№ 1-151

                                                                                                                            2009 рік.

                                     В И Р О К

                      І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

13 липня 2009 року.                                                                          Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :

головуючого-судді                                                                             Богдана С.І.

при секретарі                                                                                      Яценко Н.М.

з участю прокурора                                                                            Шевчук С.В.

та адвоката                                                                                           ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження , уродженця м. Чернівці, мешканця АДРЕСА_1, українця, освіта неповно середня, не одруженого, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого, гр.. України,

               у вчиненні злочину передбаченого ст.. 190 ч.2 КК України,

                                                          В С Т А Н О В И В :

               Підсудний ОСОБА_2, 24 січня 2007 року в м. Чернівці, діючи умисно, з метою незаконного збагачення, ввійшовши в довіру до потерпілого ОСОБА_3, попросив того оформити кредит на придбання мобільного телефону „ Нокіа  N 72” в магазині „ Мобілочка ” , що по вул.. Університетській . Після того як потерпілий оформив кредит на себе, підсудний шахрайським шляхом, зловживаючи довірою ОСОБА_3 заволодів мобільним телефоном вартістю 1799 гривень та документами по оформленому кредиту, запевнивши потерпілого, що кредит він буде сам погашати знаючи достовірно , що не буде погашати кредит і мобільний телефон не буде повертати потерпілому. В подальшому ОСОБА_2 мобільним телефоном розпорядився на власний розсуд, кредит не погашав і таким чином заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 1799 гривень.

               Продовжуючи свою злочинну діяльність, підсудний ОСОБА_2 25 січня 2007 року в м. Чернівці, діючи умисно, повторно, з метою незаконного збагачення, ввійшовши в довіру до потерпілого ОСОБА_4, попросив того оформити кредит на купівлю мобільного телефону „ Нокіа N 70 ” в магазині „ Мобілочка ” , що по вул.. Університетській . Після того як потерпілий оформив кредит на себе, підсудний шахрайським шляхом, зловживаючи довірою ОСОБА_4 заволодів мобільним телефоном вартістю 2099 гривень та документами по оформленому кредиту, запевнивши потерпілого, що кредит він буде сам погашати, при цьому знаючи достовірно, що не буде погашати кредит і мобільний телефон не буде повертати потерпілому. В подальшому ОСОБА_2 мобільним телефоном розпорядився на власний розсуд, кредит за потерпілого не погашав і таким чином заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 2099 гривень.

             Продовжуючи свою злочинну діяльність підсудний ОСОБА_2 05 лютого 2007 року в м. Чернівці, діючи умисно, повторно, з метою незаконного збагачення, ввійшовши в довіру до потерпілого ОСОБА_5, попросив того оформити кредит на купівлю мобільного телефону „ Нокіа N 70 ” в магазині „ Мобілочка ” , що по вул.. Університетській .Після того як потерпілий оформив на себе кредит, підсудний шахрайським шляхом, зловживаючи довірою ОСОБА_5 заволодів мобільним телефоном вартістю 1679 гривень та документами по оформленому кредиту, запевнивши потерпілого, що кредит буде погашати сам, при цьому знаючи достовірно, що не буде погашати кредит і мобільний телефон не буде повертати потерпілому. В подальшому ОСОБА_2 мобільним телефоном розпорядився на власний розсуд, кредит не погашав і таким чином заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 1679 гривень.

               Продовжуючи свою злочинну діяльність підсудний ОСОБА_2 26 лютого 2007 року в м. Чернівці, діючи умисно, повторно, з метою незаконного збагачення, ввійшовши в довіру до потерпілого ОСОБА_6, поросив того оформити кредит на купівлю мобільного телефону „ Нокіа N 73 ” в магазині „ Мобілочка ” , що по вул.. Університетській. Після того як потерпілий оформив на себе кредит, підсудний шахрайським шляхом, зловживаючи довірою ОСОБА_6 заволодів мобільним телефоном вартістю 2149 гривень та документами по оформленому кредиту, запевнивши потерпілого, що кредит буде погашати сам, при цьому знаючи достовірно, що не буде погашати кредит і мобільний телефон не буде повертати потерпілому. В подальшому ОСОБА_2 мобільним телефоном розпорядився на власний розсуд, кредит не погашав і таким чином заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 2149 гривень.

