КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.10.2009 № 48/37
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Попова Н.О.- пред. за дов. № 08 від 22.05.2009 року;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні технології. Сервіс і рішення"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.08.2009
у справі № 48/37 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні технології. Сервіс і рішення"
до Відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк"
про зобов"язання надати інформацію
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні технології. Сервіс і рішення" до Відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк" про зобов’язання надати інформацію по розрахунках за кредитним договором № 05-1/34К від 24.04.2007 року, визнання нарахування пені незаконним та повернення суми списаної пені.
В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив скасувати нарахування пені у травні по кредитному договору у сумі 49,38 дол. США.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 р. у справі № 48/37 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 р. у справі № 48/37 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору місцевим Господарським судом міста Києва не було здійснено всебічного, повного і об’єктивного розгляду усіх обставин справи та неповно з’ясовано всі обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт відзначає, що судом першої інстанції не вирішено питання щодо прийняття заяви про зміну предмету позовних вимог, а також не взято до уваги те, що обов’язок з купівлі валюти покладений на відповідача, в свою чергу незаконні дії відповідача призвели до несплати позивачем щомісячного платежу, що в свою чергу призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій за кредитним договором.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні технології. Сервіс і рішення" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 06.10.2009 р.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.10.2009 року просив суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 р. у справі № 48/37 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 06.10.2009 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представника відповідача в судове засідання не визнавалась обов’язковою, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 року у справі № 48/37 залишається без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 р. у справі № 48/37, яким в позові відмовлено повністю мотивоване тим, що відповідач правомірно, у межах діючого законодавства нараховував позивачу пеню за прострочення останнім строків повернення чергових платежів на погашення заборгованості за кредитом. В свою чергу, посилання позивача на невиконання відповідачем платіжного доручення № 1669 від 08.05.2008 року, місцевий господарський суд не взяв до уваги, оскільки дане посилання може бути підставою для стягнення збитків за невиконання останнього за договором банківського рахунку у відповідності до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції безпідставно вдався до оцінки обставин відносно правомірності нарахування пені з огляду на наступне.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.
Господарським судам підвідомчі справи визначені в статті 12 Господарського процесуального кодексу України, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір носять господарський характер, що підтверджується позицією Верховного суду України в постановах від 11.05.2004 № 25/389 та від 29.10.2002 року.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 Цивільного кодексу України. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Колегією суддів встановлено, що у даній справі позов подано про скасування нарахування пені у травні по кредитному договору у сумі 49,38 дол. США.
В порушення вищенаведених норм, судом першої інстанції не було встановлено та не дано належної оцінки обставинам щодо того, чи є даний спосіб захисту права належним у розумінні статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.
В свою чергу, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що норми статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, умови кредитного договору не передбачають такого способу захисту прав та законних інтересів, як скасування нарахування пені у травні по кредитному договору у сумі 49,38 дол. США, а отже, обрання позивачем невірного способу захисту і визначення предмету позову, який не відповідає встановленим законом або договором способам захисту, унеможливлює задоволення такого позову.
У пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 N 01-8/2229 зазначено, що "дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду. Правову позицію Верховного Суду України з цього приводу викладено в його постановах від 13.07.2004 зі справи N 10/732 та від 14.12.2004 зі справи N 6/11".
Таким чином, враховуючи те, що позивачем невірно визначений спосіб захисту прав, встановлений законодавством України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Разом з тим, вважаючи вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, колегія суддів вважає, що в мотивувальній частині рішення від 10.08.2009 р. у даній справі місцевий господарський суд не врахував, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, а отже безпідставно вдався до оцінки обставин та доказів щодо правомірності нарахування відповідачем пені за кредитним договором, тобто висновок місцевого господарського суду в цій частині є передчасним.
Вказані обставини підлягають врахуванню, але не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки відповідно до частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
На підставі викладеного, ст.ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ч. 2 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні технології. Сервіс і рішення" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 року у справі № 48/37 - без змін.
Матеріали справи № 48/37 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
09.10.09 (відправлено)