Справа № 151/544/22

Провадження № 22-ц/801/1884/2023

Категорія: 31

Головуючий у суді 1-ї інстанції Моцний В. С.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 рокуСправа № 151/544/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

за участі секретаря судового засідання Різник Д. С., відповідачок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши за правилами, установленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засі-данні у м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета

спору, на стороні позивача Чечельницької селищної ради Гайсинського району

Вінницької області, на стороні відповідачок приватного нотаріуса Чечельниць-

кого районного нотаріального округу Вінницької області Мілька Анатолія Ми-

хайловича про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім’-

єю без реєстрації шлюбу, визнання частково недійсним договору дарування спі-

льно нажитого майна,

за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 10 липня 2023 року, ухвалене у приміщенні суду у смт Чечельник Вінницької області за голову-вання судді Моцного В. С., повний текст якого складений 14 липня 2023 року,

У С Т А Н О В И В:

30 грудня 2022 року ОСОБА_3 звернувся у Чечельницький районний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участі тре-тіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької облас-ті, на стороні відповідачок приватного нотаріуса Чечельницького районного но-таріального округу Вінницької області Мілька А. М. про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання частково недійсним договору дарування житлового будинку. Позов умотивова-ний наступними обставинами.

У 1983 році ОСОБА_3 та ОСОБА_1  одружилися і почали проживати у будинку матері дружини ОСОБА_4 . Від спільного проживання у шлюбі у подружжя ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_6 . У грудні 1984 року рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області шлюб між позивачем та ОСОБА_1 розірваний і позивач пе-рейшов жити в однокімнатну квартиру будинку відділення «Садиба» Чечель-ницького цукрокомбінату, де він тоді працював. Приблизно через місяць до нього перейшла проживати дружина із дитиною і вони надалі продовжили про-живати однією сім`єю як подружжя, але без реєстрації шлюбу. Від сумісного проживання у 1987 році у них народився син ОСОБА_7 . Мати відповідачки ОСОБА_4 13 липня 1990 року за посвідченим секретарем Тартакської сільської ради Чечельницького району Вінницької області ОСОБА_8 договором подарувала свій житловий будинок з господарськими бу-дівлями та земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 донь-ці, відповідачці у справі ОСОБА_1 і вони усією сім`єю перейшли проживати у цей будинок, де позивач як співмешканець власниці ( обдарованої ) за її до-зволу був зареєстрований. У ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були спільні інтереси навіть тоді, коли вони під час сварки у 1994 році у судовому порядку ділили майно, яке, проте, так і залишилося у їхньому спільному користуванні до цього часу, оскільки усе зароблене залишилося у бюджеті сім`ї. Підтвердженням того, що позивач та відповідачка ОСОБА_1 усі роки фактично з 1990 року по сер-пень 2021 року, коли відповідачка подарувала усе домогосподарство дочці ОСОБА_2 , наразі відповідачці у справі, проживали однією сім`єю є не тіль-ки те, що він був зареєстрований за зазначеною адресою, довгі роки проживав у даній садибі, а й те, що він вкладав зароблені ним кошти та майно у цю садибу. Фактично утримував сім`ю позивач, відповідачка ніде не працювала, її вклад у сімейний бюджет поповнювався за рахунок коштів від реалізації молочних продуктів від корів, які були їх сумісною власністю, доходів від земельних паїв, які він обробляв. Своїми діями ОСОБА_1 визнавала, що вони проживали як чоловік та дружина однією сім`єю. Так, являючись власницею садиби, у 1994 році вона надала дозвіл на реєстрацію за своєю адресою створеного ним се-лянського фермерського господарства «Алеся» та перереєстрацію фермерсь-кого господарства у 2013 році за цією ж адресою. Унаслідок укладеного догово-ру дарування ОСОБА_1 стала власницею глинобитного будинку на дві поло-вини, не пристосованої для проживання літньої кухні та невеликого сараю для худоби. Весь цей період як до 2004 року так і після набрання чинності Сімей-ним кодексом України позивач, за його твердженням, був постійним членом сім`ї ОСОБА_1 , мав права і обов`язки як один із подружжя, проживав із влас-ницею однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Встановлення факту спільного про-живання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачеві потрібно для звер-нення до суду із позовом до ОСОБА_1 про розподіл спільно нажитого майна.