               Крім цього, підсудний ОСОБА_2 08 травня 2008 року, біля 19 год. діючи умисно, з метою незаконного збагачення, шляхом вчинення шахрайства, вступивши в попередню змову з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відносно яких постановлено вирок і вони визнані винним у вчинені злочину та засуджені, знаходячись біля магазину „ Фокстрот ” , що по вул.. Проспект Незалежності в м. Чернівці, зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_9, обманним шляхом, під приводом реалізації рідинно-кристалічних телевізорів, заволоділи грошима потерпілого в сумі 19600 гривень, після чого з місця вчинення злочину скрилися і викраденим розпорядилися на власний розсуд.

                  В судовому засіданні підсудний своєї вини не визнав і пояснив, що потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 були його друзями, разом товаришували, відпочивали. Ніколи з ними не оформляв кредити і мобільних телефонів у них не брав. У нього був легковий автомобіль, він його пошкодив і потрібні були гроші на ремонт автомобіля. Потерпілі оформляли кредит на покупку мобільних телефонів, але гроші витрачали на себе, позичали йому на ремонт автомобіля, хоча він цього їх і не просив. Разом ходили в ресторани, вечеряли і під час цього потерпілі пропонували йому гроші для ремонту автомобіля . Що стосується потерпілого ОСОБА_9, то він у нього грошей не брав, ніяких дій по його відношенні не вчиняв.

                 Незважаючи на невизнання вини підсудним, суд вважає, що його вина знайшла своє підтвердження показами потерпілих даних в судовому засіданні, свідків, а також матеріалами справи.

                  Невизнання вини підсудним суд розцінює як намір ухилитися від відповідальності.

                   Так потерпілий ОСОБА_5 показав суду, що з ОСОБА_2 товаришував на протязі тривалого часу. В лютому 2007 року до нього підійшов ОСОБА_2 і попросив оформити на себе кредит на купівлю мобільного телефону в магазині

„ Мобілочка ”, пояснив при цьому, що сам не може оформити кредит, оскільки має проблеми і кредит йому не дають. Разом зайшли в магазин, там був також представник банку, який оформляв кредит. ОСОБА_2 підійшов до представника банку разом з ним, він стояв і мовчав, а ОСОБА_2 говорив всі дані які необхідні були для оформлення кредиту, вказав свій домашній телефон. Таким чином отримавши гроші, купили мобільний телефон який вибрав сам підсудний і вийшли з магазину. Там підсудний забрав мобільний телефон, всі документи по оформленому кредиту і сказав, що погашати кредит буде сам, щоб він не переживав. Через деякий час до нього почали приходити повідомлення з „ Приватбанку ” з вимогою сплатити кредит, він зустрів ОСОБА_2 запитав чому він не погашає кредит як було домовлено, на це підсудний сказав, щоб він не хвилювався, ніяких проблем не має, кредит буде погашатися, однак підсудний до теперішнього часу кредит не погашає, „ Приват банк ” вимагає сплати кредиту, відсотків за користування кредитом на суму біля 10000 гривень.

