Справа № 2-49/2007

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

1 лютого 2007 року Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого          - судді Литвина О.В.,

при секретарі          - Киричок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про визнання майна, придбаного в період проживання однією сім»єю, спільною сумісною власністю,

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись з позовом до суду, позивачка посилається, що проживала з відповідачем однією сім»єю без реєстрації шлюбу з жовтня 1998 року по листопад 2006 року. У квітні 2005 року вони придбали за спільні кошти житловий будинок в АДРЕСА_1. Зазначає, що відповідач на даний час перешкоджає їй проживати в останньому, стверджуючи, що будинок належить йому, оскільки оформлений на його ім.»я.

Просила визнати їх з відповідачем спільною сумісною власністю житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач позов підтримала за викладених у ньому обставин та додаткового пояснила, що будинок був придбаний за 4000-00 грн. з коштів, які вони з відповідачем отримали від продажі цукру. Решту коштів, що залишилися, вони витратили на газифікацію будинку та оформлення документів на будинок. У 2005 році відповідач брав кредит, щоб оформити документи, оскільки кошти, які вона давала йому раніше для цих потреб, він пропив. Пояснила, що на даний час відповідач не допускає її до будинку та хоче продати останній.

Просила задовольнити позов.

Підтримав позов свого довірителя у судовому засіданні і представник позивача та просив його задовольнити.

Відповідач позов не визнав та пояснив, що дійсно з жовтня 1998 року він проживав разом з позивачем однією сім»єю в будинку разом з її дочками. Вони вели з позивачем спільне господарство, спільний бюджет, вона отримувала його заробітну плату і розпоряджалася грошовими коштами для потреб сім»ї. Під кінець 2003 року вони придбали спільно з позивачем спірний будинок у ОСОБА_3 за 4000-00 грн. та перейшли в нього проживати, маючи намір спільно проживати в ньому. Гроші за будинок платив він в цей же період з коштів, які отримав від реалізації свого цукру та частину грошей позичив у своєї мами.

За спільні кошти вони провели газ до будинку, придбали меблі в будинок та інші речі для будинку.

Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши сторін та їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає що позов обгрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторони спору проживали однією сім»єю без реєстрації шлюбу з жовтня 1998 року в будинку позивача в АДРЕСА_2. Одночасно зі сторонами спору проживали діти позивача. У 2003 році сторони за попередньою домовленістю вирішили проживати окремо від дітей позивача і з цією метою вирішили придбати спільно житловий будинок. Вони спільно вибрали який будинок придбати і і у зв»язку з відсутністю коштів на їх прохання СТОВ «Росія» с.Ромашки видав їм в  рахунок оплати праці, кожному зокрема в листопаді 2003 року цукор на суму 3555-00 грн., а всього таким чином вони отримали цукру на загальну суму 7110-00 грн. Вказаний цукор був реалізований сторонами спору. З виручених коштів 4000-00 грн. сторони передали наприкінці 2003 року гр. ОСОБА_3, в рахунок проведення повної оплати за спірний будинок за попередньою домовленістю. В цей же період сторони перейшли проживати в спірний будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1, і де вони проживали разом до листопада 2006 року. За період спільного проживання однією сім»єю в цьому будинку сторони вели спільне господарство, спільний бюджет та спільно використовували кошти на газифікацію придбаного будинку, на придбання в будинок меблів тощо. Фактично договір купівлі-продажу спірного будинку був оформлений з продавцем 09.04.2005 року. Покупцем за даним договором значиться відповідач. 1-7.01.2006 року у відповідності до згаданого договору купівлі-продажу спірного будинку була проведена державна реєстрація права власності на це нерухоме майно Білоцерківським МБТІ на ім.»я відповідача. У 2006 році стосунки між сторонами спору стали погіршуватися і однією з причин чого стала вимога відповідача до позивача про необхідність мати спільну дитину або взяти дитину з дитячого будинку. Ця обставина стала також причиною перешкоджання позивачу з боку відповідача проживати у спірному будинку. В листопаді 2006 року стосунки сторін спору остаточно погіршилися і позивач залишила будинок. На даний час сторони проживають окремо.

Викладене підтверджується показами в судовому засіданні сторін спору, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, та письмовими матеріалами справи, якими є:

·         Договір купівлі-продажу від 09.04.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6. реєстровий НОМЕР_1;

·         Витяг з реєстрації права власності на нерухоме майно від 17.01.2006 року на ім»я відповідача;

·        Довідки СТОВ «Росія» №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 17.11.2006 року, № НОМЕР_4 від 22.11.2006 року;

·        Довідка Ромашківської сільської ради від 16.11.2006 року.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому ст..657 цього Кодексу визначає, що договір купівлі-продажу житлового будинку укладається у письмові формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Право власності у набувача за таким договором виникає з моменту проведення зазначеної реєстрації (ст.. 334 ЦК України).

З викладеного випливає, що право власності на будинок на ім.»я відповідача виникло 17.01.2006 року, тобто з часу проведення державної реєстрації. А звідси висновок, що будинок був придбаний саме в цей час.

За вимогами ст.. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено договором між ними. Аналогічні положення містяться у CT..368 ЦК України згідно вимог якої майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім»ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

На підставі викладемюго, у відповідності до встановлених обставин справи і, зокрема, встановлених обставин справи щодо проживання сторін спору однією сім»єю та придбання ними в цей період за спільні кошти спірного житлового будинку, відсутності факту укладання між сторонами договору відповідно до вимог ч.4 ст.368 ЦК України щодо порядку та умов придбання спірного будинку, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання спірного будинку їх з відповідачем спільною сумісною власністю.

В основу такого свого рішення по справі суд також кладе покази в судовому засіданні відповідача щодо обставин справи в тім, що він не перешкоджав би позивачу проживати в будинку якби вона

погодилася мати спільну з ним дитину або взяти дитину з дитячого будинку і що саме ця обставина є причиною перешкоджання з його боку проживати позивачеві у спірному будинку.

Доводи відповідача на заперечення проти позову в тім, що не можливо рахувати, що він  проживав з позивачем однією сім»єю, оскільки між ними не було укладено шлюбу та не булр спільних дітей, судом не приймаються як такі, що повністю спростовуються отриманими в судовому засіданні доказами та не грунтуються на законі. З огляду на визнану позивачем обставину, що вони з позивачем проживали однією сім»єю, вели спільний бюджет, спільне господарство, що позивач сама розпоряджалася коштами і в тому числі його заробітною платою та з огляду на покази позивача в судовому засіданні в тім, що саме він займався оформленням документів через її зайнятість на роботі та по домашньому господарстві, що на оформлення документів на будинок відповідач брав кредит, не заслуговують на увагу на переконання суду і його доводи на заперечення проти позову, що він особисто брав кредит 2500-00 грн., щоб самостійно оформити документи на будинок на своє ім.»я. Суд розцінює такі його доводи як намагання забезпечити докази на свою користь.

Понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору та витрати на ІТЗ-судового розгляду справи на загальну суму 150-30 грн. підлягають стягнення на її користь з відповідача.

Керуючись ст.ст. 61, 63, 74 СК України, ст.ст. 15, 328, 334, 657, 368 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60,88,   212-215   ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 150-30 грн. в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.