ОСОБА_3 у позовній заяві вказує, що у період після 1991 року під час спільного проживання однією сім`єю із ОСОБА_1 замість старої літньої кухні і сараю однією будівлею побудовано літню кухню і гараж площами відповідно 122 та 87,8 кв.м., які у технічному паспорті Тульчинського міжрайонного бюро технічної інвентаризації від 08 листопада 2020 року значаться під літерою В. Дещо пізніше побудовано огорожу із силікатної цегли, баню, бесідку над кри-ницею, відремонтовано старі будівлі.

30 липня 2021 року ОСОБА_1 згідно із нотаріально посвідченим догово-ром подарувала житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 дочці ОСОБА_2 , що, на думку позивача, є намаганням позбавити його права власності на спільно нажите майно, у тому числі на ново-створене майно, позбавлення його права проживання за місцем реєстра-ції. Позивач зазначає, що він та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1983 року по серпень 2021 року, тому договір дарування доньці частини спільного майна без його згоди слід визнати недійсним унаслі-док порушення норм чинного цивільного та сімейного законодавства. Підтвер-дженням зазначеного є те, що у серпні 2021 року ОСОБА_2 зверталася в суд із позовом про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні належ-ним їй майном, а саме будинком із господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , шля-хом зняття ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання, зобов`язання його звільнити будинок. Однак рішенням Чечельницького районного суду Вінниць-кої області від 27 січня 2022 року у справі № 151/510/21 у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Незважаючи на це, відповідачки чинять перешкоди позивачу у здійсненні права користування житловим будинком з господарсь-кими будівлями, у тому числі й новоствореним майном, новобудовами. ОСОБА_3 не має доступу до кімнати літньої кухні, де він ночував, гаража, де знахо-дяться запасні частини до сільськогосподарської техніки, речі особистого вжит-ку. Протягом більше одного року позивач позбавлений права користуватися особистим майном.

ОСОБА_3 просив суд встановити факт його проживання із ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1983 року по серпень 2021 року за адре-сою АДРЕСА_1 та визнати недійсним договір дарування від 30 липня 2022 року житлового будин-ку за вказаною адресою, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвід-чений приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Мілько А. М., зареєстрований у реєстрі за № 894, у частині дарування літньої кухні з гаражем, позначених під літерою «В» у технічному паспорті на житловий будинок, виготовленому Комунальним підприємством «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», та позначеної цифрами 1-2 огорожі.

Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 10 липня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 10 липня 2023 року, позивач оскаржує його в апеляційному порядку, просить це рішення змі-нити у частині відмови у встановленні факту проживання із ОСОБА_1 однією сім`єю як подружжя, задовільнити позов у цій частині. Скаржник посилається на ту обставину, що суд помилково вважав обраний ним спосіб захисту права власності на спільне майно, його розподіл не ефективним, оскільки він не при-звів би до відновлення його порушеного права без необхідності повторного звернення до суду. На думку ОСОБА_3 , розподілу спільного майна має передувати встановлення спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жін-ки як подружжя без реєстрації шлюбу. Встановлення цього факту, зазначає скаржник, забезпечило б йому можливість набути статусу позивача, підготу-вати докази та звернутися із позовом до ОСОБА_1 про розподіл спільно на-житого майна. Оскаржуване рішення суду першої інстанції, на думку ОСОБА_3 , у частині відмови у задоволенні позову про визнання спільного прожи-вання однією сім`єю із відповідачкою без реєстрації шлюбу - незаконне.

Ухвалою апеляційного суду від 19 вересня 2023 року задоволене викла-дене в апеляційній скарзі клопотання ОСОБА_3 , йому поновлений процесу-альний строк на апеляційне оскарження рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 10 липня 2023 року. Апеляційна скарга двічі зали-шалася без руху із наданням скаржнику можливості усунути недолік скарги та сплатити у дохід держави установлений Законом України «Про судовий збір» судовий збір у визначеному розмірі у зв`язку із поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Ухвалою апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року у справі відкрите апеляційне провадження.