                      Потерпілий ОСОБА_3 показав, що з ОСОБА_2 він товаришував, в січні 2007 року той йому зателефонував і попросив взяти в кредит мобільний телефон, при цьому пояснив, що сам не може взяти кредит так як має проблеми з банком. Знаючи його як порядного хлопця і товариша він погодився на це, 24.01.2007 року до нього приїхав ОСОБА_2 на своєму легковому автомобілі, разом поїхали в магазин „ Мобілочка ” . Там ОСОБА_2 сам почав вибирати мобільний телефон, вибравши його, сказав, що на купівлю цього телефону потрібно оформити кредит. Підійшов до працівника банку, почав з ним розмову про оформлення кредиту, він стояв поруч і розмову не втручався, а тільки надав необхідні свої документи для оформлення кредиту. Коли оформили кредит, отримали мобільний телефон і вийшли з магазину, ОСОБА_2 зразу ж забрав мобільний телефон та документи по кредиту і сказав, що він буде оплачувати кредит і щоб він не переживав. Через деякий час до нього почали приходити повідомлення з „ Приватбанку ” з вимогою сплачувати кредит та заборгованість по ньому. Зразу пішов до ОСОБА_2, той сказав, що це не його проблеми, кредит він сплатить і щоб він не переживав, однак до теперішнього часу кредит не сплачений, „ Приватбанк ” вимагає повернення кредиту зі всією сумою боргу, а це біля 10000 гривень.

                       Потерпілий ОСОБА_4 показав суду, що в січні 2007 року, коли він був на навчанні в університеті , до нього на мобільний телефон зателефонував його знайомий ОСОБА_2 і попросив дати йому грошей, у нього їх не було і він відмовив. Тоді ОСОБА_2 запропонував оформити кредит на придбання мобільного телефону, а оплату по поверненню кредиту ОСОБА_2 буде проводити сам. Він знаючи його як порядного хлопця погодився з цим, той приїхав до університету, забрав його у свій автомобіль і разом поїхали в магазин „ Мобілочка ” по вул.. Університетській , там ОСОБА_2 сам вибрав мобільний телефон, підійшов до представника

„ Приватбанку ” і став оформляти кредит на нього. На всі запитання представника банку відносно кредиту відповідав ОСОБА_2, а він тільки подав свої документи. Після того як кредит був оформлений і мобільний телефон отриманий, ОСОБА_2 забрав собі мобільний телефон, всі документи по оформленому кредиту, він погодився з цим, оскільки ОСОБА_2 запевнив, що він буде погашати кредит. Через деякий час до нього почали приходити повідомлення про те, що кредит не погашається, він підійшов до ОСОБА_2, той запевнив, що кредит буде погашений і щоб він не переживав. Однак повідомлення про погашення кредиту продовжували надходити, його мати сама пішла до ОСОБА_2 і стала вимагати повернення кредиту, той п’ять  разів давав його матері гроші для погашення кредиту, але потім перестав давати гроші і на теперішній час у нього виникла велика заборгованість по неповернутому кредиту, він його погашати не має змоги, оскільки сам ОСОБА_2 розпорядився мобільним телефоном отриманим в кредит, тому вся заборгованість повинна рахуватися на ОСОБА_2.

                        Потерпілий ОСОБА_6 показав суду, що в лютому 2007 року він працював на фірмі „ Добробут ” , до нього приїхав його знайомий ОСОБА_2 і попросив взяти для нього кредит, оскільки йому потрібні гроші. Він погодився, ОСОБА_2 порадив взяти в кредит мобільний телефон, обидва приїхали до магазину

„ Мобілочка ” що по вул.. Університетській, там ОСОБА_2 вибрав мобільний телефон, разом підійшли до працівника „ Приватбанку ” і ОСОБА_2 почав оформляти кредит, особисто спілкувався з працівником банку, а він тільки віддав свої документи. Отримавши мобільний телефон і вийшовши з магазину, ОСОБА_2 зразу ж забрав від нього телефон та всі документи по кредиту і сказав, що він сам буде повертати кредит. Через деякий час до нього додому почали приходити повідомлення про те, що кредит не виплачується, існує заборгованість. Він підійшов до ОСОБА_2, однак той почав його запевняти, що кредит почне негайно погашатися і щоб він не переживав, однак в подальшому кредит не погашав, він неодноразово звертався до ОСОБА_2 про те, що повідомлення з вимогою сплатити кредит продовжують надходити, той один раз дав йому біля 130 гривень, але після цього взагалі не давав грошей на погашення кредиту і на теперішній час у нього виникла велика заборгованість по кредиту і „ Приватбанк ” настоює перед ним про повернення кредиту, а ОСОБА_2 не бажає перевести на себе кредит.

