Справа №11 а -468 Категорія: ст. 286 ч. 2 КК

Головуючий у 1 інстанції Міхненко С.Д. Доповідач у 2 інстанції Ткач С.О.

УХВАЛА Іменем  України

4 липня 2006 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Романова О.В.

суддів.....................    Шеніна П.О.

Ткача С.О.

з участю:

прокурора........... ..... Руденка В. І.

адвоката............... .... ОСОБА_7

потерпілої............. ... ОСОБА_6

засудженого...........   ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_6 в інтересах засудженого на вирок Малинського районного суду від 18 квітня 2006 року, яким

ОСОБА_1, 26 липня 1985 року народження, уродженець м.Руза Московської області, мешканець м. Малин, АДРЕСА_1, не судимий, засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік.

Як визнав суд, 18 грудня 2005 року близько 3 години в м.Малин, ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ - 21093 державний знак НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Кримського, порушив вимоги Правил дорожного руху, не справився з керуванням автомобіля, виїхав не полосу зустрічного руху, наїхав на електроопору. Внаслідок пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження від яких померла на місці пригоди, а потерпіла ОСОБА_6 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляції захисник ОСОБА_5 не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію дій ОСОБА_1, просить вирок суду змінити, застосувати ст. 75 КК України, звільнити його від відбування покарання. Мотивує тим, що призначене покарання занадто несправедливе і суворе, не

2

відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особі засудженого. Не враховано думку потерпілих, які просили не позбавляти винного волі, що злочин вчинений по необережності, його позитивні характеристики, молодий вік, наявність постійного місця проживання та захворювання його і батьків, необхідність лікування. Засуджений хворіє хронічним холіцеститом, бронхіальною астмою в стані загострення, йому видалено селезінку внаслідок травми брюдної порожнини, він потребує догляду близьких, які самі хворіють.

В апеляції потерпіла ОСОБА_6 просить вирок суду змінити, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання. Мотивує тим, що засуджений вину визнав, добровільно сплатив 25000 гривень і зобов'язався надалі щомісячно сплачувати по 1000 гривень до загальної суми 50000 гривень. Позбавлення волі винного, перешкоджатиме його можливості працювати, лікуватись і надавати фінансову допомогу потерпілим.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора про законність вироку суду та безпідставність поданих апеляцій, адвоката, потерпілу та засудженого, які підтримали свої апеляції, перевіривши вирок суду, обсудивши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляції адвоката і потерпілої задоволенню не підлягають з слідуючих підстав.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 в порушенні Правил дорожного руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_2 та заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середньої тяжкості є обґрунтований, правильний, відповідає фактичним обставинам справи, стверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів і не оскаржується будь - ким із можливих апелянтів.

Суд   першої   інстанції   правильно   кваліфікував   дії   винного,   а   міру покарання визначив відповідно з правилами ст. 65 КК України. Враховано тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд врахував відсутність обставин, які обтяжують покарання, думку потерпілих, що просили обрати покарання не пов'язане з позбавленням волі, щире каяття засудженого, його позитивні характеристики, що він є потерпілий від аварії на Чорнобильській АЕС та добровільне, часткове відшкодування збитків потерпілим.

Покарання призначене у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин мінімальним строком.

В справі відсутні дані про те, що ОСОБА_1 за станом здоров'я не в змозі відбувати покарання у виді позбавлення волі.

з

Суд вказав, що не застосовує ст. 75 КК України щодо винного, так як наслідком його злочинних дій є смерть ОСОБА_2 та заподіяння тілесних ушкоджень, які непоправно вплинули на здоров'я потерпілої ОСОБА_6.

За наведених обставин доводи апелянтів безпідставні. Колегія суддів не встановила підстав для зміни вироку суду, звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, яке вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію адвоката ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Малинського районного суду від 18 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.