Визначеним цивільним процесуальним законом правом, забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року, на подання відзиву на апе-ляційну скаргу відповідачки, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не скористалися, зазначені відзиви суду апеляційної інс-танції не надходили.

У судове засідання апеляційного суду скаржник, треті особи, які не заяв-ляють самостійних вимог щодо предмета спору, не з`явилися, будь-яких заяв від них з приводу процесуального руху справи суду на час її розгляду не надхо-дило. Беручи до уваги, що всі учасники справи завчасно, належним чином, в установленому порядку повідомлені про місце, день та час її розгляду, про що відповідні докази додані до справи, ураховуючи думку відповідачок щодо мож-ливості розгляду справи у даному судовому засіданні, відповідно до норм статті 372 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду ухвалила здійснити пере-гляд справи у порядку апеляційного провадження у відсутності позивача як особи, яка подала апеляційну скаргу, та третіх осіб, які не заявляють само-стійних вимог щодо предмета спору, котрі не з`явилися у судове засідання з невідомих причин.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення на апеляційну скаргу відповідачок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які вважають її безпідставною та не-обгрунтованою, просять залишити її без задоволення, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши у сукупності наявні в ній докази, ретельно перевірив-ши законність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у межах дово-дів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляц-ійна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції цілком відповідає зазначеним вимогам, воно є правильним, ухваленим з урахуванням у повному обсязі усіх фактичних, об’єктивних обставин справи, наявних у ній доказів.

Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи судом апеля-ційної інстанції, який переглядає справу за наявними у ній і додатково подани-ми доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстан-ції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилають-ся в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 , суд першої інстанції зазначив, що звертаючись до суду з позовом про визнання проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та скасування договору дарування нерухомого майна у частині відчуження спільно нажитого ним та ОСОБА_1 майна, позивач умотивував свою вимогу тим, що він протягом тривалого часу проживав із відповідачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вони вели спільне господарство і за вказаний ОСОБА_3 період такого проживання ними набуто сумісне майно, а саме побудований сарай, господарські будівлі, огорожа та інше. Усе це здійснювалося за спільні кошти. У подальшому відпо-відачка усе майно без його дозволу подарувала дочці, у тому числі і його частку у спільному майні. ОСОБА_3 вважає, що відчуженням майна порушене його право на визначену ним частку у спільному майні, про розподіл якого він має намір звернутися до суду після задоволення позову.

Суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту права влас-ності на спільне майно та його розподіл не є ефективним, оскільки не призведе до відновлення його порушення права без необхідності повторного звернення до суду. Суд керувався правовими висновками, викладеними у постанові Вели-кої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц ( провадження № 14-87цс20 ), де звернуто увагу на те, що застосування кон-кретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи ін-тересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі права чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного пра-ва чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спри-чиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інте-ресу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звер-нення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом першим частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише у разі не-доступності позивачу можливості захисту його права (пункт 58).

Суд першої інстанції звернув увагу, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про застосування конкретного способу захисту цивіль-ного права у залежності як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушен-ня, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам ( по-дібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 ( пункт 57 ), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 ( пункт 40 ), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц ( пункт 89 ), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Суд першої інстанції підкреслив, що ОСОБА_3 фактично звернувся із позовом про захист свого порушеного права на частку права власності у спіль-ному майні, набутому під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачкою, не заявляючи при цьому позовних вимог про розподіл такого майна з метою захисту його права на нього. Задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, скасування договору дарування спільного нажитого майна не призведе до поновлення права власності ОСОБА_3 на таке майно без визнання права сумісної власності, його розподілу та поновлення порушеного права на дане майно.

Керуючись нормами частини першої статті 2, частини першої статті 4, частин першої, другої статті 5 ЦПК України, статті 16 ЦК України, вирішуючи даний спір, суд роз`яснив позивачу, що відмова у задоволенні його позову не позбавляє його права на повторне звернення до суду за захистом свого права на спільне майно та його розподіл.