             Потерпілий ОСОБА_9 показав, що знає підсудного оскільки він був у групі осіб які йому пропонували купити рідинно-кристалічні телевізори. До нього перед цим зателефонував його знайомий і повідомив, що є побутова техніка у вигляді рідинно-кристалічних телевізорів по досить дешевих цінах, його дана пропозиція зацікавила і через деякий час до нього приїхав його знайомий на автомобілі і за кермом автомобіля сидів ОСОБА_2, а також були його знайомий ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Він запитав ОСОБА_2 якого знав як сусіда свого знайомого ОСОБА_13 чи все в порядку і той відповів що „ так „, після чого всі разом поїхали до ТЦ „ Майдан ” для того щоб впевнитися, що там ціни на такі телевізори значно вищі. Звіривши ціни, послухавши запевняння ОСОБА_2, що необхідно брати телевізори він сказав, що йому потрібно поїхати додому і взяти гроші, домовилися зустрітися біля магазину „ Фокстрот ”. Коли через деякий час приїхав до цього магазину, то його чекали ОСОБА_11, ОСОБА_12 та його знайомий. Всі окрім ОСОБА_11 та ОСОБА_2 зайшли в магазин, до дверей підігнали вантажний автомобіль, а ОСОБА_11 та ОСОБА_2 стояли біля вхідних дверей. Підійшов ОСОБА_12 і сказав дати йому гроші вперед, щоб віддати їх продавцю, він віддав ОСОБА_12 19600 гривень, той зайшов всередину магазину, після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_11 кудись відійшли. Коли пройшло багато часу, телевізори не вантажили в автомобіль, він та його знайомий ОСОБА_10 почали набирати по мобільному телефону всіх трьох, але ніхто не відповідав, він зрозумів, що його обдурили, після чого зразу ж пішов у райвідділ міліції і заявив про вчинений злочин.

               Свідок ОСОБА_10  показав, що 08.05.2008 року біля 10 год. до нього зателефонував його син ОСОБА_13, який проживає окремо від нього і сказав, що на кухні квартири прорвало трубу. Він приїхав до нього і пробув у квартирі до 12 год. 30 хв. В цей час синові зателефонував його товариш ОСОБА_11 А. з приводу продажі побутової техніки, син запитав його чи не знає хто може купити таку техніку. Він сказав синові не вмішуватися в це і пішов додому. Чув тільки прізвище ОСОБА_11, інших прізвищ не чув. Через декілька днів він зустрівся з сином і той повідомив йому, що його знайомий ОСОБА_11 обманув його товариша, взяв 19600 гривень для покупки телевізорів, товар не віддав і з грошима втік.

              Свідок ОСОБА_14 показала суду, що ОСОБА_2 знає як товариша чоловіка. В кінці лютого 2007 року чоловік приїхав додому з ОСОБА_2 для того, щоб взяти документи необхідні для оформлення кредиту, її повідомили, що ОСОБА_2 необхідно взяти мобільний телефон в кредит. Вона відговорювала чоловіка , просила не робити цього, але ОСОБА_2 запевнив, що кредит чоловікові непотрібно буде повертати, він сам особисто буде повертати кредит. Коли чоловік взяв кредит, то мобільний телефон залишився у ОСОБА_2, а також той забрав з собою всі документи по оформленому кредиту. Через деякий час почали додому приходити повідомлення про те, що необхідно сплачувати кредит, вона з чоловіком пішли до ОСОБА_2, але той запевнив, що кредит він буде погашати, однак до теперішнього часу кредит не погасив. Їй відомо, що ОСОБА_2 мобільний телефон отриманий в кредит продав, а гроші прогуляв і витратив їх на себе.

