ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" жовтня 2009 р. Справа № 8/399
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Бочарової А.Є. - представника за довіреністю №303/12 від 26.06.2009р.,
відповідача - підприємця ОСОБА_2 та його представника за довіреністю №131 від 23.07.2009р. ОСОБА_3,
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Реклама", м.Житомир
на рішення господарського суду Житомирської області
від "11" червня 2009 р. у справі № 8/399 (суддя Давидюк В.К.)
за позовом Комунального підприємства "Реклама", м.Житомир
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Житомир
про стягнення 1189,25грн.,
з перервою в судовому засіданні з 22.09.2009р. по 01.10.2009р., відповідно до ст.77 ГПК України.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 11 червня 2009року у справі №8/399 у позові Комунального підприємства "Реклама" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 1189,25грн. відмовлено.
Вважаючи, що рішення місцевим господарським судом прийняте з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням усіх обставин справи, КП "Реклама" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення - про задоволення позову.
Мотивуючи апеляційну скаргу (а.с.61-62)., позивач зазначає, зокрема, наступне:
- місцевий господарський суд помилково в своєму рішенні зазначає, що КП "Реклама", в порушення п.11 договору №202 від 27.07.2006р., не складало актів про надані послуги за договором та не вручало підприємцю ОСОБА_2 рахунки на оплату, що, на думку суду, звільняє останнього від обов'язку оплати за користування місцем розташування рекламних засобів, однак позивач обов'язок щодо складання актів про надання послуг та направлення відповідачу рахунків на оплату виконував належним чином, що підтверджується наявністю актів про надання послуг, рахунків-фактур на оплату та доказів надіслання останніх відповідачу, які додаються до апеляційної скарги;
- висновок господарського суду першої інстанції про те, що починаючи з 19.01.2007р. відповідач не отримував від позивача послуг по договору №202 від 27.07.2006р. є таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки договірні відносини сторін полягали у наданні в користування лише місця для розташування рекламних засобів, а використання підприємцем ОСОБА_2 контактної мережі під розміщення рекламоносія здійснювалося на підставі договору останнього з КП "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" №36 від 01.08.2006р., й після того, як рекламоносій був знищений, а договір на використання опор контактної мережі розірваний за згодою сторін, місце для розміщення рекламного засобу, яке надавалося по договору №202 від 27.07.2006р., залишилося за відповідачем.
Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, зареєстрованому судом апеляційної інстанції 23.07.2009р. за вх.№02-01/4724/09 (а.с.94-95) заперечив проти доводів позивача, вважаючи їх необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції від 11.06.2009р. у даній справі таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права й з повним дослідженням усіх обставин справи, просить оскаржене рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач та його представник проти апеляційної скарги заперечили та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважаючи рішення суду першої інстанції від 11.06.2009р. законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2006р. між Комунальним підприємством "Реклама" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Розповсюджувач) було укладено договір №202 (а.с.96-97) на розміщення зовнішньої реклами, відповідно до п.1 якого згідно рішень Житомирського міськвиконкому Розповсюджувачу дозволено розмістити рекламні засоби на умовах, визначених договором.
Відповідно до Правил розміщення зовнішньої реклами в м.Житомирі Розповсюджувач зобов'язується виконувати їх та проводити оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів на умовах, передбачених договором (п.2 договору).
Згідно п.3 договору на місці, вказаному в дозволі міськвиконкому Розповсюджувач встановлює власні рекламні засоби, які він зобов'язаний обслуговувати (підтримувати в належному стані відповідно до вимог техніки безпеки тощо). Розповсюджувач не має права змінювати місце розташування рекламних засобів та змінювати їх розмір, а також встановлювати інші рекламні засоби, ніж передбачені в дозволі.
Як встановлено п.10 договору оплата проводиться щомісячно, згідно розрахунку оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів з урахуванням зональних коефіцієнтів згідно розрахунку, викладеного в додатку №2 до договору.
