ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2006 р. | Справа № 4/90-18/50 |
01 червня 2006 р. Справа № 4/90-18/50
За позовом: Української державної інноваційної компанії, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65-б, в особі Івано-Франківського регіонального відділення , м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 32.
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ Партнер” , Коломийський район, с. Сопів, вул. Січових Стрільців.
Представники : Суддя Б.П. Гриняк
Від позивача: Самелюк О.Б. ( довіреність №2259 від 28.02.05 р. ) голова Івано-Франківського регіонального відділення;
Витвицька В.Д. ( довіреність №276 від ) - головний спеціаліст з правових питань;
Від відповідача: не з”явилися.
Суть справи: стягнення заборгованості в сумі 1 875 812,78 грн.
Розпорядженням в.о. голови Господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.04 р. справу №4/90-18/50 за позовом Української державної інноваційної компанії до ТзОВ “Партнер” про стягнення 965 824,96 грн. передано на новий розгляд судді Гриняку Б.П. відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.04 р.
23 квітня 2004 р. позивачем подано суду заяву про збільшення позовних вимог в сумі 115625,15 +407716,48 грн.= 523341,63 грн.
22 квітня 2004 р. ухвалою суду провадження у справі зупинено у зв”язку із поданням 29.03.04 р. ТзОВ “ Партнер” позовної заяви про стягнення із Української державної інноваційної компанії в особі Івано-Франківського регіонального відділення 1320302,43 грн. заборгованості.
Дану ухвалу оскаржено в касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 03.11.2004 р. справу направлено до господарського суду Івано-Франківської області.
26 січня 2005 р. за клопотанням Івано-Франківського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії поновлено провадження у даній справі.
Розгляд справи відкладався судом з 15.02.05р. до 09.03.05р. та до 17.03.05 р. до 31.03.05р.
31 березня 2005 р. ухвалою суду зупинено провадження у справі до вирішення справи №1/29.
14 лютого 2006 р. Вищий господарський суд України задоволив касаційну скаргу позивача і скасував ухвалу суду від 31.03.05 р.
29 березня 2006 р. ухвалою господарського суду Івано-Франківської області розгляд справи поновлено.
Розгляд справи із-за неявки в судове засідання відповідача відкладався з 11.04.06р. до 18.05.06 р. та до 01.06.06р.
11 квітня 2006 р. позивач подав суду заяву про збільшення позовних вимог та стягнення загальної суми боргу 1 875 812,78 грн., без держмита яке підлягає обов”язковій сплаті.
Відповідач в судові засідання не з’явився тричі, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвала від 29.03.06р. за вих. № 5203-04 , ухвала від 11.04.06 р. за вих. № 5654-55 та ухвала від 18.05.06 р. згідно книги вихідної кореспонденції суду) відзиву на заяву про збільшення позовних вимог не подав.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.
До початку розгляду справи представникові позивача роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.
Представник позивача заявив клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу. Клопотання приймається судом.
Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши її фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду позовної заяви і вирішення справи по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
4 березня 1999 року між Івано-Франківським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду України( інвестор) , Державним підприємством “Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія” ( лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ Партнер” ( підприємство) укладено інноваційний договір №1/41-99 з метою виконання інноваційного проекту “ Впровадження технології виготовлення нової конкурентноспроможної продукції: преформ для виготовлення поліетиленових пляшок”. Загальна вартість проекту становила 1942 200 грн. , з них : 1732200 грн.- кошти Державного інноваційного фонду України , а 210 00 грн.- кошти ТзОВ “ Партнер”(відповідач).
На підставі Постанови Кабінету Міністрів України №654 від 13.04.2000 р. Українська державна інноваційна компанія ( позивач) є правонаступником майнових прав та обов”язків Державного інноваційного фонду України , а відповідно до п. 1.2 Постанови Кабінету Міністрів України №979 від 15.06.2002 р. вона також є правонаступником Державного підприємства “ Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія”.3 угоду №1 до інноваційного договору , якою замінили в ньому інвестора-Івано-Франківське регіональне відділення Державного інноваційного фонду України на Івано-Франківське регіональне відділення Української державної інноваційної компанії. Таким чином відповідач визнав Українську державну інноваційну компанію правонаступником Державного інноваційного фонду України.
Відповідно до умов інноваційного договору Державний інноваційний фонд України виділив кошти в розмірі 1483 000 грн. Державному підприємству “Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія” ( лізингодавець) для закупівлі обладнання та 249 200 грн. - відповідачу для виконання робіт згідно з календарним планом інноваційного проекту.
На виконання умов інноваційного договору 04 березня 1999 р. між Державним підприємством “ Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія” та відповідачем ( лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №1-03/99.
У відповідності з Актом №1 приймання-передачі обладнання в користування від 04.03.1999 р. , який є додатком до №1 до договору фінансового лізингу №1-03/99, лізингодавець передає а лізингоодержувач отримує в користування користування комплект обладнання для виробництва преформ у складі шести машин ТТІ-160F загальною вартістю 1389 529,29 грн. В даному акті сторони вказали, що відповідач претензії щодо якості , кількості, комплектності і умов поставки немає, а також те , що вартість обладнання підлягає безумовному перегляду після здійснення лізингодавцем остаточних розрахунків з постачальником обладнання. Лізингодавець здійснив остаточні розрахунки з постачальником обладнання фірмою “Milfrord Interprises Ltd” за контрактом №KOR/07 -97 від 24.07.1997 р. у зв”язку з чим сторонами договору фінансового лізингу №1-03/99 підписано додаткові угоди №1 від 17 вересня 1999 р. та №2 від 26 жовтня 1999 р. до договору фінансового лізингу №1-03/99 , яким збільшено вартість обладнання , а також укладено Угоду №4-0899 від 16 серпня 1999 р. про збільшення вартості обладнання і лізингової плати за його користування до договору фінансового лізингу №1-03/99.