              Свідок ОСОБА_15 показала, що влітку 2008 року додому прийшло повідомлення з „ Приватбанку ” в якому значилося, що її син не сплачує кредит і виникла заборгованість. Коли запитала сина в чому справа, син їй повідомив, що взяв кредит для свого товариша ОСОБА_2. Коли запитала матір ОСОБА_2 про кредит, то та сказала, що їй відомо про кредит і що його буде погашати, через деякий час коли кредит не погашався, мати підсудного кричала на неї, говорила щоб забути про погашення кредиту. Коли зустріла ОСОБА_2 то той запевнив її, що кредит буде погашений, однак до теперішнього часу кредит не погашений, син повинен сплачувати як кредит, так і всі заборгованості по ньому, хоча фактично цей кредит ОСОБА_2

              Свідок ОСОБА_16 показала суду, що знає ОСОБА_2 як товариша свого чоловіка. Чоловік їй нічого не розповідав про те, що взяв кредит, про це їй стало відомо після того як додому почали приходити повідомлення з „ Приватбанку ” з вимогою сплати кредиту. Тоді їй чоловік повідомив, що за проханням ОСОБА_2 він взяв для нього в кредит мобільний телефон, ОСОБА_2 обіцяв сплачувати кредит. Вона звернулася сама до ОСОБА_2 з вимогою сплачувати кредит, той запевняв, що буде сплачувати, але до теперішнього часу кредит не сплачений.

             Свідок ОСОБА_17 показав, що він раніше працював в „ Приватбанку ” і в його функції входило надання кредиту під товар.  Ні ОСОБА_2, ні потерпілих він не знає і не пам”ятає їх.

              З показів свідка ОСОБА_18, які дані на досудовому слідстві і які оголошені в судовому засіданні вбачається, що біля 16 год. 08.05.2008 року до нього підійшов його знайомий ОСОБА_9 і попросив допомогти завантажити рідинно-кристалічні телевізори. Перед цим він бачив як ОСОБА_9 з кимось розмовляв сидячи в салоні легкового автомобіля „ Шивроле ”  голубого кольору. Коли проходила розмова між ними, то йому здалося, що водій автомобіля  знає ОСОБА_9 і той запевняв ОСОБА_9, щоб той не боявся, він знає хлопців які пропонували товар і що вони займаються реалізацією телевізорів вже давно. Поїхали до магазину „ Фокстрот ” , там ОСОБА_9 передав 19600 гривень хлопцеві по імені ОСОБА_19, той дав йому свій паспорт, після цього в автомобіль ОСОБА_9 сів хлопець по імені ОСОБА_13 який сказав, що хлопці зараз принесуть товар, автомобіль „ Шивроле ” від”їхав з хлопцями у яких були гроші. Прочекали їх до 19 год., але вони не появилися, хлопець по імені ОСОБА_13 хотів втекти від них, але ОСОБА_9 його затримав і після цього звернувся в райвідділ міліції.

                З показів свідка ОСОБА_20 даних на досудовому слідстві, які були оголошені в судовому засіданні вбачається, що підсудний ОСОБА_2 раніше проживав з ним по сусідству. Йому розповідали ОСОБА_21, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_2 просив їх оформити на нього кредит, після чого забрав мобільні телефони отримані в кредит. Він також чув в будинку сварки між цими особами з приводу кредиту.

                   З показів свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 даних на досудовому слідстві і які були оголошені в судовому засіданні вбачається, що вони ні підсудного , ні потерпілих не пам’ятають і не знають, у зв’язку з неповерненням кредиту робилося продзвони по номерах телефонів, які зазначені в договорі кредиту, письмових попереджень не робилося.

                   З договору кредиту укладеного між ОСОБА_5 ( а.с. 32 т.1 ) вбачається, що ним було укладено договір кредиту 05.02.2007 року, в договорі було зазначено його номер мобільного телефону та домашній номер телефону  НОМЕР_1, з аналогічного договору укладеного між ОСОБА_6 ( а.с. 113 т.1 ) вбачається, що також було укладено договір кредиту 26.02.2007 року і зазначено номер його мобільного телефону та номер домашнього телефону НОМЕР_1. Аналогічний договір було укладено з ОСОБА_4 ( а.с. 129 т. 1 ) і також зазначено аналогічний номер домашнього телефону. З ОСОБА_3 також було 24.01.2007 року укладено договір кредиту і також зазначено номер домашнього телефону НОМЕР_1.

