УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2009 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі :
головуючого - Стана І. В.,
суддів - Симаченко Л. І., Марчука О. П.,
з участю прокурора - Клименка С. Г.,
особи, яка подала скаргу - ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією ОСОБА_2 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2009 року.
Цією постановою скасовано постанову слідчого СВ Ужгородського МВ УМВС України від 20 вересня 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками ст. 384 КК України та повернуто матеріали для додаткової перевірки.
З матеріалів вбачається, що в прокуратуру м. Ужгорода звернувся ОСОБА_1 з заявою про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за дачу завідомо неправдивих показань щодо отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 в листопаді 2004 року в приміщенні Ужгородського міськрайонного суду.
Постановою слідчого СВ Ужгородського МВ УМВС України від 20 вересня 2007 року йому було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо свідка.
ОСОБА_1 звернувся до суду про скасування постанови слідчого, зазначивши в скарзі, що орган досудового слідства провів перевірку поверхово та упереджено, постанова є незаконною, копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи йому вручена не була.
Зі змісту постанови суду вбачається, що підставою для задоволення скарги ОСОБА_1 був висновок про необхідність проведення слідчих дій щодо ОСОБА_2.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_2 в апеляції вказує, що при розгляді матеріалів судом були порушені його права, він не був повідомлений про день і час розгляду скарги, копію постанови отримав 31 березня 2009 року, у зв'язку з чим просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати постанову суду як таку, що не відповідає вимогам закону, суд замість перевірки дотримання слідчим вимог ст. 99 КПК України вдався до аналізу ухвал апеляційного суду, які не стосуються даної справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, що подала скаргу - ОСОБА_1 та промову прокурора про залишення постанови суду без зміни, перевіривши матеріали, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 95, 97, 99, 99 - 1, ст. 236 - 2 КПК України, ст. 24 Конституції України особа, яка подала скаргу, та особа, щодо якої було прийнято рішення, тобто особа, інтересів якої вона стосується, є учасниками кримінального процесу в стадії порушення кримінальної справи і вони мають рівні права, в тому числі й право на розгляд матеріалів з їх участю та на дачу пояснень в судовому засіданні.
З матеріалів вбачається, що при розгляді скарги ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 ці особи не були повідомлені про час розгляду скарги в суді. Розгляд відбувся у їх відсутності, даних про належне повідомлення вказаних осіб в матеріалах немає і в протоколі судового засідання такі не зазначені. Отже, суд порушив права цих осіб і не дав їм можливості надати відповідні пояснення по суті розгляду скарги, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого судового рішення ( а. с. 64, 66 ).
Постанова суду щодо прийнятого рішення за результатами розгляду скарги суперечить вимогам ст. 236 - 2 КПК України, згідно з якими рішення про відмову в порушенні кримінальної справи скасовується тільки у разі, коли витребувані матеріали свідчать про достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину, а не з підстав дачі вказівок та винесення рішень про скасування постанов про закриття справ, як це зазначено в оскаржуваній постанові. При цьому зібрані матеріали повертаються прокурору для додаткової перевірки, а не для виконання слідчих дій. ( а. с. 69 ).
Постанова суддею викладена юридично безграмотно, непослідовно, нелогічно та наспіх. В ній не міститься жодних доводів на підтвердження або спростування вимог заявника, висновків щодо виконання слідчим вимог ст. 99 КПК України та мотивування висновків суду щодо прийнятого рішення. Натомість в ній є посилання на документи, дослідження яких матеріалами справи не підтверджується.
Так, в постанові зазначено, що судом вивчались матеріали справи за № 1125305, однак жодних даних про цю справу ні в матеріалах за скаргою, ні в протоколі судового засідання немає, а в самій постанові не вказано, що саме доводять зібрані в ній матеріали та яким чином вони вплинули на прийняте рішення. З протоколу судового засідання вбачається, що судом досліджувались лише матеріали справи № 492074 в 2 х томах. ( а. с. 66, 69 ).
Розгляд скарги відбувся, як це вбачається з матеріалів, при секретарі та з участю прокурора. Інші учасники процесу в судовому засіданні участі не приймали. Разом з тим, з протоколу судового засідання вбачається, що головуючий комусь роз'яснив права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. ст. 236 -7, 236 - 8 КПК України, якими розгляд даної категорії скарг не регламентується.
Отже, доводи апелянта є обгрунтованими. Судом при розгляді даних матеріалів були допущені істотні порушення вимог матеріального та процесуального закону, які регламентують розгляд матеріалів за скаргами на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. За таких обставин постанова суду підлягає скасуванню, а матеріали поверненню на новий судовий розгляд.
Що стосується вимог про поновлення строку на апеляційне оскарження, то суд першої інстанції відновив пропущений строк та визнав апеляцію такою, що підлягає розгляду.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області
УХВАЛИВ :
Апеляцію ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 12 березня 2009 року про задоволення скарги ОСОБА_1 про скасування постанови слідчого СВ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області від 20 вересня 2007 року та повернення матеріалів для додаткової перевірки скасувати, матеріали повернути на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.
Судді :