Ще одним доказом визнання відповідачем збільшення вартості обладнання було підписання 01 жовтня 1999 р. Протоколу погодження умов додаткового виділення коштів на погашення заборгованості за обладнання , придбане для реалізації інноваційного проекту по інноваційному договору №1/41-99 від 04.03.99р., в якому відповідач зобов”язався відшкодувати лізингодавцю витрати, пов”язані з остаточним розрахунком з постачальником в лізингових платежах , які підлягають сплаті по договору фінансового лізингу №1-03/99 від 04 березня 1999 р.
Свої зобов”язання за договором фінансового лізингу №1-0399 відповідач не виконав , хоча зобов”язувався сплачувати лізингові платежі відповідно до Розрахунку лізингової плати , що є додатком №2 до договору фінансового лізингу №1-03/99 та доповненням №1та №2 до нього. Відповідно до цього розрахунку відповідач сплачував лізингові платежі шляхом перерахування коштів та вчинення індосаментів на векселя на загальну суму 352 942,12 грн. Останню проплату лізингових платежів відповідач здійснив 30 серпня 2000р. Відповідно до доповнення №2 до розрахунку лізингової плати від 26 жовтня 1999 р. станом на 26 березня 2003 р. відповідач заборгував сплату лізингових платежів на суму 955025,72 грн.
У відповідності до п. 3.3 договору фінансового лізингу №1-03/99 від 04.03.1999р. відповідачу нараховано пеню в розмірі 9411,69 грн. та 3 % річних в розмірі 1387,55 грн.
В судовому засіданні 11 квітня 2006 року позивач подав заяву в порядку ст. 22 ГПК України про збільшення та уточнення позовних вимог, в якій вказав , що в зв”язку з тим , що розгляд справи №4/90-18/5 тривалий час було зупинено , необхідно уточнити позовні вимоги та перерахувати штрафні санкції: пеню , 3% річних, інфляційні витрати.
Як вказує представник позивача, станом на 11.04.2006р. відповідач заборгував сплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу №1-03/99 від 04.03.1999 р. на суму 1 038 104,62 грн.
У відповідності з п. 3.3 договору лізингу, відповідач зобов”язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в період прострочки платежу від належної до сплати суми за кожен день прострочки, а також інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. Згідно поданих представником позивача розрахунків, пеня за несвоєчасне повернення лізингових платежів ТзОВ “ Партнер” складає 98349,75 грн., інфляційні втрати- 138 483,16 грн., 3% річних –154 012,07 грн.
Відповідач також не перерахував кошти за викуп обладнання згідно з договором викупу обладнання №2-03/99 в сумі 324 637,58 грн.
Згідно з пунктом 5.1 договору викупу відповідачу нараховано пеню в сумі 30 756,08 грн., а також збитки внаслідок інфляції –43 306,65 грн. та 3% річних –48 162,87 грн., що підтверджується поданим позивачем розрахунком.
Таким чином , загальна сума заборгованості за договором лізингу та договором викупу обладнання склала 1 875 812,78 грн., в тому числі 1 362 742,20 грн. основного боргу, 129 105,83 грн. пені, 181 789,81 грн. інфляційних втрат, 202 174,94 грн. 3% річних.
Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки вповноваженого представника в судові засідання 11.04.2006р., 18.05.2006р. та 01.06.2006р. не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на заяву про збільшення та уточнення позовних вимог не подав.
Заслухавши доводи представника позивача , дослідивши подані ним докази суд , вважає, що вимоги позивача в сумі 1 875 812,78 грн. є економічно обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення .
Враховуюче те, що позивачем не сплачено до бюджету державне мито в сумі 9099,87 грн. при поданні заяви про збільшення позовних вимог , суд, вважає за необхідне стягнути його із позивача при винесенні рішення.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача , а саме державне мито за подання позовної заяви , апеляційної та касаційної скарги в розмірі 3400 грн. та витрати за надані інформаційно-технічні послуги для забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. 8, 124 Конституції України, 625 Цивільного кодексу України, ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позов задоволити.
Стягнути із Української державної інноваційної компанії, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 65-б,( код 00041467) в особі Івано-Франківського регіонального відділення, м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 32,( код ЗКПО 19402416) 9099,87 грн. несплаченого мита в дохід Державного бюджету України .
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “ Партнер” , Коломийський район, с. Сопів, вул. Січових Стрільців, ( код ЗКПО 13130695) на користь Української державної інноваційної компанії, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65-б,( код 00041467) в особі Івано-Франківського регіонального відділення , м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 32,( код ЗКПО 19402416) заборгованість в сумі 1 362 742,20 грн., пеню в сумі 129 105,83 грн., збитки внаслідок інфляції в розмірі 181 789,81 грн., 3% річних в сумі 202174,94 грн.,
суму сплаченого державного мита в розмірі 12499,87 грн. та 118 грн. витрат за надані інформаційно-технічні послуги.
Накази видати після набрання рішенням законної сили .
СУДДЯ Б.П.ГРИНЯК
о.с.