                    З довідки ВАТ „ Укртелеком ” Чернівецької філії ( а.с. 181 т.2 ) вбачається, що номер телефону НОМЕР_1 був встановлений ОСОБА_24 ІНФОРМАЦІЯ_3 року за адресою АДРЕСА_2 і з того часу власник телефону по теперішній час не змінювався.

                   З вироку апеляційного суду Чернівецької області від 22.12.2008 року вбачається, що судом було розглянуто кримінальну справу у відношенні ОСОБА_11 огли обвинуваченого за ст.. 190 ч.2, 189 ч.2. 15 ч.2 190 ч.4, 187 ч.4, 28 ч.3 , 15 ч.2, 115 ч.2 п.п. 6,9,12 КК України та ОСОБА_12 обвинуваченого за ст.. 190 ч.2, 15 ч.2 190 ч.4, 187 ч.4. 28 ч.3, 15 ч.2 115 ч.2 п.п. 6,9,12 КК України, обидва були визнані в пред’явленому їм обвинуваченні і ОСОБА_11 було призначено покарання у вигляді 13 років позбавлення волі, ОСОБА_12 призначено покарання 12 років позбавлення волі.

 Було стягнено з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в користь потерпілого ОСОБА_9 9800 гривень за завдану злочином шкоду. При цьому судом враховано , що батьки ОСОБА_11 в ході досудового слідства виплатили йому 9800 гривень заподіяної шкоди .    

                   Аналізуючи зібрані докази по справі суд вважає, що вина підсудного знайшла своє підтвердження, його дії на досудовому слідстві за ст.. 190 ч.2 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він заволодів чужим майном шляхом обману та зловживання довірою повторно та за попередньою змовою групою осіб.

                   При призначенні покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини які пом’якшують та обтяжують покарання, особу підсудного.

                     Те, що підсудний фактично раніше не притягався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, заявив, що відшкодує заподіяну матеріальну шкоду потерпілим, його сімейний та матеріальний стан, молодий вік і ці обставини суд визнає як за пом’якшуючі.

                   Обставин які би обтяжували вину підсудного передбачених ст.. 67 КК України суд не знаходить.

                    З врахуванням пом’якшуючих обставин та особи підсудного суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, йому слід призначити покарання , яке було би необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, але його слід звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку.

                     Що стосується заявлених цивільних позовів потерпілими ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 то суд вважає, що їх слід залишити без розгляду, оскільки потерпілими точно не визначена на день розгляду кримінальної справи судом фактично заподіяна шкода підсудним. Потерпілим роз”яснити їхнє право звернутися до суду з позовом до підсудного в порядку цивільного судочинства з врахуванням всієї суми заподіяної їм шкоди. Це також стосується і позову потерпілого ОСОБА_9, оскільки фактично та сума позову яка заявлена ним вже стягнута за вироком суду з ОСОБА_11 та ОСОБА_12

                      На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд –

                                                                    В И Р І Ш И В :

                      Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ст.. 190 ч.2 КК України і призначити покарання у вигляді 3-х ( трьох ) років обмеження волі.

                       На підставі ст.. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, якщо він на протязі двохрічного іспитового терміну не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки згідно ст.. 76 КК України , а саме –

1.   не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи ;

2.   повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання ;

3.   періодично з”являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

                   Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу у відношенні ОСОБА_2 залишити вибрану – підписку про невиїзд.

                   Речові докази по справі – кредитні угоди на ім”я ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 зберігати при матеріалах справи.

                   Цивільні позови заявлені потерпілими ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9 залишити без розгляду і роз”яснити потерпілим про те, що вони мають право звернутися до суд з такими позовами в порядку цивільного судочинства .

                    На вирок може бути подано апеляційну скаргу на протязі 15 днів з моменту його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці, а засудженим в такому ж порядку і в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.

                                    Суддя                                                  Богдан С.І.