ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2009 р. справа № 5020-4/113

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Ялтинський м`ясозавод”

(98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Ізобільна, 7)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99057, АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості у розмірі 1013,71 грн.,

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників сторін:

від позивача –Багиров Ш.Б., довіреність бн від 01.01.2009;

від відповідача –не з’явився;

Суть спору:

ВАТ „Ялтинський м`ясозавод” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 1013,71 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті отриманого на підставі договору поставки № 47/8-фл товару - продуктів харчування.

Представник відповідача у судовому засіданні з доводами позовних вимог не погодився, факт отримання товару заперечував.  

У судове засідання 01.10.2009 представник відповідача не з’явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю явки у судове засідання з причини відрядження.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Приймаючи до уваги той факт, що представник відповідача приймав участь у судових засіданнях 25.08. та 10.09.2009, давав суду пояснення по суті спору. А таких обставин, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за наявними матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

19.02.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 47/8-фл, відповідно до пункту 1.1 якого, позивач зобов’язався передати відповідачу продукцію, а відповідач зобов’язався приймати та сплачувати за неї визначені договором грошові суми.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що найменування (номенклатура, асортимент) продукції і ціна визначаються в накладних, які являються невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору № 47/8-фл від 19.02.2008, підставою для передачі кожної партії продукції являється усна заявка Покупця, яку Продавець в період з 8 до 17 годин кожного робочого дня приймає за своїм місцезнаходженням або шляхом телефонного зв’язку за визначеними номерами.         

В матеріалах справи є наявним Повідомлення, адресована відповідачем на адресу ВАТ „Ялтинський м`ясозавод”, в якому ФОП ОСОБА_1 просить відпускати без довіреностей продукцію при кільцевих перевезеннях відповідно до договору № 47/8-фл. У вказаному повідомленні зазначено, що прийом продукції на супровідних листах з боку ОСОБА_1 буде посвідчуватись без печатки підписом ОСОБА_1 (а.с.8).

Факт поставки продукції на суму 17964,10 грн. підтверджується товарно-транспортними накладними, які перебувають у матеріалах справи з відповідними підписами самої ОСОБА_1 (а.с.12-20). Остання поставка продукції здійснена 03.03.2009.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати  майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України також встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На час подання позову за отриману продукцію сплачено лише частково, заборгованість складала 1013,71 грн.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що оплата продукції здійснюється не пізніше 7 днів з дня її отримання. Таким чином час сплати за договором настав.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що час сплати за даною вимогою на час подання позову настав, але заборгованість у повному обсязі не сплачена, у зв’язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог  про стягнення суми основної заборгованості та необхідність їх задоволення.

Що стосується посилань позивача на факт сплати відповідачем частини заборгованості в сумі 500,00 грн., то суд не може прийняти вказану оплату у якості доказу виконання відповідачем зобов’язань по договору № 47/8-фл, оскільки на наданому позивачем платіжному дорученні у якості призначення платежу значиться «за транспортні витрати. По рахунку 12345 від 03.03.2009».

В процесі розгляду справи позивач пояснив суду, що фактично сума в розмірі 500,00 грн. не має відношення до предмету спору, оскільки перераховувалась відповідачем за транспортні послуги, які не надавались, у зв’язку з чим ОСОБА_1 має право на повернення даної суми.

На підставі викладеного, задоволенню підлягають позовні вимоги саме в розмірі 1013,71 грн.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити.

2.  Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99057, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства „Ялтинський м`ясозавод” (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Ізобільна, 7; ідентифікаційний код 00443714) 1013,71  грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                      О.С. Погребняк

Рішення оформлено

згідно з вимогами

статті 84 ГПК України

та підписано 06.10.09