Колегія суддів апеляційного суду визнає висновки суду першої такими, що є правильними, достатніми та об`єктивними, зробленими з урахуванням усіх обставин справи, за повного їх з`ясування, та, усупереч доводам скарги ОСОБА_3 щодо порушення судом його права на звернення до суду, з дотриманням норм процесуального права, вірним застосуванням норм матеріального права.

У контексті викладеного, апеляційний суд убачає необхідним критично оцінити обгрунтування апеляційної скарги тими мотивами, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу має передувати зверненню до суду із вимогами про розподіл спільно нажитого май-на, що лише за результатом встановлення такого факту виникає можливість в особи набути статусу позивача, підготувати докази та звернутися в суд із по-зовом до ОСОБА_1 про розподіл спільно нажитого майна. Суд має на увазі, що скаржник просить змінити рішення суду виключно у частині щодо вста-новлення факту його проживання однією сім`єю з відповідачкою як подружжя без реєстрації шлюбу.

Убачається необхідним наголосити, що суд першої інстанції, вирішуючи дану справу, не допустив порушень вимог чинного законодавства, правильно використав норми матеріального та процесуального права, які регулюють ви-никли правовідносини між сторонами, дотримався положення частини четвер-тої статті 263 ЦПК України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Як зазначив у позовній заяві ОСОБА_3 він та відповідачка у судовому порядку поділили спільно нажите майно. Рішення з цього питання ухвалене Че-чельницьким районним судом Вінницької області 18 жовтня 1994 року. Дана фактична обставина сторонами у справі не заперечується. Крім цього 20 березня 2023 року цим же судом першої інстанції ухвалене рішення у справі №  151/466/22 ( провадження № 2/ 151/6/23 ) за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Чечельницької селищної ради Гайсинсь-кого району Вінницької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Даним рішенням позов ОСОБА_2 задоволений, ОСОБА_3 визнаний таким, що втратив право користування житловим будинком з господарськими будівлями, розташованими по АДРЕСА_1 . Вказані су-дові рішення ніким не оскаржувалися та набрали законної сили.

Нормами статей 12, 13 ЦПК України установлено, що цивільне судочин-ство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна до-вести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Ко-дексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпо-ряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У цій справі суд першої інстанції, дотримавшись норм ЦПК України, вчи-нив усі залежні від нього процесуальні дії задля досягнення мети правильно ви-рішити заявлений спір, не допустивши жодних преференцій щодо однієї із сто-рін. Тому посилання в апеляційній скарзі на порушення права ОСОБА_3 на звернення до суду не відповідає основоположним засадами, принципам цивіль-ного судочинства, таку позицію позивача не можна визнати обгрунтованою, такою, що заслуговує на увагу.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_3 у повному обсязі, оскільки вони не є переконливими, такими, що тягнуть зміну оскаржуваного рішення. Суд першої інстанції дійшов безпомилкового висновку, відмовивши позивачу у задоволенні його позову у повному обсязі.

Згідно з нормами статей 374, 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм мате-ріального і процесуального права.

За висновку апеляційного суду щодо законності й обгрунтованості оскар-жуваного рішення суду першої інстанції, не спростування мотивів такого рі-шення скаржником у поданій апеляційній скарзі, є всі підстави для визнання цього рішення ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуаль-ного права, у зв`язку із чим підстав для його зміни, як просить ОСОБА_3 , не убачається.

Відповідно до норм статті 141 ЦПК України понесені у справі судові витрати, у тому числі через її перегляд судом апеляційної інстанції, підлягають залишенню за позивачем, яким подана апеляційну скаргу.

Керуючись нормами статей 141, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задово-лення.

Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 10 липня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Че-чельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, на сторо-ні відповідачок приватного нотаріуса Чечельницького районного нотаріального округу Вінницької області Мілька Анатолія Михайловича про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ви-знання частково недійсним договору дарування спільно нажитого майна - зали-шити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 07 грудня 2023 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді                             Л. О. Голота

В. П. Рибчинський