Категорія статобліку - 2.7
Справа № 2а-6671/09/0470
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
04 серпня 2009 року м.Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Захарчук Н.В.
при секретарі - Михалевич І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Управління державтоінспекції ГУ МВС України у Волинській області, відповідача-2: Управління державтоінспекції ГУ МВС України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій відповідача-1: Управління державтоінспекції ГУ МВС України у Волинській області та відповідача-2: Управління державтоінспекції ГУ МВС України в Дніпропетровській області в частині відмови в проведенні державної реєстрації автомобіля MERSEDES-BENZ, S500, кузов НОМЕР_1, зобов'язання відповідача-2 провести державну реєстрацію зазначеного автомобіля в органах ДАІ на його ім'я, видати постійне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та реєстраційних номерів до нього, а також стягнути з відповідачів в якості відшкодування завданої моральної шкоди 50000грн.00коп.
Позивач підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити їх повністю.
Від відповідача-1 надійшли заперечення проти позову, які обґрунтовані тим, що відповідно до «Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок» реєстрація транспортних засобів скасовується в разі встановлення факту, що документи, які...підтверджують правомірність придбання транспортного засобу є фіктивними чи підробленими.
Так, 08.05.2008 року Луцьким ВРЕР ВДАІ УМВС України було скасовано реєстрацію автомобіля MERSEDES-BENZ, S500, кузов НОМЕР_1, зареєстрованого 28 лютого 2007 року на ім'я ОСОБА_2 (перша реєстрація в Україні), у зв'язку зі встановленням Департаментом ДАІ МВС України факту реєстрації вказаного автомобіля за фіктивною вантажно-митною декларацією, що підтверджується службовою телеграмою ДДАІ УМВС України від 18.04.2008 р. за вихідним №4/8-2274.
При проведенні поглибленої перевірки, Державна митна служба України листом за №31/18-19-2074 від 13.04.2007 р. спростувала факт митного оформлення для вільного обігу в Україні вищевказаного автомобілю. Перша реєстрація спірного транспортного засобу провадилась в Україні на підставі саме вантажно-митної декларації.
Тобто, за твердженням відповідача-1, скасування реєстрації спірного автомобіля було проведено Луцьким ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області підставно, у повній відповідності з чинним законодавством.
Отже, відповідач-1 зазначає, що оскільки спірний ТЗ ввезено з-за кордону, данні про сплату митних платежів та його розмитнення відсутні, гр-н ОСОБА_1 є його законним власником і, відповідно до вимог чинного законодавства, обов'язок сплати митних платежів при реєстрації ТЗ покладено на нього. Відновлення реєстрації можливе тільки при наданні позивачем документів, які підтверджують розмитнення автомобіля і сплату, при цьому, всіх передбачених при ввозі на митну територію України платежів. На думку відповідача-1, цей висновок підтверджується також наявними рішеннями судів в аналогічних справах, які набрали законної сили та копії додані ним до матеріалів справи.
Представник відповідача-2 проти позову заперечує, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, вважає необхідним відмовити у задоволенні даного позову повністю з наступних підстав.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб саме і лише у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Відносини, що склалися між Позивачем та Відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи зі змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2007 р. позивачем було придбано автомобіль MERSEDES-BENZ, S500, кузов НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 за 150000 гривень.
Згідно позовних вимог, на час вчинення купівлі-продажу зазначеного автомобіля, він був офіційно зареєстрований в органах ДАІ (Управління ДАІ ГУМВС України у Волинській області) та мав дійсне свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 28.02.2007 року. В графі «особливі відмітки» свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зазначено: НОМЕР_4.
Виходячи з викладеного, позивач дійшов висновку, що зазначений вище автомобіль органами Управління ДАІ УМВС України у Волинській області, після проведення всіх встановлених законодавством необхідних перевірок законності знаходження на території України, було зареєстровано за громадянином ОСОБА_2, на підставі митної декларації ВМД-500040000/6/006961 від 04.12.2006 та присвоєні державні номерні знаки НОМЕР_2.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що проведеним криміналістичним дослідженням було встановлено, що внесення змін в ідентифікаційні номерні позначення вузлів та агрегатів на момент дослідження не виявлено. Змін в супроводжуючих документах не виявлено.
Таким чином, на думку позивача, перед проведенням Державної реєстрації в органах ДАІ автомобіля MERSEDES-BENZ, S500, кузов НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, органами ДАІ У МВС України у Волинській області фактично було проведено всі необхідні перевірки та дослідження і встановлено законність походження зазначеного автомобіля, а також правомірність його перебування на території України і в розпорядженні власника.
За таких обставин, у зв'язку з наданими правами в довіреності НОМЕР_5 від 05.03.2007 року, позивач та громадянин ОСОБА_3 отримали від ОСОБА_2 право володіти та розпоряджатися на власний розсуд автомобілем MERSEDES-BENZ, S500, кузов НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2.
02.03.2007 року ОСОБА_3 звернувся до Луцького МРЕВ ДАІ УМВС України у Волинській області зі заявою про зняття з обліку в органах ДАІ зазначеного вище автомобіля, який в той же день органами ДАІ УМВС України у Волинській області було знято з обліку для реалізації.
10.04.2008 року Ленінським районним судом міста Дніпропетровська було визнано дійсним договір купівлі-продажу автомобіля MERSEDES-BENZ, S500, кузов НОМЕР_1, згідно якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 придбав в особисту власність зазначений автомобіль.
