності  інспектором була винесена із порушенням встановлених вимог.

Так, згідно ст.. 258 КУпАП протокол у справі про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого за допомогою працюючих  в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та відеозапису.  

Однак у перелік статей  КУАП при порушенні яких  постанова виноситься без складання протоколу  ч. 1 ст. 122 КУпАП не  входить а тому складання протоколу є обов’язковим.

Відмова інспектора від складання протоколу тягне за собою порушення прав позивача, які передбачені статтею 268 КУпАП   а тому свідчить те, що  докази на підтвердження вини позивача отримані всупереч порядку встановленому законом та свідчать про неповноту та необ’єктивність постанови.  

У судовому засіданні позивач стверджував що 9 червня 2009 року на вказаній ділянці автодороги Стрий-Знам’янка не проїжджав.

Відповідачі, зокрема Управління ДАІ УМВС України в Хмельницькій області якому був направлений   запит  суду  щодо   представлення заперечень на позовну заяву ОСОБА_1,  заперечень проти позову не представили, доказів на спростування пояснень позивача та на підтвердження правомірності свого рішення суду не представили.

П. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Виходячи із норм викладених в  ст.. 71 КАС України  встановлено що, за загальним правилом яке випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна додати докази на підтвердження обставин, на які  вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді  справи щодо оскарження  рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачі у судове  засідання  не з’явилися,  доказів правомірності своїх дій не надали, доводів позивача не спростували.

Виходячи із наведеного , приймаючи до уваги , що  постанова не відповідає вимогам ст.. 283 КУпАП, зокрема у ній  відсутні відомості  про обставини, що пом’якшують відповідальність та про  визнання  ОСОБА_1 винним у вчиненні цього правопорушення суд приходить до висновку що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена із порушеннями а тому підлягає скасуванню.

Виходячи із наведеного суд приходить до висновку про те, що  об’єктивна сторона адміністративного правопорушення  викладена суб’єктом владних повноважень не  відповідає фактичним обставинам справи і свідчить про відсутність складу правопорушення.

П. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно  ст. 162 КАС України при  вирішенні  справи по  суті  суд  може  задовольнити  адміністративний  позов  повністю  або  частково  чи  відмовити в  його  задоволенні  повністю  або  частково.

    У  разі  задоволення  адміністративного  позову суд  може, зокрема,   прийняти  постанову  про  скасування   рішення.  

    Оцінюючи  викладені  обставини у  їх  сукупності  суд  приходить  до  висновку про те, що вина водія  ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1        ст. 122 КУпАП належними доказами не підтверджена а тому суд приходить до висновку про   відсутність у його діях  складу  цього  адміністративного правопорушення  а тому  постанова  підлягає скасуванню,  провадження у справі закриттю.  

Керуючись ст.. ст.. 6 – 14,    п. 2 ч. 1  ст.. 18,  ч. 2 ст. 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В

Позов  ОСОБА_1 до   інспектора 9-го ВРЕР УДАІ УМВС України в Хмельницькій  області АНТОНЮКА Юрія Васильовича, ВДАІ з обслуговування Летичівського району УМВС України в Хмельницькій області, УДАІ УМВС України в Хмельницькій області  про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної  відповідальності задовольнити.

    Постанову  ВХ  №  112224  інспектора 9-го ВРЕР УДАІ УМВС України в Хмельницькій  області АНТОНЮКА Юрія Васильовича від  9  червня  2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за             ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення  адміністративного  стягнення у виді  штрафу в розмірі 300 гривень визнати незаконною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

    Постанова може бути оскаржена у Львівський апеляційний адміністративний  суд  через Теофіпольський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення в повному обсязі постанови та подачі протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги з подачею її копії до  апеляційного суду.

Апеляційна скарга  може  бути подана без попереднього  подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова суду набирає законної сили  після закінчення строків на  апеляційне  оскарження.

Головуючий

З оригіналом згідно:

Голова суду                                                                                   І. СТЕЦЮК