Пунктом 11 договору сторони погодили, що платежі по даному договору здійснюються Розповсюджувачем до 25 числа поточного місяця на підставі рахунків та актів наданих послуг КП "Реклама". За несвоєчасно проведену оплату Розповсюджувач сплачує КП "Реклама" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. У разі виникнення заборгованості по оплаті за 1 місяць КП "Реклама" має право поставити питання перед міськвиконкомом про скасування дозволу на розміщення рекламних засобів та про її демонтаж без попередження Розповсюджувача. Оплата проводиться по день здачі місця розташування рекламного засобу.
Відповідно до розрахунку оплати за розміщення зовнішньої реклами згідно місця розташування транспаранта - перетяжки (зовнішньої реклами) та розмір плати за тимчасове користування ним за місяць (а.с.99), відповідач мав сплачувати позивачу 67,32грн. за календарний місяць.
КП "Реклама", вважаючи, що відповідач в порушення приписів ст.ст.526,530 Цивільного кодексу України допустив дебіторську заборгованість по договору №202 від 27.07.2006р. про розміщення зовнішньої реклами, 20.03.2009р. (згідно дати на штампі господарського суду Житомирської області) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 883,90грн. основного боргу, 37,32грн. - 3% річних та 318,25грн. інфляційних втрат (а.с.3-5).
Як вказувалось вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 11.06.2009р. у даній справі у позові було відмовлено, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на таке.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 1 Закону України "Про рекламу" визначає, що зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Як передбачено статтею 16 вищевказаного закону, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №578 від 27.07.2006р. (а.с.14) надано дозвіл підприємцю ОСОБА_2 на розміщення та експлуатацію зовнішньої реклами, відповідно до вихідних даних на проектування за адресою: вул.Київська,60 (транспарант-перетяжка на опорах контактної мережі КП "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління").
01.08.2006р. між КП "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" та ОСОБА_2 було укладено договір №36а (а.с.46) на використання опор контактної мережі м.Житомира., які використовувалися останнім для розміщення рекламоносія, однак внаслідок форс-мажорних обставин (стихійного лиха) опори було демонтовано й вищевказаний договір розірваний за згодою сторін.
В листі КП "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" №06/215 від 08.04.2009р. (а.с.49) зазначає, що банер (опори контактної мережі) експонувався підприємцем ОСОБА_2 до 19.01.2007р., оскільки після стихійного лиха його було демонтовано.
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Предметом спору, як зазначалося вище, є стягнення заборгованості за договором №202 на розміщення зовнішньої реклами від 27.07.2006р. за період з 01 березня 2007 р. по 13.03.2008р., річних та інфляційних втрат у зв'язку з несплатою цієї суми.
Однак, всупереч правилу ст.33 Господарського процесуального кодексу України, позивач не надав суду першої інстанції належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема, передбачених п.11 договору від 27.07.2006р. №202 підписаних сторонами актів наданих послуг за вказаний вище період.
Оцінивши доводи позовної заяви в сукупності з наданими позивачем доказами та аналізом норм чинного законодавства, що регулює зобов'язальні відносини, господарський суд дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про відмову в задоволені позову.
Доводи позивача про те, що ним належним чином виконувалися вимоги договору щодо складання актів про надання послуг та направлення відповідачу рахунків на оплату, що підтверджується доданими до апеляційної скарги копіями актів про надання послуг, рахунків-фактур на оплату та доказів їх надіслання відповідачу, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки позивач не обґрунтував, враховуючи приписи ст.101 ГПК України, неподання вищевказаних доказів до суду першої інстанції.
Крім того, щодо доводів позивача, що відповідачу за договором надавалося в користування лише місце для розміщення рекламних засобів й у зв'язку із знищенням банера (стихійне лихо) останній не звільняється від оплати за користування місцем для розміщення реклами, то слід зазначити, що відповідач не використовував місце для розміщення реклами з незалежних від нього причин.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та не є підставою для скасування оскарженого рішення.
Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 11.06.2009р. прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, належною оцінкою доказів та з'ясуванням обставин справи, а тому передбачені законом підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від "11" червня2009 р. у справі № 8/399 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства "Реклама", м.Житомир - без задоволення.
2. Справу № 8/399 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук.4 прим.
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - в наряд.