При зверненні до ВРЕР 1 м.Дніпропетровська зі заявою про проведення державної реєстрації в органах ДАТ на підставі Закону України «Про дорожній рух» належного позивачу на праві власності автомобіля, з наданням відповідних документів, останній отримав відмову з посиланням на заборону щодо проведення державної реєстрації автомобіля MERSEDES-BENZ, S500, кузов НОМЕР_1, яку було накладено Управлінням ДАІ УМВС України у Волинській області.
Вважаючи такі дії посадових осіб відповідачів неправомірними, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.
Як свідчать матеріали справи та підтверджується поясненнями позивача у судовому засіданні, останній вважає, що його право власності на оспорюваний автомобіль є непорушним, згідно вимог діючого законодавства України, і не може бути позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.
Проте, в даному випадку, оспорюється не право власності позивача на автомобіль MERSEDES-BENZ, S500, кузов НОМЕР_1, а спір стосується саме незаконної реєстрації у зв'язку зі встановленням Департаментом ДАІ МВС України факту реєстрації вказаного автомобіля за фіктивною вантажно-митною декларацією.
З матеріалів справи вбачається, що факт реєстрації автомобіля MERSEDES-BENZ, S500, кузов НОМЕР_1 здійснювався на підставі фіктивної вантажно-митної декларації, та реєстрація указаного автомобіля на території України в установленому законом порядку не проводилась. Вказана обставина підтверджується службовою телеграмою ДДАІ УМВС України від 18.04.2008 р. за вихідним №4/8-2274, листом Державної митної служби України за №31/18-19-2074 від 13.04.2007 р.
Відповідно до пункту 8 „ Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок", реєстрація транспортних засобів скасовується в разі встановлення факту, що документи, які посвідчують особу власника, підтверджують правомірність придбання транспортного засобу або право на користування та розпорядження ним, є фіктивним чи підробленими.
Відповідно до пункту 5.11 Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України" , затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 квітня 2002 року № 335 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 2002 року за № 472/6760, скасування реєстрації проводиться на підставі документів що підтверджують встановлення факту фальсифікації чи підроблення документів, на підставі яких раніше була проведена реєстрація транспортного засобу.
Отже, встановивши, що реєстрація автомобіля MERSEDES-BENZ, S500, кузов НОМЕР_1 здійснювалась на підставі фіктивної вантажно-митної декларації, відповідач-1 правомірно вжив дій щодо скасування його реєстрації, а ВРЕР 1 ДАІ м.Дніпропетровська, який підпорядковується відповідачу-2, правомірно відмовив позивачу в проведенні Державної реєстрації зазначеного автомобіля.
Твердження позивача у судовому засіданні про порушення гарантованих Законом України «Про власність» та Цивільним кодексом України прав є безпідставними, оскільки права власності на транспортний засіб позивач не позбавлений, а частиною 6 ст.4 цього Закону та п.7 ст.319 ЦК України передбачена можливість обмеження прав власника.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, а пунктом 6 статті 4 Закону України "Про власність", чинним на час виникнення правовідносин, передбачено, що у випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.
Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами України на митну територію України» та ст.2 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» - умовою проведення реєстрації транспортного засобу, ввезеного з-за кордону, є його розмитнення, незалежно від того, хто звертається з заявою про реєстрацію - особа, що придбала цей транспортний засіб за кордоном, чи особа, до якої перейшло право володіння ним.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідачів суми моральної шкоди, з урахуванням практики Верховного Суду України, виходить з наступного.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача, вина (пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», пункт 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 2 «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди»).
При визначенні розміру збитків, завданих порушенням, в позовній заяві повинно бути надано розрахунок суми заподіяної шкоди з його обгрунтуванням, доказами наявності шкоди та саме у вказаному позивачем розмірі (пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4).
З урахуванням методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди», окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного кодексу України, категорія справ, щодо стягнення моральної шкоди є прерогативою цивільного процесу.
Зокрема, підвідомчість та підсудність спорів про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначена ст.ст.24, 125 ЦПК України.
Підвідомчість або предметна компетенція адміністративних судів встановлена статтею 17 КАС України, під якою розуміється коло справ, віднесених законом до розгляду і розв'язання системою адміністративних судів.
За приписами ч.2 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Проте, позивачем не викладено обставин в обґрунтування вимоги щодо немайнової (моральної) шкоди, тобто, в чому саме полягає заподіяння шкоди відповідачами, яким чином вона заподіяна, докази завдання позивачу та понесення позивачем шкоди саме у заявленому розмірі.
Таким чином, підстав для визнання неправомірними дій відповідача-1: Управління державтоінспекції ГУ МВС України у Волинській області та відповідача-2: Управління державтоінспекції ГУ МВС України в Дніпропетровській області в частині відмови в проведенні державної реєстрації автомобіля MERSEDES-BENZ, S500, кузов НОМЕР_1, зобов'язання відповідача-2 провести державну реєстрацію зазначеного автомобіля в органах ДАІ на його ім'я, видати постійне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та реєстраційних номерів до нього, , не існує, а рівно як не підлягає стягненню з відповідачів в якості відшкодування завданої моральної шкоди 50000грн.00коп.
Як передбачено ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язанні діяти лише в межах своїх повноважень.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті(вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); 4) безсторонньо(неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст.161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні;
5) як розподілити між сторонами судові витрати;
6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови;
7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача-1, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи наявні у матеріалах справи докази та надані сторонами у судовому засіданні пояснення, суд дійшов висновку, що відповідачами доведено правомірність своїх дій, а позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Управління державтоінспекції ГУ МВС України у Волинській області, відповідача-2: Управління державтоінспекції ГУ МВС України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - відмовити повністю .
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Текст постанови у повному обсязі виготовлений 07.08.2009 р.
Суддя Н.В. Захарчук